Миколаївської області
Справа №477/2395/18
Провадження №4-с/477/2/23
08 вересня 2023 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді - Саукової А.А.,
за участю секретаря - Герасимової Г.В.,
за участю:
боржника - ОСОБА_1 ,
представника боржника - адвоката Качана Р.Ю.,
начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області - Б. Лашкова,
представника стягувача - адвоката Скалова С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 29.06.2023 року,
Боржник у справі - ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця, в якій просив скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, винесену 29.06.2023 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 57860390.
В обгрунтування скарги зазначав, що за рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22.10.2018 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частини від усіх доходів. Рішення суду перебуває на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса)( виконавче провадження № 57860390.
29.06.2023 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Дану постанову вважає необгрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що він систематично вносив грошові кошти на виконання судового рішення згідно його фінансових можливостей, однак у 2020 році втратив роботу та заробіток, отже заборгованість по несплаті аліментів виникла з об'єктивних причин. Також державним виконавцем не було враховано, що його будинок внаслідок бойових дій пошкоджений та він вимушений займатись ремонтом свого нерухомого майна, що потребує значних фінансових витрат, та що він має статус потерпілого у кримінальному провадженні щодо крадіжки належного йому майна на суму 400 000грн.
Також на його утриманні перебуває його літня мати - ОСОБА_3 , 1941 року народження, та він перебуває на обліку в управлінні соціальних виплат і компенсацій Заводського району і доглядає за нею на непрофесійній основі. Матері потрібно систематично відвідувати медичні заклади для підтримки фізичного здоров'я, крім того, його дружина має онкологічне захворювання та проходить процес лікування, для чого йому потрібно користуватись рухомим майном.
Посилаючись на зазначені обставини, просив постанову державного виконавця скасувати.
У відзиві на скаргу представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) проти задоволення скарги заперечував, зазначивши про законність оскаржуваної постанови та відсутність підстав, передбачених ч.10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», які б свідчили про неможливість застосування заходів, передбачених п.2 ч.9 ст. 71 зазначеного закону.
У відповіді на відзив представник боржника - адвокат Качан Р.Ю. просив не брати до уваги відзив Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) з підстав, зазначених у скарзі, вважав наявність у боржника підстав, передбачених п.п. 1,2 ч.10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні боржник - ОСОБА_1 скаргу підтримав, просив її задовольнити. Зазначив, що не відмовляється від сплати аліментів. Наразі, з урахуванням поданих ним документів про доходи, заборгованість по аліментам перерахована та складає 82 тис. 064грн. Автомобіль йому потрібен для влаштування на роботу та можливості здійснювати догляд за ОСОБА_3 та надавати допомогу хворій дружині. Уточнив, що ОСОБА_3 не його мати, а мати його дружини, тобто, теща.
Представник боржника скаргу підтримав, зазначивши про можливість застосування аналогії закону та права щодо визнання обставинами, які є підставою для скасування постанови державного виконавця, необхідність догляду за особою, яка такого догляду потребує, хоча і не є інвалідом. Також зазначив, що скасування постанови державного виконавця дозволить боржнику влаштуватись на роботу та сплачувати аліменти, що відповідатиме інтересам дитини та положенням Конвенції про захист прав дитини.
Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) проти задоволення скарги заперечував, зазначив про відповідність постанови державного виконавця вимогам законодавства та відсутність доказів наявності підстав, передбачених п.п. 1,2 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», натомість, такою підставою можуть бути обставини, передбачені п. 4 ч. 10 ст. 71 зазначеного Закону, однак рішення щодо розстрочення або відстрочення оплати заборгованості по аліментам боржником не надавалось. Дійсно, після надання боржником довідок щодо отримання допомоги як особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, проведений перерахунок заборгованості по аліментам, але сума заборгованості змінилась на незначний розмір. На сьогоднішній день заборгованість не погашена.
Представник стягувача проти задоволення скарги заперечував, зазначивши про законність дій державного виконавця, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови борг по аліментам перевищував суму платежів за 4 місяці, обставини, які забороняють встановлення обмежень, не встановлені, застосування аналогії є недоречним, оскільки наведений у п. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» обставин є вичерпним на конкретним, а у боржника є обов'язок сплачувати аліменти. Щодо можливості працевлаштування, така підстава є сумнівною, оскільки даних щодо перебування на обліку у центрі зайнятості боржник не надає, разом з тим, не пояснює суміщення можливого працевлаштування та догляду за тещею та надання допомоги дружині, на що посилається останній.
Вислухавши сторони, перевіривши доводи скарги та дослідивши докази, суд дійшов наступного висновку.
22 жовтня 2018 року Жовтневим районним судом Миколаївської області виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постановою державного виконавця від 06.12.2018р. відкрито виконавче провадження № 57860390.
Відповідно до розрахунку заборгованості по несплаті аліментів від 20.04.2023 р. № 8857 станом на 01 травня 2023 року загальна заборгованість становить 84709, 98грн.
29 червня 2023 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Шкляренко С.В. винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості у повному обсязі.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Згідно з ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до вимог статей 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до п. 10 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження», тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Даний перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як слідує з наданих боржником копій документів, як підтвердження наявності обставин, визначених у п.п. 1, 2 п. 10 ст. 71 Закону, особа, за якою боржник здійснює догляд, не є інвалідом І та ІІ групи та така особа не перебуває на його утриманні, а він здійснює за нею догляд на непрофесійній основі, за що йому призначена компенсація. Також не надано доказів, що таке обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування, оскільки, як зазначив боржник, та таке слідує з розрахунку заборгованості по несплаті аліментів, борг у нього виник з 2019 року, а відповідно до відомостей про доходи, надані боржником, він не отримує доходів з 1кв. 2021 по 4кв. 2022 року, тобто і до винесення постанови державним виконавцем, не будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом, боржник не отримував дохід.
Щодо посилання на сплату аліментів у помірному для нього розмірі, суд зазначає, що як на час винесення постанови про обмеження у праві керування транспортним засобом, так і на час розгляду справи існує заборгованість по сплаті аліментів на суму, більше ніж 80 000грн., що не заперечується боржником, отже, така сума перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, що є підставою для винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо доводів представника боржника, що скасування постанови сприятиме забезпеченню прав дитини, відповідно до Конвенції про права дитини, суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Саме з метою посилення захисту прав дитини до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07 грудня 2017 року № 2234-УІІІ, яким частину 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 1918 року № 2475-УІІІ, яким до частини 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» внесені зміни, якими зменшений розмір заборгованості по аліментам, за якого державний виконавець має право виносити постанову про встановлення обмежень щодо боржника, з 6-ти до 4-х місяців.
Отже, держава послідовно посилює відповідальність батьків щодо виконання обов'язків по утриманню дітей, в тому числі і обмежуючи їх у певних правах та інтересах, що, на думку законодавця має бути стимулюючим фактором для виконання цих обов'язків.
З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для скасування постанови заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 29.06.2023 року, у зв'язку з чим скарга боржника задоволенню не підлягає.
Одночасно суд зазначає, що боржник , відповідно до ст. 192 СК України, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, не позбавлений можливаості звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Керуючись ст. ст. 141, 258-260, 447-453ЦПК України,
В задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 та скасування постанови заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 29.06.2023 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Суддя А. А. Саукова