а
Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/430/23
Іменем України
11.09.2023смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Єгорової Н.І.,
при секретареві: Маковецькій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Доманівка в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського Відділення поліції №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Скрипника Віктора Віталійовича , про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністартивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом доГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського Відділення поліції №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Скрипника Віктора Віталійовича , про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністартивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.04.2023р. , посилаючись на те, що Правил дорожнього руху позивач не порушував і його автомобіль був зупинений працівниками поліції без законних на то підстав.
В позовній заявів зазначено, що 15.04.2023року о 10:50год. ОСОБА_1 рухався по вулиці Академіка Павлова в смт.Доманівка, Миколаївської області.Автомобіль під керуванням позивача був зупинений поліцейським Скрипником В.В начебто по причині порушення правил користування ременями безпеки., що спростувалося після зупинки транспортного засобу. Після того, як стало зрозуміло,що паски були пристебнуті, поліцейський не зміг однозначно озвучити причину зупинки . На вимогу роз"яснити права та забезпечити правовову допомогу, поліцейскьий відреагував погрозами у виді затримання та доставки до відділення поліції. На місці зупинки було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правила проїзду перехресть, копію якої позивачу не вручили
Інформацію про наявнсть постанови позивач отримав у додатку "Дія". Позивач вважає,що поліцейський Скрипник В.В.порушив ряд норм чинного законодавства, так як законних підстав для зупинки його транспортного засобу та притягнення його до відповідальності не було .
Таким чином позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Вовчанська Г.С. в судове засідання надали письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач поліцейський Відділення поліції №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Скрипник В. В. -в судове засідання не з"явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає, вважає свої дії законними .
Відповідач Головне управління національної поліції в Миколаївській області подали відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що викладені у позові твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідач в свою чергу діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією. Позовну заяву просять розглянути у відсутність представника відповідача.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2023року інспектором СРПП ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП у Миколаївській області Скрипником В.В.було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАД № 123121 на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. .
З копії оскаржуваної постанови вбачається, що 15 квітня 2023року о 10 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 в смт.Доманівка, Вознесенського району Миколаївської області ,кільцевий роз"їзд вул.Академіка Павлова та вул.Мельнична, керував транспортним засобом «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку ,чим порушив вимоги п.9.2 ПДР України.
Із позовної заяви вбачається, що водій ОСОБА_3 заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху України. Вважає, що підстав для зупинення транспортного засобу, яким він керував у працівника поліції не було, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч 2 ст.122 КУпАП є неправомірною.
Аналізуючи письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом .9.2 б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку,зокрема перед перестроюванням, поворотом або розворотом..
Згідно з пп. «а» п.2.4 (а) Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди
Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції начебто по причині порушення ним правил користування ременями безпеки., що при зупинці не було підтверджено, про що свідчить електронний доказ, наданий позивачем, а саме відеозапис з мобільного телефону, здійснений водієм транспорту, а саме позивачем. На відеозапису зафіксовано , як до зупиненого автомобіля підійшов працівник поліції і підтвердив, що водій пристебнутий ременями безпеки і до нього зауважень не має. Однак, працівник поліції вимагав надання йому документів не повідомивши причину вимоги.
Отже,причиною зхупинки транспортного засобу першочергово стало порушення правил користування ременями безпеки, яке не підтвердилося. До відповідалдьності водій був притягнутий за інше правопорушення, яке працівник поліції виявив пізніше, переглянувши відеозапис зафіксованих подій.
До відзиву на позовну заяву відповідачем був долучений відеозапис з нагрудної камери, як електронний доказ.
Переглянувши зазначений відеофайл, суд не може надати йому оцінку, так як відеозапис не містить звуку, а тому не зрозуміло про що йде розмова між водієм та працівником поліції. Зйомка відбувалася в денний час доби, з бокової сторони і тому на відео неможливо розібрати чи працювали світлові показчики на автомобілі в момент повороту з кільцової дороги ,а також при його зупинці.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яке безпосередньо не регламентує порядок зупинення транспортного засобу.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок зупинення транспортного засобу є стаття 35 Закону України «Про національну поліцію».
Згідно зі статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається з позовної заяви та електронного доказу, зафіксованого позивачем, водій просив поінформувати його про конкретну причину зупинення транспортного засобу, на що відповідач пояснив, що причиною зупинки є перевірка документів.
Однак, з долученого до відзиву ГУ НП в Миколаївській області відеозапису неможливо встановити чи поінформував працівник поліції водія про причину зупинки та причину перевірки документів. Інших доказів на підтвердження правомірності дій поліції щодо застосування превентивного заходу суду не надано.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з абзацом 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Абзацом 4 статті 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частиною першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частиною першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одиннадцятою статті 1й33-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 283 КУпАП, передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частиною 2 цієї статті визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з частиною 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд вважає, що доводи позивача про необхідність розгляду справи про адміністративне правопорушення за місцем знаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справи про таке правопорушення є безпідставними, з огляду на приписи частини 4 статті 258 КУпАП та п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
З вищевикладених норми вбачається, що в даному випадку постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справи про таке правопорушення.
Відповідно до статті 7 КУпАП, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідності до норм діючого законодавства.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі для встановлення особи без відповідних причин є неправомірними.
Фіксування розмови працівника поліції з водієм зупиненого транспортного засобу без його озвучування, не є належним доказом, який був підставою для винесення спірної пос танови.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.
Враховуючи, що відповідач не довів належними і допустимими доказами факту невиконання позивачем будь-яких вимог правил дорожнього руху, а законні підстави для здійснення контролю щодо перевірки документів водія чи інших документів у позивача були відсутні, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст.122 КУпАП.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття постанови, зокрема, доказів, передбаченихст. 251 КУпАП, на підтвердження факту допущення позивачем порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 ч. 3ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 10, 77, 194, 205, 211, 229, 241-246, 286, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову поліцейського Відділення поліції №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Скрипника Віктора Віталійовича серії БАД№00123121 від 15.04.2023року по справі про адміністартивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.122 ч.2 КУпАП- визнати незаконною та скасувати, провадження по справі- закрити, на пісдтав п.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 )судовий збір у розмірі 536.80 грн..
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до п"ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : Н. І. Єгорова