83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.09.10 р. Справа № 40/192
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ, в особі Донецької філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Донецьк
до відповідача Костянтинівського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх сил України в Донецькій області, м. Донецьк
про стягнення 3 076 грн. 15 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Сандула М.О. - начальник відділу правового забезпечення
від відповідача: Радиш Ю.І. - юрисконсульт
Суть спору: відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” м. Київ, в особі Донецької філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Костянтинівського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх сил України в Донецькій області про стягнення основного боргу в сумі 2 974 грн. 13 коп., пені у сумі 153 грн. 27 коп. за несвоєчасне внесення орендних платежів та трьох процентів річних у сумі 25 грн. 39 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно договору №199-14-44 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м від 01.04.07р.
Представник відповідача відзив суду не надав, однак усно не заперечує проти наявності у нього заборгованості, проте, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, клопоче перед судом про зменшення розміру суми пені до 50 відсотків.
До прийняття рішення по справі позивач, використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України, зменшив свої позовні вимоги відносно стягнення пені, у зв'язку з чим вона дорівнює 76 грн. 64 коп. Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси воно прийнято судом згідно вимог ст.ст. 22, 78 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 01.04.07р. між відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” м. Київ, в особі Донецької філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, далі Орендодавець, та Костянтинівським міським відділом головного управління міністерства внутрішніх сил України в Донецькій області, далі Орендар, було укладено договір оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м
Згідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення, розташованого в м. Костянтинівка на 1-му поверсі 2-поверхового будинку №350 по вул. Пушкінській, загальною площею 1,0 кв.м виробничого приміщення із них 1,0 кв.м спеціалізованого технологічного приміщення для встановлення обладнання тонального набору ПТН. Факт передачі майна підтверджено актом приймання - передачі від 01.04.07р. згідно п. 2.1 договору.
Відповідно п.3.2. орендна плата за перший місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 130 грн. 56 коп. з ПДВ за 1,0 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,0 кв.м всієї орендованої площі становить 130 грн. 56 коп. з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції, що вказано в п.п. 3.2.1. договору.
Додатковою угодою №1-10-14-3 від 20.02.08р. був змінений розмір орендної плати, а саме орендна плата складає 265 грн. 79 коп. з ПДВ за 1,0 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень та 265 грн. 79 коп. з ПДВ за 1,0 кв.м всієї орендованої площі.
Пунктом 3.1. договору передбачено перерахування Орендарем орендної плати згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Докази у справі свідчать про те, що свої зобов'язання за договором Орендар не виконав і під час використання спірного майна за ним за період з грудня 2009 року по липень 2010 року виник основний борг з орендних платежів в сумі 2 974 грн. 13 коп., який позивач намагається стягнути.
Відповідач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а тому позивач відповідно до вимог п.8.2 договору, намагається стягнути з нього пеню в сумі 76 грн. 64 коп. за період прострочення з 28.03.10р. по 25.08.10р.
Оскільки мале місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач додатково намагається стягнути з відповідача: три відсотки річних в сумі 25 грн. 39 коп. за період з 28.01.10р. по 25.08.10р.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.
Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди у частині своєчасного внесення орендних платежів за користування майном. Відповідач доказів виконання обов'язків за договором та перерахування орендних платежів суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 2 974 грн. 13 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.
Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб'єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано. Наданий позивачем уточнений розрахунок пені відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Чинне законодавство, зокрема статті 552 ЦК України та 233 ГК України, надає господарському суду право, однак не обов'язок, зменшувати розмір відповідальності боржника, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання виникло з вини обох сторін, або кредитор навмисно чи необережності сприяв збільшенню розміру збитків, а також не вжив заходів до їх зменшення. Відповідно до цих вимог господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суддя повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Підприємство відповідача належить до органів державної влади, який має статус юридичної особи та фінансується з державного бюджету, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування клопоче про зменшення розміру пені до 50 відсотків.
Суд вважає, що даний випадок є винятковим, тому має на його розсуд підстави для зменшення пені до 50 відсотків із урахуванням вимог ст.42 ГК, а саме сума пені, яка підлягає стягненню дорівнює 76 грн. 64 коп.
Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у вигляді несвоєчасного внесення орендних платежів за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з 28.03.10р. по 25.08.10р. в сумі 76 грн. 64 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів не був встановлений договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних сумі 25 грн. 39 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання, також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Стаття 55 ГК України не відносить філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні підрозділи), утворені ними для здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.
Коло повноважень відособленого (структурного) підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно приписів статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 16.09.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 552, 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, 230, ч.6 ст. 232, 233 ст. 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, п.3 ст.83, ст. 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ, в особі Донецької філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Донецьк до Костянтинівського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх сил України в Донецькій області задовольнити.
2. Стягнути з Костянтинівського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх сил України в Донецькій області, 85113, Донецька область, м. Костянинівка, вул. Горького, 2, ід.код 08671583, п/р 35228005000630 Банк ЗАО „Приватбанк”, МФО 834016 на користь:
- відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, 01030, м. Київ, бул. Шевченка, буд. 18, ід. код 21560766, основний борг з орендної плати в сумі 2 974 грн. 13 коп., пеню в сумі 76 грн. 64 коп., три відсотка річних в сумі 25 грн. 39 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Повний текст рішення складено -20.09.10р.