83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.09.10 р. Справа № 44/9пд
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (директор Бєляк С.М., паспорт НОМЕР_1), до Макіївської міської ради (представник до судового засідання не з'явився) про визнання за позивачем права власності на будівлю центральної лабораторії та банного комплексу, які розташовано по вулиці Магістральній 2а в Червоногвардійському районі міста Макіївки, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» (далі - Підприємство) звернувся до суду з позовом до Макіївської міської ради (далі - Рада) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 03.08.10 року, а також про визнання права власності Підприємства на нерухоме майно, розташоване в місті Макіївці по вулиці Магістральній 2а в Червоногвардійському районі - будівлю центральної лабораторії та банного комплексу (далі - Приміщення).
Позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на необхідності легалізації нерухомого майна, що було збудовано на земельній ділянці, що передана Радою у користування, без отримання дозвільної документації на будівництво. Через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації об'єктів самочинного будівництва та неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Представник Підприємства в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві, а також надав суду для огляду оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи. В порядку статті 22 ГПК України, до початку розгляду справи по суті, 20.09.10 року позивач подав письмову заяву про зменшення позовних вимог, якою просив лише визнати право власності Підприємства на Приміщення.
Представник Ради до судового засідання не з'явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце розгляду справи. Означене не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки наявних у справі документів достатньо для надання належної правової оцінки спірним правовідносинам.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та висновки спеціаліста-будівельника, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємця підлягає задоволенню виходячи з наступного.
На підставі рішення Ради № 3/74 від 09.06.06 року між орендарем позивачем та орендодавцем Радою 11.07.06 року за № 1848 було укладено договір користування земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 4,8056 га, що розташована в Червоногвардійському районі міста Макіївки в районі підстанції „Чайкіно-330” - для експлуатації існуючих будівель та споруд.
Відповідно до свідоцтв про право власності № НОМЕР_2 від 29.09.00 року, № НОМЕР_3 від 21.11.01 року, № НОМЕР_4 від 18.03.04 року, № НОМЕР_5 від 22ю04ю04 року, № НОМЕР_6 від 25.10.04 року, договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.12.03 року № 1-4519 та рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки від 05.01.09 року, позивач отримав у власність майновий комплекс, який складається з низки будівель та споруд, що розташовані на вищезазначеній земельній ділянці в Червоногвардійському районі міста Макіївки (далі - Об'єкт).
Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 204, 316-317, 328 ЦК України, а також в силу презумпції правомірності правочину - Підприємство є добросовісним набувачем та власником Об'єкту, отриманого на підставах, що передбачені договором купівлі-продажу та не заборонені законом.
За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з добудови Об'єкту та створенню нових Приміщень без отримання дозволу на будівництво та дозволу на початок проведення будівельних робіт. Всі вказані роботи були проведені позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.
По закінченню будівельних робіт з добудови Об'єкту та створення Приміщення позивач звернувся до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Макіївки» для проведення технічної інвентаризації збудованого майна. Означений орган провів аналіз наданих документів та зробив висновок про самовільність будівництва Приміщення. За наведених фактичних обставин, керуючись чинним законодавством України щодо правових наслідків самочинного будівництва та за відсутності іншої можливості набути право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом до Макіївської міської ради, як до органу, до чиїх повноважень належить розпорядження землями в межах міста Макіївки та надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.
Відповідно до приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем господарським способом без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.
Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за власником (користувачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме - встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.
Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача сторонами надано не було.
Спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача. За змістом рішення Ради № 3/74 від 09.06.06 року виділена Підприємству ділянка належить до земель промисловості. Статтею 19 ЗК України передбачено вичерпний перелік категорій земель відповідно до їх цільового призначення. Відповідно до статей 65-66 ЗК України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Враховуючи, що новостворене нерухоме майно за своєю суттю та функціональним призначенням є промисловими спорудами, зазначені об'єкти можуть бути розташовані на землях промисловості. За наведених обставин, суд вважає що позивачем не було порушено положень чинного законодавства щодо цільового використання земельних ділянок.
Відповідно до статті 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Відповідачем не було доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
До моменту розгляду справи Макіївська міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
В матеріалах справи містяться висновки ТОВ „Донбасартпроект” від 26.07.10 року, відповідно до якого конструкції будівель Приміщень, розташованих по вулиці Магістральній 2а в Червоногвардійському районі міста Макіївки, знаходяться в доброму технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, та не мають обмежень щодо їх використання.
Зазначені висновки з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування будівлею за її функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійсню відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, стаття 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.
На час розгляду справи позивач відкрито володіє майном, що утворилося в результаті реконструкції та добудови архітектурного об'єкту, який розташовано по вулиці Магістральній 2а в Червоногвардійському районі міста Макіївки. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є самовільна, без відповідних дозвільних документів реконструкція Підприємством Приміщення, а також протиправне невизнання відповідачем права власності Підприємства на цю нерухомість.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у неповному проведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на будівництво та реконструкцію нерухомості.
На підставі означених норм матеріального права, ст.ст.1, 2, 22, 30, 33, 34, 36, 41-43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позов у повному обсязі.
Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» на будівлю центральної лабораторії та банного комплексу, які розташовано по вулиці Магістральній 2а в Червоногвардійському районі міста Макіївки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.
Повний текст рішення оголошено та складено 20.09.10 року.
Суддя
Надруковано у 3 примірниках:
1 -позивачу;
2 -відповідачу;
3 -господарському суду Донецької області