83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.09.10 р. Справа № 9/130
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.,
Суддів Курило Г.Є., Левшиної Г.В.
При секретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума”, м.Бровари
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська фармацевтична компанія”, м.Маріуполь
про стягнення 126 542грн.88коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Київгума”, м.Бровари, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська фармацевтична компанія”, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 126 542грн.88коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 114 262грн.00коп. та пені в розмірі 12 280грн.88коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №323 від 02.12.2008р., додаткову угоду №1 від 04.05.2009р. до наведеного договору, рахунки-фактури №1502/ГП від 10.04.2009р., №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р., №5030/ГП від 26.10.2009р., накладні №1502/ГП від 10.04.2009р., №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р., №5030/ГП від 26.10.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПА №573906 від 10.04.2009р., ЯПА №573911 від 05.06.2009р., ЯПА №573915 від 26.06.2009р., ЯПА №573921 від 23.10.2009р., банківські виписки за 16.11.2009р. та 25.05.2009р.
Позивачем 21.07.2010р. та 26.08.2010р. надані клопотання б/н від 12.07.2010р. та 17.08.2010р., відповідно до яких останній просить суд розглянути справи без участі представника позивача.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 23.06.2010р., 08.07.2010р., 10.08.2010р. та 19.08.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
02.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Київгума”, м.Бровари та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маріупольська фармацевтична компанія”, м.Маріуполь укладений договір №323, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (позивач) протягом терміну дії даного договору зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити пробки гумові медичні згідно ТУ У 25.1-0015253.037-2004 у порядку і на умовах, визначених даним договором.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №323 від 02.12.2008р.
Відповідно до п.3.1 договору, продавець зобов'язаний передати продукцію покупцю, протягом 10 днів з моменту оплати покупцем відповідного рахунку-фактури.
За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 130 362грн.00коп., що підтверджується накладними №1502/ГП від 10.04.2009р., №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р., №5030/ГП від 26.10.2009р., копії яких наявні у матеріалах справи.
Належність наведених накладних до предмету спору перевірена судом.
Для всебічного та об'єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 23.06.2010р., 08.07.2010р., 10.08.2010р., 19.08.2010р. зобов'язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів представника відповідача на накладних №1502/ГП від 10.04.2009р., №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р., №5030/ГП від 26.10.2009р., надати письмові пояснення щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПА №573906 від 10.04.2009р., ЯПА №573911 від 05.06.2009р., ЯПА №573915 від 26.06.2009р., ЯПА №573921 від 23.10.2009р. та ухвалами від 10.08.2010р., 19.08.2010р. суд додатково зобов'язав відповідача надати письмові пояснення стосовно отримання від позивача рахунку-фактури №1502/ГП від 10.04.2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних №1502/ГП від 10.04.2009р., №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р., №5030/ГП від 26.10.2009р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПА №573906 від 10.04.2009р., ЯПА №573911 від 05.06.2009р., ЯПА №573915 від 26.06.2009р., ЯПА №573921 від 23.10.2009р., а отже прийнята відповідачем без заперечень.
Наразі позивач недотримався умов постачання товару за договором №323 від 02.12.2008р., а саме всупереч вимогам п.3.1 зазначеного договору останній здійснював постачання товарно-матеріальних цінностей відповідачу без відповідної оплати покупцем рахунку-фактури, проте наведена обставина не звільняє відповідача від обов'язку щодо оплати отриманої продукції.
Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму вартості продукції на протязі 3-х календарних днів з дня одержання рахунку-фактури.
Відповідно до наведеного пункту договору на сплату отриманої за накладною №1502/ГП від 10.04.2009р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №1502/ГП від 10.04.2009р. копія якого наявна у матеріалах справи.
Докази направлення вказаного рахунку на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте у письмових поясненнях позивача від 12.07.2010р. та 17.08.2010р. останній зазначає, що наведений рахунок вручений відповідачу разом з іншими товаро-супровідними документами в момент відвантаження продукції.
Також, відповідно до п. 3.4 договору, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається інструкціями Державного арбітражу СРСР №П-6 від 15.06.1965р. і №П-7 від 25.04.1966р.
Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надходило будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків, не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що рахунки-фактури №1502/ГП від 10.04.2009р., №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р., №5030/ГП від 26.10.2009р. надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до накладних №1502/ГП від 10.04.2009р., №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р., №5030/ГП від 26.10.2009р. доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.
Одночасно, позивачем у матеріали справи надана банківська виписка за 25.05.2010р., відповідно до якої відповідач частково сплатив позивачу вартість продукції згідно рахунку №1502/ГП від 10.04.2009р. у розмірі 10 000грн.00коп.
04.05.2009р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №323 від 02.12.2008р., відповідно до якої останні змінили п.4.5 договору та виклали наведений пункт у наступній редакції: покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму вартості продукції протягом 30 календарних днів з дня її одержання.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, виходячи з п.4.5 договору №323 від 02.12.2008р. кінцевим строком оплати продукції за рахунком-фактурою №1502/ГП від 10.04.2009р. є 13.04.2009р. та виходячи з додаткової угоди №1 від 04.05.2009р. договору №323 від 02.12.2008р. кінцевим строком оплати продукції за кожною окремою накладною є:
за накладною №2367/ГП від 05.06.2009р. - 05.07.2009р.;
за накладною №3117/ГП від 26.06.2009р. - 26.07.2009р.;
за накладною №5030/ГП від 26.10.2009р. - 25.11.2009р.
За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, в повному обсязі не оплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 114 262грн.00коп.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 114 262грн.00коп.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 114 262грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума”, м.Бровари в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 114 262грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 280грн.88коп.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи зі змісту п.6.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату отриманої продукції, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.
На підставі вищезазначеного пункту договору, відповідно до позовної заяви, позивачем нарахована пеня у продовж 182 днів за договором №323 від 02.12.2008р. в розмірі 12 280грн.88коп. за період прострочення за рахунком-фактурою №1502/ГП від 10.04.2009р. з 09.05.2009р.; за рахунком-фактурою №2367/ГП від 05.06.2009р. з 04.07.2009р.; за рахунком-фактурою №3117/ГП від 26.06.2009р. з 25.07.2009р.; за рахунком-фактурою №5030/ГП від 26.10.2009р. з 25.11.2009р. по 21.04.2010р.
Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:
За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При встановлені моменту виникнення обов'язку відповідача щодо оплати отриманої продукції, позивач за рахунками-фактурами №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р. визначає дати 04.07.2009р. та 25.07.2009р. відповідно. Однак, як вище встановлено судом, кінцевим строком оплати продукції, отриманої за накладними №2367/ГП від 05.06.2009р., №3117/ГП від 26.06.2009р. є 05.07.2009р. та 26.07.2009р. відповідно. Тобто, моментом початку нарахування пені за накладною №2367/ГП від 05.06.2009р. є 06.07.2009р. та за накладною №3117/ГП від 26.06.2009р. є 27.07.2009р.
Також, при нарахуванні позивачем пені за рахунком-фактурою №1502/ГП від 10.04.2009р. останнім не врахований наведений вище момент виникнення обов'язку відповідача щодо оплати отриманої продукції за зазначеним рахунком, а саме 13.04.2009р., у зв'язку з чим моментом припинення нарахування пені є 14.10.2009р.
Одночасно, позивач помилково визначив момент початку нарахування пені за накладною №5030/ГП від 26.10.2009р., виходячи з чого момент початку нарахування пені за зазначеною накладною є 26.11.2009р.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище та розрахунку позивача у позовній заяві, належний до стягнення розмір пені за рахунком-фактурою №1502/ГП від 10.04.2009р. становить 1 030грн.87коп. (за період з 09.05.2009р. по 14.10.2009р.); за накладною №2367/ГП від 05.06.2009р. становить 2 049грн.45коп. (за період з 06.07.2009р. по 02.01.2010р.); за накладною №3117/ГП від 26.06.2009р. становить 1 296грн.83коп. (за період з 27.07.2009р. по 23.01.2010р.); за накладною №5030/ГП від 26.10.2009р. становить 5 791грн.82коп. (за період з 26.11.2009р. по 21.04.2010р.).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 12 280грн.88коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 10 168грн.97коп.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума”, м.Бровари до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська фармацевтична компанія”, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 126 542грн.88коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 114 262грн.00коп. та пені в розмірі 12 280грн.88коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська фармацевтична компанія” (за адресою: вул.Кронштадська, б.11, м. Маріуполь, Донецька область, 87534, код ЄДРПОУ 31825281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума” (за юридичною адресою: вул. Кутузова, 127, м. Бровари, Київська область, 07403, за фактичною адресою: пр-т. 40-річчя Жовтня, 6, м. Київ, 03039, р/р 26009750275301 в Голосіївській філії АКБ „Київ”, м.Київ, МФО 300915, код ЄДРПОУ 35115248) суму основного боргу в розмірі 114 262грн.00коп., пеню в розмірі 10 168грн.97коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 244грн.31коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232грн.06коп.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 09.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Головуючий суддя
Суддя Г.Є. Курило
Суддя Г.В. Левшина
Повне рішення складено 14.09.2010р.