83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
08.09.10 р. Справа № 22/38пд
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Попкова Д.О., Курило Г.Є.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210602,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 32693804,
про визнання договору №15/461 від 09.04.2009 року недійсним,-
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Шляєв І.В. - за довіреністю,-
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору №15/461 від 09.04.2009 року.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що у частині застосування штрафних санкцій до Постачальника, з огляду на приписи п.57 Постанови Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення...”, договір №15/461 від 09.04.2009 року не відповідає положенням чинного законодавства.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчену копію договору поставки №15/461 від 09.04.2009 року.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.215 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, ч.1 ст.15, ст.ст.49, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.
09.03.2010 року через канцелярію суду представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Він не погоджується з твердженнями Позивача, наведеними в позові, вважає спірний договір укладеним, таким, що відповідає нормам закону та схваленим. Крім того, останній вказує, що за приписами Цивільного кодексу України (ч.3 п.2 ст.551) розмір неустойки, встановлений іншим актом цивільного законодавства, може бути зменшений сторонами. Одночасно, Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не передбачає недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна передбачити, що правочин був би здійснений і без включення в нього недійсної частини. Окрім зазначеного, вказано, що спірний договір було прийнято та підписано на вимогу та виключно в редакції Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”.
18.03.2010р. Позивачем представлено суду клопотання №17/345 від 17.03.2010р. про прийняття заходів до забезпечення позову.
У задоволенні наведеної заяви Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” судом відмовлено, про що 23.03.2010р. винесено відповідну ухвалу.
23.08.2010р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надані доповнення до позову у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких як додаткову підставу визнання спірного договору недійсним зазначено підписання наведеного правочину особою, що не мала права на вчинення таких дій, виходячи зі змісту довіреності №17/26-5 від 14.01.2008р., посилання на яку містить договір поставки №15/461 від 09.04.2009р.
Враховуючи, що це не є зміною підстави або предмету позову, доповнення приймаються судом до розгляду.
Представником Відповідача надані доповнення без номеру та дати до відзиву на позовну заяву, що надійшли до суду 02.07.2010р. Посилаючись на ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, він вказує на схвалення спірної угоди юридичною особою Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”. На підтвердження наведених обставин Товариством з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” представлено суду копії видаткових накладних №136 від 22.04.2009р., №211 від 18.06.2009р., №282 від 15.07.2009р., №395 від 09.10.2009р., ;399 від 09.10.2009р., №507 від 02.12.2009р., платіжних доручень №46226 від 15.06.2009р., №27843 та №27844 від 01.12.2009р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього.
Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.
09.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” (Покупець) укладено договір поставки №15/461.
Пунктом 1.1 цієї угоди передбачено, що Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується у відповідності до умов цього правочину прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.
Відповідно до п.3.1 договору поставки, якість продукції повинна відповідати вимогам відповідних ДСТУ та/або ТУ і підтверджуватись сертифікатами якості (технічними паспортами) підприємства-виробника, зазначеного у специфікації до договору.
Крім того, як вбачається з п.4.1 договору, Постачальник гарантує, що продукція, яка постачається, відповідає вимогам державних стандартів та технічним умовам заводів-виробників, а також вимогам, зазначеним у специфікаціях.
У розділі 10 договору поставки №15/461 визначено відповідальність сторін: за просрочку поставки чи недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 2% вартості не поставленої у строк продукції (п.10.1); якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам, технічним умовам, іншої документації, зразкам або умовам договору, а також, якщо поставлена не комплектна продукція, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% вартості продукції неналежної якості або некомплектної (п.10.2); за поставку у супереч вимогам стандартів, технічних умов або договору продукції без тари або упаковки чи у неналежній тарі або упаковці Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% вартості такої продукції (п.10.3).
Пунктом 57 Постанови Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення...” неустойка за просрочку поставки чи недопоставку продукції визначена на рівні 8% не поставленої у строк продукції, за поставку неякісної продукції - 20%, а за поставку продукції без відповідної тари чи упаковки - 5%.
З огляду на дані приписи наведеної Постанови, Позивач стверджує, що положення спірного правочину не відповідають визначенням зазначеного нормативного акту і тому має бути визнаний недійсним.
Суд не погоджується з даними доводами, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.
Крім того, ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі та сторони можуть домовитись про зменшення розмірі неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, окрім випадків, передбачених законом.
Одночасно, слід звернути увагу на той факт, що Постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення...” не встановлено виключне застосування визначених нею штрафних санкцій для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері купівлі-продажу товарів виробнично-технічного призначення.
Враховуючи скріплення підписами та відбитками печаток з обох боків учасників процесу договору поставки №15/461, сторони скористались представленим ним законом правом вільного визначення прийнятної для них відповідальності за певний вид порушення умов укладеного правочину.
Зауважень у частині визначення меж відповідальності, а також протоколів розбіжностей з цього приводу, як на момент укладання спірної угоди Позивачем так і під час розгляду справи не надавалось.
З огляду на вказане, невідповідність умов спірного правочину законодавству, яке регулює правовідносини, що витікають з договору поставки, судом не встановлено.
Крім того, суд не приймає до уваги твердження Позивача про підписання договору поставки №15/461 від 09.04.2009р. не уповноваженою особою як підставу визнання правочину недійсним, виходячи з наступного.
Зі змісту довіреності №17/26-5 від 14.01.2008р., на підставі якої діяв представник Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” виконавчий директор - перший заступник генерального директора Гнездицький В.Н., вбачається обмеження його повноважень на укладання від імені Позивача угод купівлі-продажу торгівельно-матеріальних цінностей, виконання робіт (надання послуг) за ціною.
Позивач в позовній заяві стверджує, що угода, укладена без належних повноважень на ії укладення або с перевищенням повноважень (загальна сума договору поставки згідно п.2.2 становить 990 000,00 грн.) може бути визнана недійсною, як така, що не відповідає закону.
Як вже було зазначено вище, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Приписи частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлюють, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Підписання угоди особою без відповідних повноважень може бути підставою для визнання угоди недійсною, як такої, що не відповідає вимогам закону.
Проте, відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (прийняття виконання другої сторони, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).
Також Вищим арбітражним судом України у п.п.9.2 п.9 Роз'яснень №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як встановлено, договір №15/461 від 09.04.2009р. схвалений юридичною особою Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”.
Цей факт вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, оскільки в останніх підставою платежу визначено оплату проводу за договором №15/461 від 09.04.2009р. Також матеріали справи містять видаткові накладні, надані Відповідачем в підтвердження здійснення постачання за спірною угодою.
Отже, це свідчить про здійснення сторонами господарських операцій за цим правочином, тобто схвалення у розумінні наведених норм Цивільного кодексу України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про визнання недійсним договору №15/461 від 09.04.2009р. як такого, що укладений з порушенням діючого законодавства, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -
1.У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-Імпекс”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору №15/461 від 09.04.2009 року, відмовити.
2.В судовому засіданні 08.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
4.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя
Рішення господарського суду Донецької області по справі №22/38пд
Суддя Д.О. Попков
Суддя Г.Є. Курило
Повний текст рішення підписано 10.09.2010р.