83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
31.08.10 р. Справа № 26/15пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210602,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ольга”, м.Харків, ЄДРПОУ 23462996,
про визнання договору №15/124 від 24.01.2008 року недійсним.
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чайкін І.Б. - довіреність від 12.02.2010р.,-
Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.08.2009р. по 07.09.2009р.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ольга”, м.Харків, про визнання недійсним договору №15/124 від 24.01.2008 року.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що у частині застосування штрафних санкцій до Постачальника, з огляду на приписи п.57 Постанови Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення...”, договір №15/124 від 24.01.2008 року не відповідає положенням чинного законодавства.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчену копію договору поставки №15/124 від 24.01.2008 року.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.215 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, ч.1 ст.15, ст.ст.49, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.
23.07.2009 року через канцелярію суду представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Він не погоджується з твердженнями Позивача, наведеними в позові, вважає спірний договір укладеним, таким, що відповідає нормам закону та схваленим. В підтвердження схвалення угоди Позивачем надані специфікації до спірного правочину, підписані та скріплені печатками сторін, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором №15/124 від 24.01.2008р., гарантійний лист №15/206м від 18.09.2008р., виписки банку, якими зафіксовано здійснення останнім передплати за спірною угодою.
31.08.2009р. Позивачем представлено суду клопотання №17/987 від 28.08.2009р. про прийняття заходів щодо забезпечення позову
Наведена заява Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” залишена без задоволення, про що 07.09.2009р. винесено відповідну ухвалу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в відзиві.
Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.
24.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ольга” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” (Покупець) укладено договір поставки №15/124.
Пунктом 1.1 цієї угоди передбачено, що Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується у відповідності до умов цього правочину прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.
Відповідно до п.3.1 договору поставки, якість продукції повинна відповідати вимогам, вказаним у специфікаціях та підтверджуватись сертифікатами якості підприємства-виробника, зазначеного у специфікації до договору.
Крім того, як вбачається з п.4.1 договору, Постачальник гарантує, що продукція, яка постачається, відповідає технічним вимогам, зазначеним у специфікаціях.
У розділі 10 договору поставки №15/124 визначено відповідальність сторін: за просрочку поставки чи недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 1% вартості не поставленої у строк продукції (п.10.1); якщо поставлена у строк продукція не відповідає за якістю стандартам, технічним умовам, іншої документації, зразкам або умовам договору, а також, якщо поставлена не комплектна продукція, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 2% вартості продукції неналежної якості або некомплектної (п.10.2); за поставку у супереч вимогам стандартів, технічних умов або договору продукції без тари або упаковки чи у неналежній тарі або упаковці Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 1% вартості такої продукції (п.10.3).
Пунктом 57 Постанови Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення...” неустойка за прострочку поставки чи недопоставку продукції визначена на рівні 8% не поставленої у строк продукції, за поставку неякісної продукції - 20%, а за поставку продукції без відповідної тари чи упаковки - 5%.
З огляду на дані приписи наведеної Постанови, Позивач стверджує, що положення спірного правочину не відповідають визначенням зазначеного нормативного акту і тому має бути визнаний недійсним.
Суд не погоджується з даними доводами, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.
Одночасно, слід звернути увагу на той факт, що Постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення...” не встановлено виключне застосування визначених нею штрафних санкцій для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері купівлі-продажу товарів виробнично-технічного призначення.
Враховуючи скріплення підписами та відбитками печаток з обох боків учасників процесу договору поставки №15/124, сторони скористались представленим ним законом правом вільного визначення прийнятної для них відповідальності за певний вид порушення умов укладеного правочину.
Зауважень у частині визначення меж відповідальності, а також протоколів розбіжностей з цього приводу, як на момент укладання спірної угоди Позивачем так і під час розгляду справи не надавалось.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторонами здійснювались дії, направлені на виконання оспорюваного договору, що свідчить про фактичне схвалення правочину, тобто має наслідком створення, зміну, припинення цивільних права та обов'язків юридичної особи, стосовно якої укладено угоду.
З огляду на встановлене, невідповідність умов спірного правочину законодавству, яке регулює правовідносини, що витікають з договору поставки, судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про визнання недійсним договору №15/124 від 24.01.2008 року як такого, що укладений з порушенням діючого законодавства, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -
1.У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ольга”, м.Харків, про визнання недійсним договору №15/124 від 24.01.2008 року відмовити.
2.В судовому засіданні 31.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
4.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 03.09.2010р.