83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.09.10 р. Справа № 10/145
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.О. Тимошенко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк
до відповідача 1 відкритого акціонерного товариства „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” м. Докучаєвськ Донецької області
до відповідача 2 відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1, ОСОБА_1 м. Докучаєвськ Донецької області
про відшкодування матеріального збитку в розмірі 1882грн.55коп., завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у порядку регресу
За участю представників сторін:
від позивача: Галуцька О.В. - представник (довіреність № б/н від 11.01.2010);
від відповідача 1: Кулік О.В. - юрисконсульт (без довіреності);
від відповідача 2: не з'явився;
третя особа: ОСОБА_1 - водій (паспорт НОМЕР_3, виданий Докучаєвським МВ УМВС України в Донецькій області, 26.01.1996);
від третьої особи ЗАТ „СК „ВУСО”: не з'явився
Позивач - відкрите акціонерне товариство „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ЗАТ „СК „ВУСО” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” м. Докучаєвськ Донецької області (відповідач 1), відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Донецьк (відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1, ОСОБА_1 м. Докучаєвськ Донецької області, про відшкодування матеріального збитку в розмірі 1882грн.55коп., завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 довідку відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Докучаєвська та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за вих. № 78 від 14.01.2008, постанову Докучаєвського міського суду від 24.01.2008 по справі № 3-154/2008, договір добровільного страхування наземного транспорту № 74936-01-02 від 03.12.2007, заяву на виплату страхового відшкодування від 10.01.2008, звіт про оцінку розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 08-30/01 від 30.01.2008, кошторис (розрахунок) вартості ремонту (відновлення), фотографії, акт огляду транспортного засобу від 14.01.2008, страховий акт № 698-02 від 18.02.2008, розрахунок суми страхового відшкодування від 11.02.2008, платіжне доручення № 1862 від 18.02.2008 на суму 1882,55грн., лист ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” за вих. № 17-1/53-483 від 18.01.2008, заява про страхове відшкодування (вих. № 730 від 21.04.2010), договір уступки прав вимоги від 23.12.2009 з Додатком.
У відзиві на позовну заяву (вих. № 15 від 31.08.2010р.) відповідач 1 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність на час ДТП була застрахована в МТСБУ Волноваській філії ВАТ „Страхова компанія „Орадон”. Також, зазначає, що даний страховий випадок не підпадає під юрисдикцію ст. 38 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Про ДТП МТСБУ Волноваська філія СК „Орадон” було повідомлено ОСОБА_1 своєчасно.
Відповідно до розпорядження Голови господарського суду Донецької області Темкіжева І.Х. від 15.09.2010, у зв'язку із переведенням судді Приходько І.В. до іншого суду, справу № 10/145 передано на розгляд судді Бойко І.А.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом, не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № 02-62/21016 від 10.08.2010) з відміткою про отримання (отримано 30.07.2010).
Представник третьої особи - ЗАТ „СК „ВУСО” в судове засідання також не з'явився, витребуваних документів не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 925843 від 02.08.2010 з відміткою про отримання (отримано 02.08.2010).
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
09.01.2008 о 10год.45хв. у м. Докучаєвську Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21154, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля Нива 21230, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ВАТ „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат”, під керуванням ОСОБА_1. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Докучаєвська та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за вих. № 78 від 14.01.2008.
Автомобіль ВАЗ 21154, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4), був застрахований власником транспортного засобу в ЗАТ „СК „ВУСО” на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 74936-01-02 від 03.12.2007.
Постановою Докучаєвського міського суду по справі № 3-3-154/2008 від 24.01.2008 водій ОСОБА_1, який керував автомобілем Нива 21230, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, був притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КпАП України у зв'язку з порушенням п. 10.2. Правил дорожнього руху.
В результаті зіткнення автомобілю ВАЗ 21154, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, були нанесені механічні ушкодження.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.
Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України закріплено, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною в ДТП, визнаний ОСОБА_1, який працює водієм в ВАТ „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” та в момент ДТП керував автомобілем Нива 21230, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ВАТ „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат”.
У зв'язку з настанням страхової події -„збиток внаслідок ДТП”, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту 74396-01-02 від 03.12.2007, на підставі заяви на виплату страхового відшкодування страховиком - ЗАТ „СК „ВУСО”, звіту про оцінку розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 08-30/01 від 30.01.2008, кошторису (розрахунку) вартості ремонту (відновлення) був складений страховий акт № 698-02 від 18.02.2008, зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату.
Згідно розрахунку виплати страхового відшкодування та рішення про виплату загальна сума страхового відшкодування складає 1882грн.55коп.
Страхове відшкодування в сумі 1882грн.55коп. було сплачено ЗАТ „СК „ВУСО” в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 1862 від 18.02.2008.
23.12.2009 між ЗАТ „СК „ВУСО” (Цедент) та ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” (Цессіонарій) - позивач по справі був укладений договір уступки права вимоги, відповідно до якого Цедент уступив Цессіонарію права вимоги, які виникли у Цедента відповідно до ст. 27 ЗУ „Про страхування” у зв'язку з виплатами страхових відшкодувань по договорам добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, відповідальних за завдані збитки.
Згідно Додатку № 1 Цедент передав право вимоги по Страхувальнику ОСОБА_4 (винна особа - ОСОБА_1, сума боргу - 1882,55грн., страховий акт № 698-02 від 18.02.2008).
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.
Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з урахуванням приписів перелічених статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування”, враховуючи укладений між ЗАТ „СК „ВУСО” та ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” договір уступки права вимоги, у позивача виникло право регресної вимоги до страховика.
Як зазначив позивач в позовній заяві, цивільно-правова відповідальність ВАТ „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” по забезпеченому транспортному засобу Нива 21230, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована в НАСК „Оранта” на підставі полісу № ВА/9438891 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.01.2007.
Як вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9438891 від 19.01.2007, наданого відповідачем 1, цивільно-правова відповідальність останнього по забезпеченому транспортному засобу Нива 21230, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована на момент ДТП в Волноваській філії ВАТ „Страхова компанія „Орадон”.
Позивач пред'явив вимоги до відкритого акціонерного товариства „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” м. Докучаєвськ Донецької області (відповідач 1) та відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Донецьк (відповідач 2) та просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальний збиток в розмірі 1882грн.55коп., завданий в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у порядку регресу.
При цьому позивач не вказав норму матеріального права, на підставі якої відповідач 1 повинен відповідати солідарно в межах суми виплаченого страховиком страхового відшкодування.
Пункт 12.1. ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пункт 37.5. ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначає, Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Проаналізувавши вищезазначені положення Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування”, суд дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума виплаченого страхового відшкодування підлягає відшкодуванню в порядку регресу за рахунок страховика відповідача 1. Сам відповідач 1 не несе відповідальності в межах суми виплаченого страхового відшкодування.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, тому як обставини, на які він посилається в позові, не знайшли документального підтвердження ані документами, наявними в матеріалах справи, ані вищевказаними нормами матеріального права, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 № 85/96-ВР (з змінами), Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV (з змінами), керуючись ст. ст. 22,27, 33, 43, 44, 49,75, 82-85, суд
В позовних вимогах відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ЗАТ „СК „ВУСО” м. Донецьк, до відкритого акціонерного товариства „Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” м. Докучаєвськ Донецької області (відповідач 1), відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” м. Донецьк (відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1, ОСОБА_1 м. Докучаєвськ Донецької області, про відшкодування матеріального збитку в розмірі 1882грн.55коп., завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у порядку регресу, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 15.09.2010р. та долучені до матеріалів справи.
Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2010р.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Вик. Тимошенко О.О.
тел. 305-68-27