Справа № 2-6608/10
02.09. 2010 року Пролетарський районний суд міста Донецька
у складі:
головуючої судді Зайцевої С.А.
при секретарі Солодовник О.В.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у місті Донецьку ради «про зобов*язання виплати допомоги на оздоровлення », -
17.08.2010 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи і має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення. У відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної разової грошової допомоги повинен становити чотири мінімальних зарплати. Але відповідач за 2010 рік нарахував та не сплатив , у зв*язку з відсутність грошових коштів ,йому допомогу у розмірі 90 грн., вважає такі дії відповідача неправомірними і просив зобов*язати відповідача сплатити щорічну грошову допомогу за оздоровлення 2010 рік з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат ,розмір якої повинен відповідати розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги , та зобов*язати відповідача проводити щорічне нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення відповідно ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”” до внесення відповідних змін .
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні,так як двічі вже доказував у суді,що ані Закони України “ Про Державний бюджет України” на відповідні роки,ані постанови Кабінету Міністрів України не можуть вносити зміни у діючий закон України,та майже щорічно відповідач змушує його звертатися до суду з аналогічними позовами для захисту своїх прав ,які не визнаються відповідачем.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та заперечення, згідно яких проти задоволення позову заперечував, оскільки, нарахування позивачеві допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. проводилося у відповідності з вимогами Бюджетного кодексу України.(арк.с.12-13)
Заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів .
Як встановлено у судовому засіданні позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії та є інвалідом 3 групи (а.с.3).
У відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Як вбачається з відповіді № П-116-5.1.-6.2.,наданої УПтСЗН Пролетарської районної у місті Донецьку ради від 03.08.2010 року позивачеві у якості щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік нарахована ,але ж не сплачена сума 90 грн., у зв*язку з відсутністю грошових коштів. Вказана сума щорічної грошової допомоги на оздоровлення ,як інваліду 3 групи за наслідками ЛПА на ЧАЕС ,була нарахована відповідачем відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “ Про компенсаційні виплати особам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (арк.с.5).
Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про нарахування розміру допомоги на оздоровлення, встановленого постановою № 562 і Законом № 3054-111, Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради посилалося на ст. 62 Закону № 3054-111, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги на оздоровлення, яка й була нарахована позивачу за 2010 рік у вказаній сумі. Крім того посилаючись на те, що дія ст. 48 Закону № 3054-111 призупинена Законом України « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України ». Однак, суд вважає, що погодитися з таким висновком не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України » дійсно текст статті 48 Закону № 3054-111 викладений в такій редакції : « Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України ».
Проте відповідно до Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 28 розділу 2 « Внесення змін до деяких законодавчих актів » вказаного Закону визнані неконституційними.
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів третьої групи 90 гривен.
Між тим, з моменту прийняття постанови № 562 від 12.07.2005 року, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Тому оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-III та Закони України « Про Державній бюджет України на 2009 рік », яким з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 605 гривен, « Про Державний бюджет України на 2010 рік », яким з 1.04.2010 року , розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 884 гривень,з 01.10.2010 року,розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 907 грн; з 01.12.2010 року -922 грн., а не постановою № 562.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у поданих ним до суду запереченнях, про те, що разова грошова допомога позивачеві була нарахована у відповідності з вимогами Бюджетного кодексу України та ЗУ «Про державний бюджет», оскільки у відповідності зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі і в межах повноважень, засобом передбаченим Конституцією та законами України. Статтею ж 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права та свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод.
Також суд зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялася.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему(про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов*язану з реалізацією права на соціальний захист ,неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,і сформулював правову позицію,згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України,що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,що пільги,компенсації,гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб,передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував,що стало причиною звернення позивача до суду,та тому, вирішуючи спір по суті з метою повного захисту прав позивача,їх відновлення, з урахуванням суми,яка була нарахована та не сплачена на користь позивача,недопущення судової тяганини ,суд вважає за можливе зобов*язати відповідача виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік,як інваліду 3 групи .
Таким чином, оголошена та досліджена у судовому засіданні сукупність доказів призводить суд до висновку про можливість задоволення позову та вважає необхідним зобов*язати відповідача на користь позивача виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік ,як інваліду 3 групи відповідно ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час виплати йому такої допомоги, та слід зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у місті Донецьку ради на користь ОСОБА_1 проводити щорічне нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, як інваліду 3 групи з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час виплати йому такої допомоги, відповідно ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до внесення відповідних змін .
У відповідності зі ст.88 ЦПК України судові витрати суд вважає можливим віднести за рахунок держави виходячи з наступного. У відповідності з вимогами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, а від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд вважає можливим звільнити відповідача, враховуючи те, що УПСЗН Пролетарської районної у м.Донецьку ради є бюджетною організацією.
На підставі ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 19, 92 Конституції України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у місті Донецьку ради «про зобов*язання виплати допомоги на оздоровлення » задовольнити.
Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у місті Донецьку ради на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік, як інваліду 3 групи відповідно ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час виплати йому такої допомоги.
Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у місті Донецьку ради на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету проводити щорічне нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, як інваліду 3 групи з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час виплати йому такої допомоги, відповідно ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до внесення відповідних змін .
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м.Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Зайцева С.А.