17.09.10р.Справа № 8/116-10
За позовом Приватного підприємства "ФБМ-Україна" (м. Київ)
до Закритого акціонерного товариства "Електроград" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором № 46/364 від 15.08.06р. у загальному розмірі 124 714,19 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Хозієнко С.М. - юрисконсульт (дов. № 2 від 20.01.09р.)
від відповідача: Іскрук О.В. - представник (дов. № 1 від 05.01.10р.)
Приватне підприємство "ФБМ-Україна" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Закритого акціонерного товариства "Електроград" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції № 46/364 від 15.08.06р., з урахуванням уточнення позовних вимог від 01.07.2010р., у загальному розмірі 122 353,73 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 3,79 грн. - основний борг, 122 349,94 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу продукції № 46/364 від 15.08.06р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару, а на вказану заборгованість, згідно п. 11.4. умов вказаного договору було нараховано позивачем проценти за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару.
Відповідач у своєму відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у період з 01.01.2008р. по 22.10.2008р. між позивачем та відповідачем існували фактичні договірні відносини на підставі домовленостей сторін у спрощеній формі, тобто шляхом прийняття телефонного замовлення до виконання, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними за вказаний період, в яких зазначені підстава виникнення відносин - рахунки, які були надані відповідачу, а не договір купівлі-продажу продукції № 16/364 від 15.08.2006р. Крім того, у долучених позивачем до матеріалів справи актах звірки взаєморозрахунків також відсутні посилання на договірні відносини. Відповідач зазначає, що борг відповідача станом на 30.06.2010р. складає 3,79 грн.
Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
15.08.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу продукції № 16/364 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати крипільно-будівельні матеріали (далі-товар) в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами у заявці (ках) відповідача і за цінами, вказаними у рахунку (п.п. 1.1. договору).
Позивач у позовній заяві зазначає, що ним на виконання умов вищевказаного договору, було поставлено товар на суму 26 208,62 грн.
Поставлений позивачем товар був оплачений лише частково у сумі 23 844,75 грн., пізніше відповідач повторно частково оплатив товар в сумі 2 360,46 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем стала складати 3,79 грн., що підтверджується позивачем в уточненнях позовних вимог та не заперечується відповідачем у відзиві на позов.
Відповідно до п. 11.4. договору, якщо відповідач прострочив оплату товару відповідно з умовами п. 6.2. договору понад шість днів, позивач має право додатково стягнути з відповідача 15% за кожен день прострочки, за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару незалежно від умов 11.3.
На підставі вказаного пункту договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 122 349,94 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
До матеріалів справи долучено видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні за період з 01.01.2008р. по 22.10.2008р., з яких вбачається наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, але в яких значиться підставою виникнення відносин - рахунки, які були надані відповідачу, а не договір купівлі-продажу продукції № 16/364 від 15.08.2006р.
Крім того, у долучених позивачем до матеріалів справи актах звірки взаєморозрахунків також відсутні посилання на договірні відносини.
Відповідно до умов п. 3.1. договору, продаж товару здійснюється за погодженими сторонами письмовими заявками, які є невід'ємною частиною даного договору.
Оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу продукції № 16/364 від 15.08.2006р., дослідженню підлягають правовідносини сторін, які виникли між ними з приводу виконання ними зобов'язань (купівлі-продажу товару), обумовлених вказаним договором.
Доказів оформлення (наявності) сторонами письмових заявок у період з 01.01.2008р. по 22.10.2008р., відповідно до п. 3.1. договору, суду не надано.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, позивачем не доведено, що відносини з відповідачем у період з 01.01.2008р. по 22.10.2008р., з приводу купівлі-продажу товару, існували на підставі договору купівлі-продажу продукції № 46/364 від 15.08.06р.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.2008р. по 22.10.2008р. між позивачем та відповідачем існували фактичні договірні відносини на підставі домовленостей сторін у спрощеній формі, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними за вказаний період, в яких зазначені підстава виникнення відносин - рахунки, які були надані відповідачу, а не договір купівлі-продажу продукції № 16/364 від 15.08.2006р. Крім того, у долучених позивачем до матеріалів справи актах звірки взаєморозрахунків також відсутні посилання на договірні відносини.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 122 349,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до п. 11.4. договору, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються письмово, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 3,79 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав. Крім того, у відзиві на позов визнав наявність вказаного боргу.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми боргу по оплаті поставленого товару у розмірі 3,79 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. У задоволенні вимоги стосовно стягнення з відповідача 122 349,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, слід відмовити.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 207, 208, 526, 599, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Електроград" (50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мопрівська, 93; код ЄДРПОУ 30734728) на користь Приватного підприємства "ФБМ-Україна" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1; код ЄДРПОУ 32854507) - 3 грн. 79 коп. основного боргу, 0 грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита, 0 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Суддя І.Ю. Дубінін