Справа № 148/289/23
Провадження №2/148/244/23
Іменем України
( Заочне )
05 вересня 2023 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі: головуючого судді Ковганича С.В.,
при секретарі Мрочко Т.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
неповнолітнього ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей та сім'ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей та сім'ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що з 28.03.2008 він перебуває у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на його матеріальному утриманні.
Відповідач усіляко ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не займається вихованням сина, не піклується про стан його здоров'я, фізичний та духовний розвиток, а також ухиляється від обов'язку утримувати дитину.
Дані обставини підтверджуються наступним.
Після укладення шлюбу та народження дитини вони постійно проживали в с.Залісся, Броварський району, Київської області, де винаймали житло.
04.08.2017 вони в шлюбі придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу квартири.
З 2018 року відповідач почала вживати алкогольні напої, перестала виконувати свої батьківські обов'язки щодо сина та в липні 2022 року переїхала проживати окремо, місце проживання її невідоме.
З того часу вона зовсім ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина та не надає матеріальної допомоги на його утримання.
Декларація № 0001 - К292-РРА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 20.01.2023, щодо сина укладена з ним.
Згідно довідки Калинівської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 23.01.2023 №8 син на амбулаторний прийом приходить у його супроводі.
Згідно довідки Калинівського опорного закладу загальної середньої освіти Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 23.01.2023 № 01-23/16 син навчається в 9-Б класі Калинівського опорного закладу Загальної середньої освіти Калинівської селищної ради Броварського району Київської області.
Згідно характеристики Калинівського опорного закладу загальної середньої освіти Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 23.01.2023 син навчається в Калинівському ОЗЗСО з 1 класу та позитивно характеризується за місцем навчання.
Вихованням та утримання сина займається він. Для його виховання та розвитку створено всі належні умови.
За місцем проживання він характеризуюсь позитивно, що підтверджується характеристикою виконкому Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 250/П/03-10 від 24.01.202.
Згідно акту обстеження фактичного проживання від 26.01.2023, складеного депутатом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Сидоренко А.М. син проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , мати дитини ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживає, вихованням дитини не займається, веде аморальний спосіб життя.
Наразі єдиною головною авторитетною захищаючою дорослою фігурою для сина є він. Мати дитини самоусунулася від виховання сина та виключила його зі свого сімейного оточення, ігнорує базову потребу дитини у формуванні безпечної дитячо-материнської прив'язаності. Вона не надає сину необхідної материнської підтримки та прикладів відповідальності в такий важкий час у зв'язку з війною.
Таким чином, відповідач вихованням і матеріальним утриманням сина не займається, тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, спроб налагодити спілкування з сином не робить і не цікавиться його життям, не виявляє інтересу щодо спілкування та зустрічі з ним.
В зв'язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї на його користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною покноліття.
В судовому засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позові обставини та просять позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України та через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, відомостей про причину своєї неявки до суду не надала, у встановлений судом строк відзив на позов не подала.
Третя особа - представник служби у справах дітей та сім'ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, відповідно до якого остання просить слухати справу без участі представника служби у справах дітей та сім'ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області , щодо вирішення спору по суті покладається на думку суду.
Суд заслухав думку неповнолітнього ОСОБА_3 щодо можливості позбавлення його матері батьківських прав відносно нього, який в судовому засіданні вказав, що він з батьками після початку війни більше півроку проживав в с.Зарічне, Тульчинського району, а потім мати поїхала і проживала в с.Залісся, Броварського рйаону. Мати вживає алкогольні напої та виганяла їх з батьком з будинку. Також останній зазначив, що бажає, щоб його матір позбавили батьківських прав і тоді вона не зможе ніяким чином на нього впливати.
За таких обставин суд ухвалив розглянути справу заочно, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши позивача, його представника, вислухавши думку неповнолітнього, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб від 28.03.2008 серія НОМЕР_1 (а.с.8) сторони перебують в зареєстрованому шлюбу з 28.03.2008.
Згідно копії свідоцтва про народження від 10.06.2008 серія НОМЕР_2 (а.с.7) сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період шлюбу сторони купили квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яку оформили на ім'я відповідача, про що свідчить копія договору купівлі-продажу квартири від 04.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за №3440 (а.с.19).
Згідно копії довідки виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 18.01.2023 №43 (а.с.9) ОСОБА_1 дійсно не зареєстрований, але проживає в АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_3 , 2008 року народження, який знаходиться на його утриманні.
Згідно акту обстеження фактичного проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , складеного 26.01.2023 депутатом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Ткаченком О.В. (а.с.15) вбачається, що в ході обстеження та зі слів свідків було встановлено, що за вищевказаною адресою ОСОБА_4 не проживає та жодної участі у вихованні дитини не приймає, веде аморальний спосіб життя.
Згідно повідомлення виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від від 24.01.2023 № 250/П/03-10 (а.с.10) ОСОБА_1 згідно погосподарських книг Великодимерської селищної ради значиться серед проживаючих, але не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання в селищі скарг щодо гр. ОСОБА_1 до виконавчого комітету Великодимерської селищної ради не надходило.
Згідно довідки Калинівської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 23.01.2023 №8 (а.с.12) ОСОБА_1 приводить на амбулаторний прийом свого сина ОСОБА_3 .
Згідно копії декларація № 0001 - К292-РРА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 20.01.2023 (а.с.13) вбачається, що дану декларацію ОСОБА_1 уклав щодо сина.
Згідно довідки Калинівського опорного закладу загальної середньої освіти Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 23.01.2023 № 01-23/16 (а.с.11) ОСОБА_3 дійсно навчається в 9-Б класі Калинівського опорного закладу загальної середньої освіти Калинівської селищної ради Броварського району Київської області.
Згідно характеристики Калинівського опорного закладу загальної середньої освіти Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 23.01.2023 (а.с.14) ОСОБА_3 навчається в Калинівському ОЗЗСО з 1 класу. За час навчання зарекомендував себе учнем із посередніми здібностями, хоча навчається не в повну міру своїх сил. Загальний розвиток учня відповідає віковій нормі. ОСОБА_3 серйозно ставиться до виконання громадських доручень, вболіває за честь колективу. Чесний, справедливий, розсудливий. Хлопець вміє працювати фізично. Чуйний, вихований, організований юнак. Вміє висловити думку з приводу обговорюваних питань. Поведінка в школі і поза школою добра. Має авторитет серед однолітків. Конфліктних ситуацій у відносинах з однокласниками, вчителями не спостерігалось. ОСОБА_3 фізично розвинений, із задоволенням займається спортом. В колективі має багато друзів, бере участь у громадських справах класу, школи.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішення виконавчого комітету Великодимерської селищної ради від 04.04.2023 №139 (а.с.47, 48-50), орган опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з ухиленням матері від виконання своїх батьківських обов'язків. Окрім того, з даного висновку вбачається, що відповідач в телефоній розмові повідомила, що проживає в орендованій квартирі в смт.Велика Димерка, Броварського району, Київської області, підтримує зв'язок із сином, періодично відвідує його за місцем проживання в с.Залісся і категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав, бажає підтримувати дитину матеріально і брати участь у його житті. Також остання в письмових пояснення вказала, що з сином не проживає, оскільки чоловік не поважав її як жінку та вигнав з дому. Шкільним життям сина не цікавилась, оскільки з його слів у школі в нього все добре.
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що на даний час спільна дитина сторін проживає з батьком та перебуває на його утриманні.
Позивач стверджує, що відповідач вихованням і матеріальним утриманням сина не займається, тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, спроб налагодити спілкування з сином не робить і не цікавиться його життям, не виявляє інтересу щодо спілкування та зустрічі з ним, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання щодо позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 , як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Згідно з ч.2, 8-10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.2, 3 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст.11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі СК України) кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов'язані поважати дитину, а також несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Згідно із ч.1 ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, відповідно до якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
В свою чергу, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Згідно п. 15 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У пункті 16 вказаної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати/батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини .
У справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 21.12.1995 (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до п.1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 у справі №753/2025/19 дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».
Відтак, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Аналізуючи вимоги та положення вищезазначеного законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Відповідно до ч.5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Надавши належну оцінку висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає, що цей висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий, що є недостатньо обґрунтованим з огляду на те, що він складений без з'ясування причини, за яких відповідач позбавлена можливості спілкуватися з сином, без перевірки обставин, які можуть створювати перешкоди відповідачу у виконанні нею своїх батьківських обов'язків та без зазначення проведеної органом опіки та піклування роботи з відповідачем щодо врегулювання конфлікту, без викладення обставини про навмисне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, про її винну поведінку у цьому чи про свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.
При цьому, як зазначила відповідач у своїх поясненнях, наданих службі у справах дітей, вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, а також те, що в неї з чоловіком склалися тяжкі стосунки.
Вказаний висновок має рекомендаційний характер, не є обов'язковим для суду та суперечить інтересам дитини.
Крім того, в ході розгляду даної справи було встановлено наявність неприязних відносин з боку позивача до відповідача, що в свою чергу може вплинути на формування у дитини негативного відношення до матері.
Суд у відповідності до положення ч.3 ст.171 СК України враховує, що бажання дитини про позбавлення його матері батьківських прав не може бути абсолютним для суду, так як позбавлення відповідача батьківських прав не відповідатиме інтересам самої дитини, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 263/401/20.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, обов'язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які представник позивача посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається на нього.
В свою чергу, відповідач будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції позивача до суду не надала.
Між тим, оцінюючи надані позивачем докази, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України вважає ці докази недостатніми, оскільки на їх підставі неможливо дійти однозначного висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування, а саме для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб. Також ним до суду не було надано доказів того, що відповідач негативно характеризується, жорстоко поводиться з дитиною, перебуває на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію або своєю поведінкою негативно впливає на виховання сина.
Та обставина, що на час розгляду справи вихованням та розвитком дитини займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає брати участь у його утриманні і вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Окрім того, при розгляді справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Що стосується думки дитини щодо не заперечення позбавлення батьківських прав, то позиція дитини могла обумовлюватися емоційною особливістю її розвитку, а також взаємовідносинами між батьками тощо.
Таким чином, позивачем не надано суду безперечних і достатніх доказів, які б доводили обгрунтування позовних вимог, а тому підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина немає. Суд, вважає що позбавлення батьківських прав відповідача відносно її неповнолітнього є передчасним та не відповідає інтересам дитини.
При цьому, враховуючи, що відповідач не з'явилась на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, а також до суду, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини та рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області здійснювати контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків щодо неповнолітнього сина протягом 6 місяців з дня вступу рішення в законну силу.
Вирішуючи питання щодо стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою ( ч.3 ст.51 Конституції України ).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дитини регламентуються ст.180-183, 191 СК України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Оскільки син ОСОБА_3 проживає з батьком і знаходиться на його утриманні, тому з відповідача, як матері, необхідно стягувати аліменти на користь позивача на утримання сина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В свою чергу, стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів, адже обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які мають стягуватись з відповідача, судом врахованостан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, яка є працездатним, інших утриманців не має.
З огляду на те, що батьки зобов'язані нести витрати в рівних частинах для забезпечення дитині необхідного рівня життя, з урахуванням того, що син проживає з батьком і фактично тягар утримання лежить на ньому, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів в зазначеному позивачем у позовній заяві розмірі. Саме такий розмір аліментів, на думку суду, буде правильним та справедливим для утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 13.02.2023, тому, відповідно з цієї дати суд присуджує аліменти.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Решта судових витрат, понесених відповідачем, відшкодуванню не підлягає, оскільки в частині позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав в задоволенні позову відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 3, ст. 18, ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, ст.51 Конституції України, ст. 11-12 Закону України «Про охорону дитинства», п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 7, 19, 141, 152, 155, 157, 164, 165, 180 - 183, 171, 191 СК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265, 280-282, п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей та сім'ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей та сім'ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , в дохід держави 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) судового збору.
Решту судових витрат залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 11.09.2023.
Суддя: