18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
06 вересня 2023 року м. Черкаси справа № 925/959/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, розглянувши у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними матеріалами, справу
за позовом фізичної особи-підприємця Ніколенко Оксани Анатоліївни, АДРЕСА_1
до фізичної особи-підприємця Зінченко Сергія Яковича, АДРЕСА_2
про стягнення 11462,20 грн пені, 3% річних та інфляційних втрат,
Фізична особа-підприємець Ніколенко Оксана Анатоліївна звернулась в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Яковича з вимогою про стягнення 11462,00 грн за порушення виконання грошового зобов'язання, з них:
8921,97 грн пені,
676,50 грн - 3% річних,
1863,73 грн інфляційних втрат,
а також відшкодування судових витрат у сумі 4184,00 грн (зокрема: 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2684,00 грн судового збору).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2022 у справі №925/522/22, яке набрало законної сили 29.12.2022.
У відповіді на відзив від 29.08.2023 (вх.суду №14351/23 від 01.09.2023) позивач додатково вказав, що:
саме лише постановлення судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права отримання передбачених ст.625 Цивільного кодексу України сум (правова позиція викладена у постанові пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14, постанові ВС від 21.09.2016 у справі №311/3310/14-ц);
посилання відповідача про неможливість виконання рішення суду у справі №925/616/22 через відсутність актуальної інформації про рахунки позивача не мають відношення до даної справи, оскільки позов, що розглядається, стосується невиконання відповідачем рішення суду у справі №925/522/22;
приписи ст.625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань, які, в окремих випадках можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду. Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені - не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій;
посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні не виправдовує його несумлінності та ухиляння від виконання зобов'язань за договором (в тому числі під час примусового виконання судового рішення приватним виконавцем) та позбавляє суд можливості зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.
Одночасно, до попередньо понесених у розмірі 1500,00 грн, позивач просив здійснити розподіл понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн за підготовку та подання до суду відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 20.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві від 17.08.2023 вх.суду №13607/23 проти задоволення позову заперечив і пояснив, що:
позивачем неправильно визначено період для здійснення розрахунку штрафних санкцій. Так, датою початку їх нарахування позивач визначив 10.11.2022 - дату ухвалення рішення, однак у відповідача станом на цю дату зобов'язання з виконання рішення не виникло, оскільки останнє вступило в законну силу лише 08.12.2022. Водночас, наказ на виконання рішення видано судом 27.01.2023, а виконавчі провадження з його виконання (№71042961 та №71042225) відкриті 14.02.2023. До вказаної дати боржник не мав можливості погасити заборгованість через відсутність актуальної інформації про рахунки стягувача. Отже, враховуючи, що вжиття заходів до виконання судового рішення стягувачем розпочато лише 14.02.2023 - нарахування штрафних санкцій боржнику за невиконання судового рішення з 10.11.2022 є передчасним;
позивачем неправомірно (із посиланням на практику Верховного Суду у справах, правовідносини в яких не є подібними правовідносинам у даній справі) здійснено повторне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на вже присуджені до стягнення за судовим рішенням суми пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, стягнення пені можливе лише у випадку її передбачення договором, що унеможливлює її застосування до зобов'язання, яке виникло на стадії виконання судового рішення. Вказане, на думку відповідача, є спробою позивача необґрунтовано збагатитись за рахунок відповідача;
застосування штрафних санкцій, що становлять третину основного боргу, який наразі відсутній, не ґрунтується на принципах правової визначеності, справедливості та інших принципах, встановлених ГПК України.
Одночасно відповідач просив здійснити розподіл понесених ним судових витрат у розмірі 2400,00 грн (професійна правнича допомога з підготовки відзиву на позов).
Інших доказів сторонами не подано.
За результатам розгляду спору прийнято судове рішення без його проголошення.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносин сторін та обставини.
14.06.2022 фізична особа-підприємець Ніколенко Оксана Анатоліївна звернулася в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Яковича з вимогами про стягнення заборгованості за договором підряду від 23.05.2019 №02/05-19 у розмірі 273512,84 грн, в тому числі: 180129,98 грн основної заборгованості, 12384,94 - 3% відсотки річних, 50086,82 грн пені та 30911,10 грн інфляційних втрат.
Рішенням суду від 10.11.2022 у справі №925/522/22 (яке набрало законної сили 29.12.2022) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Зінченко Сергія Яковича на користь фізичної особи-підприємця Ніколенко Оксани Анатоліївни 22724,82 грн основної заборгованості, 9795,68 грн інфляційних, 2924,56 грн 3% річних та 340,87 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.
27.01.2023 на виконання судового рішення видано наказ.
14.02.2023 приватним виконавцем Черкаського обласного виконавчого округу Недоступом Д.М. відкрито виконавче провадження №71042961 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 27.01.2023. Грошові кошти, стягнуті в межах вказаного виконавчого провадження, у розмірі 35785,93 грн 27.06.2023 перераховані на рахунок стягувача фізичної особи-підприємця Ніколенко Оксани Анатоліївни, що підтверджується платіжною інструкцією №7394 (#1309254444124) від 27.06.2023 (а.с.13).
Відповідно до результатів пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження виконавчих проваджень стосовно фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Яковича виконавче провадження №71042961, що відкрите 14.02.2023 - завершено.
14.07.2023 фізична особа-підприємець Ніколенко Оксана Анатоліївна звернулась в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Яковича з вимогою про стягнення 11462,00 грн за порушення виконання грошового зобов'язання, з них: 8921,97 грн пені за період з 10.11.2022 до 10.05.2023, 676,50 грн - 3% річних та 1863,73 грн інфляційних втрат за період з 10.11.2022 до 27.06.2023. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2022 у справі №925/522/22, яке набрало законної сили 29.12.2022.
Відповідач проти задоволення позову заперечив; причиною невиконання судового рішення вказав відсутність актуальної інформації про рахунки позивача.
При вирішенні спору судом застосовано норми законодавства:
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України:
ч.1-14 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;
ст.16. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
ч.1, п.1 ч.3 ст.123. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
ч.1-3 ст.124. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи;
ст.126. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
ч.4-8 ст.129. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (…).
Згідно з Цивільним кодексом України:
ч.1 і 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку /.../;
ч.1 і 2 ст.527. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги;
ст.625. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини наявності зобов'язання фізичної особи-підприємця Зінченко С.Я. перед фізичною особою-підприємцем Ніколенко О.А., встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.11.2022, що набрало законної сили 29.12.2022, не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Наявність судового рішення від 10.11.2022 у справі №925/522/22 про стягнення з фізичної особи-підприємця Зінченко Сергія Яковича суми боргу за договором підряду від 23.05.2019 №02/05-19, яке боржник (відповідач у даній справі) не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора (позивача у даній справі) права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (правові позиції Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц та від 04.06.2019 у справі №916/190/18).
З огляду на порушення відповідачем вказаного грошового зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Позивачем надано розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, згідно з якими відповідачу нараховано заборгованість за договором підряду від 23.05.2019 №02/05-19 у розмірі 676,50 грн 3% річних та 1863,73 грн інфляційних втрат за період з 10.11.2022 до 27.06.2023. Суд критично оцінює подані розрахунки позивача.
Наданий розрахунок є неправильним з огляду на неправильне визначення позивачем дати вступу в законну силу рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2022. Так, згідно з наказом від 27.01.2023, рішення суду від 10.11.2022 у справі №925/522/22 набрало законної сили 29.12.2022, отже розрахунок сум для нарахування інфляційних втрат і 3% річних має здійснюватись з 29.12.2022.
Враховуючи викладене, підлягають стягненню з відповідача 1639,14 грн інфляційних втрат та 532,38 грн 3% річних за період з 29.12.2022 до 27.06.2023. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон".
В частині стягнення решти суми інфляційних та 3% річних необхідно відмовити з мотивів необґрунтованості .
Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 8921,97 грн з відповідача суд зазначає наступне.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 (провадження №12-117гс19) зазначено, що за положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Отже, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах. З аналізу положень статті 231 Господарського Кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки (штраф, пені) обов'язково укладається в письмовому виді - приписи ст.ст. 546, 549 ЦК України.
Позивач нарахував відповідачу пеню, виходячи з обсягу простроченого зобов'язання та розміру подвійної облікової ставки Національного банку.
При розгляді справи №925/522/22 судом встановлено, що пунктом 7.1 договору підряду від 23.05.2019 №02/05-19 сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, яка визначена чинним законодавством; що умовами договору не було встановлено розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8921,97 грн у даній справі з мотивів необґрунтованості та безпідставності.
Суд відхиляє доводи відповідача про:
неможливість виконання судового рішення, мотивовані введенням 24.02.2022 воєнного стану на території України, оскільки здійснити повну оплату робіт, виконаних згідно з договором підряду від 23.05.2019 №02/05-19, відповідач мав ще до 24.02.2022, тобто до настання означених форс-мажорних обставин;
невідповідність заявлених до стягнення сум санкцій принципам розумності, справедливості та пропорційності, оскільки вважає юридичну відповідальність у визначеному судом розмірі пропорційною вчиненому правопорушенню.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду та позивачеві доказів про погашення заборгованості перед позивачем.
Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов'язання у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення заборгованості не надано.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 1639,14 грн інфляційних втрат та 532,38 грн 3% річних за період з 29.12.2022 до 27.06.2023.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Судові витрати - сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2684,00 грн, за мінімальною ставкою, слід стягнути на користь останнього з відповідача відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Сторонами заявлено про необхідність стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу (позивачем - 3900,00 грн та відповідачем - 2400,00 грн). Разом з тим, суд не розглядає питання стягнення інших судових витрат у зв'язку з відсутністю первинних документів та мотивованого розрахунку понесених сторонами витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Зінченка Сергія Яковича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий)
на користь фізичної особи-підприємця Ніколенко Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , номер рахунку в банку невідомий)
1639,14 грн інфляційних втрат, 532,38 грн 3% річних та 2684,00 грн судового збору.
В решті вимог належить відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 06.09.2023.
Суддя Г.М.Скиба