Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2494/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", м.Київ
до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м.Харків
про стягнення коштів 66 440,54 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" звернулось до Госоподарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення 66 440,54 грн., з яких: 42 984,00 грн.основний борг, 2 149,20 грн. пеня, 1 118,55 грн. розмір 1% річних та 20 188,67 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №266-01/626 від 09.06.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2023 залишено позовну заяву без руху; зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки та надати суду належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви.
07.07.2023 позивач разом з заявою (вх.№17699) усунув недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 19.06.2023.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2494/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
При цьому, повідомлено сторін про надання відзиву Відповідачу на підставі ст. 251 ГПК України (встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали), запропоновано Позивачеві надати відповідь на відзив, згідно вищезазначеної статті (встановивши строк 5 днів на подання до суду такої відповіді з дня отримання ухвали).
Відповідач наданими йому процесуальними правами на подання до суду відзиву на позов не скористався, ухвала суду від 10.07.2023 була ним отримана 18.07.2023.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (надалі-позивач, постачальник) та Державним підприємством "Завод" Електроважмаш" (надалі-відповідач,замовник) був укладений Договір №266-01/626 від 09.06.2020, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити продукцію, вказану у Специфікації №1 (Додаток 1 до Договору) у власність Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку передбаченому договором. (п.1.1, 1.2)
Згідно із п.2.4 Договору, право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.
Пунктом 4.1 вказаного Договору сторони визначили, що Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту постачання і приймання її за якістю та кількості.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції, на умовах цього Договору. (п.5.1 Договору)
Відповідно до п.14.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 05.05.2021.
Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначає про те, що останній, як Постачальник за вищевказаним договором поставив відповідачу, як Замовнику обумовлену сторонами продукцію за видатковою накладною №Е-1235 від 25.08.2020 на загальну вартість 42 984,00 грн.
Відповідач продукцію від позивача отримав, втім її вартість, зазначену в видатковій накладній своєчасно та повністю позивачу не сплатив, у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка за Договором №266-01/626 від 09.06.2020 року складає 42 984,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки продукції на підставі укладеного договору.
Відповідно до ст.712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що позивачем поставка продукції відповідачу за Договором №266-01/626 від 09.06.2020 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної №Е-1235 від 25.08.2020 на суму 42 984,00 грн ., яка підписана уповноваженими представниками замовника та постачальника без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції.
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №266-01/626 від 09.06.2020 року щодо оплати поставленої продукції, визначений п.4.1, та є таким, що настав.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №266-01/626 від 09.06.2020 року в сумі 42 984,00 грн.
У зв'язку із простроченням виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №266-01/626 від 09.06.2020 року позивачем нараховано за період з 01.11.2020 по 30.04.2023 до стягнення 20 188,67 грн. інфляційних втрат за період з 26.10.2020 по 02.06.2023 нараховано 1 118,55 грн. 1% річних та 2 149,20 пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10.5 Договору сторони перебачили, що за порушення виконання строку оплати, передбаченого умовами договору, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати поставленої продукції підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 1% річних та інфляційних за таке прострочення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.10.4 Договорів за порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбачених цим Договором, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат 20 188,67 грн., 1% річних 1 118,55 грн. та пені 2 149,20 грн. законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.6,8,19,124,129 Конституції України; ст.11,526,611,612,623-629,655,712 Цивільного кодексу України; ст.4,20,73,74,77,129,233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" ( 61089, м.Харків, просп.Московський, буд.299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (02094, м.Київ, вул. Гната Хоткевича, буд.8, офіс 199.; код ЄДРПОУ 37502259) 42 984 грн. 00 коп. основного боргу, 2 149 грн. 20 коп. пені, 1 118 грн. 55 коп. 1% річних, 20 188 грн. 67 коп. інфляційних втрат та 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно дост. 256 Господарського процесуального кодексу Українина рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "08" вересня 2023 р.
Суддя С.Ч. Жельне