07.09.2023м. СумиСправа № 5021/2509/2011(920/946/23)
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 5021/2509/2011 (920/946/23)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код 33698892)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356)
про стягнення 17882,78 грн,
представники сторін:
позивача - Пилипенко О.В.;
відповідача - Смоловий А.В.
До господарського суду звернувся позивач з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 16949,05 грн заборгованості за договором № 1637-Т від 10.10.2022, 217,11 грн 3% річних, 456,84 грн інфляційних збитків, 259,78 грн пені та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 справу призначено судді Яковенку В.В.
Ухвалою від 11.08.2023 суд постановив матеріали позовної заяви (вх. № 3029 від 10.08.2023) (справа № 920/946/23) передати на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2023 матеріали позовної заяви передано судді Яковенку В.В.
Ухвалою від 11.08.2023 суд постановив прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ “Сумихімпром”; здійснювати розгляд справи № 5021/2509/2011(920/946/23) у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 07.09.2023.
30.08.2023 до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних збитків та закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом про України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон ЖКП), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила 630) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Відповідно до статті 19 Закону України про ЖКП відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України про ЖКП визначено поняття виконавець комунальної послуги це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.03.2021 за № 161 визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого оплалення та постачання гарячої води.
За ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі НКРЕКП).
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», НКРЕКП застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зокрема:
1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;
2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.
Зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 25.07.2017 за № 930 ТОВ «Сумитеплоенерго» є ліцензіатом господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно з підп. 9 п.3.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених Постановою НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2017 № 308 позивач повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 (далі ПКМУ 1022) затверджено зміни, що вносяться до Простанови від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
На підставі п. 13 ПКМУ 1022 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання було ропубліковано на офіційному сайті ТОВ «Сумитеплоенерго» 01.10.2021, і набрав чинності з 01.11.2021.
10.10.2022 між сторонами укладено договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 1637-Т, предметом якого є те, що Виконавець зобов'язується надавати Споживачу вчасно та відповідної якості послуги, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 1 договору передбачено, що договір є паперовою версією публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач).
Листом вих. № 3823 від 27.09.2022 ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулось до ПАТ «Сумихімпром» з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії нежитлового приміщення за адресою м. Суми, вул., Нижньосироватська, 62, опалювальна площею 165,9 кв.м та направлено на адресу відповідача два примірники договору з додатками, зокрема заяву на приєднання до індивідуального договору № 1637 про надання послуг постачання теплової енергії.
На підставі рішення ВК СМР № 161 від 31.03.21 ТОВ «Сумитеплоенерго» надавало послугу з постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку за адресою: м. Суми, вул. Нижньосироватська, 62, а оскільки нежитлове приміщення боржника знаходиться в даному будинку і не відключено від системи теплопостачання будинку, тому споживало теплову енергію, яка була подана до будинку. Приміщення відповідача обладнано вузлом розподільного обліку теплової енергії.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що протягом січня - липня 2023 року відповідачу були надані послуги та нарахована сума 16 949 грн 05 коп, що підтверджується актами прийому - передачі теплової енергії та рахунками за вказаний період.
Згідно з п. 5 договору приєднання виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно з п. 30 договору приєднання споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 p., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб сайт! Виконавця.
Відповідно до пунктів 34, 35 договору приєднання споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підставі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За загальними правилами, встановленими статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договори, укладені сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Розмір заборгованості відповідача підтверджується розрахунком суми позовної заяви.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № 1637-Т від 10.10.2022 про надання послуги з постачання теплової енергії, суд вважає його правильним, у зв'язку з чим вимога щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 16949,05 грн заявлена правомірно.
При цьому судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем 16.08.2023 здійснена оплата заборгованості за отримані послуги протягом періода січня-липня 2023 року в розмірі 16949,05 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями № 7909 на суму 5434,27 грн, № 7911 на суму 5811,14 грн, № 7913 на суму 4224,01 грн, № 7915 на суму 1006,99 грн, № 7917 на суму 30,48 грн, № 7929 на суму 200,06 грн, № 7955 на суму 242,10 грн.
Суд установив, що станом на час звернення позивача з позовом існувала заборгованість у розмірі 16949,05 грн, однак після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено суму основного боргу.
Тому провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 16949,05 грн необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 259,78 грн пені за період з 01.02.2023 до 09.08.2023, 456,84 грн інфляційного збільшення за період лютий-червень 2023 року, та 217,11 грн 3 % річних за період з 01.02.2023 до 09.08.2023 суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі п.45 договору від 10.10.2022 у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
За частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд встановив, що вищезазначений розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 456,84 грн, 3 % річних в сумі 217,11 грн та пені в сумі 259,78 грн підлягають задоволенню.
Відповідач, посилаючись на приписи ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних збитків, зазначивши про незначний період прострочення виконання грошового зобов'язання, сплачену суму боргу, та те, що відповідач перебуває у процедурі санації.
Стосовно зменшення інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає, що за своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не передбачене право суду на зменшення нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних.
Щодо клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені суд враховує положення статті 233 ГК України, згідно з якими у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У цьому випадку суд враховує, що існуючий за договором борг відповідач протягом шести місяців не сплачував, чим порушив права та інтереси позивача. Крім того розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, що в майбутньому стимулюватиме відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а в частині сплачених коштів під час розгляду справи провадження у справі має бути закрито, суд покладає на відповідача судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 231, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код 33698892) 217 грн 11 коп. (двісті сімнадцять гривень 11 копійок) 3% річних, 456 грн 84 коп. (чотириста п'ятдесят шість гривень 84 копійки) інфляційних збитків, 259 грн 78 коп. (двісті п'ятдесят дев'ять гривень 78 копійок) пені, 2684 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 16949 грн 05 коп. заборгованості закрити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 08.09.2023.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко