вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.04.2023 Справа № 917/1750/21
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Гонтового Сергія Анатолійовича, АДРЕСА_1
до 1. Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36000
2. Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул.Шевченка,7-А, с.Терешки, Полтавського району, Полтавської області,38762
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Полтавська обласна державна адміністрація, вул. Соборності,45, м. Полтава, 36014
за участю Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Ляхова, 1, м. Полтава, 36014
визнання договору недійсним
Суддя Солодюк О.В.
Cекретар судового засідання Олійник Н.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору оренди землі від 11.01.2008 року, укладеного між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області (надалі - відповідач 1) та Фізичною особою-підприємцем Гонтовим Сергієм Анатолійовичем (надалі - позивач) щодо земельної ділянки площею 0,975 га (кадастровий номер 5324085900:00:009:0011) для комерційного використання під будівництво готельно-ресторанного комплексу за межами населених пунктів на території Терешківської сільської ради Полтавського району строком на 20 років (надалі - договір).
Ухвалою суду від 16.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.12.2021р. на 09-50 год.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач 1 не мав права укладати договір оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 5324085900:00:009:0011), оскільки згідно витягу з ДЗК власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_3. Крім того, позивач зазначає, що відповідач передав в оренду земельну ділянку без проведення аукціону.
Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13362 від 01.12.2021 - електронний суд; вх.№ 13577 від 07.12.2021), в якому позовні вимоги не визнаються з посиланням на те, що офіційним документом, а саме витягом з Державного земельного кадастру від 15.11.2021 № НВ-9902461822021 повністю спростовано інформацію про те, що власником земельної ділянки є надумана особа - ОСОБА_3. Земельна ділянка площею 0,9750 га кадастровий номер 532 408 5 9 00:00:009:0011 відноситься до державної форми власності, власник - Полтавська райдержадміністрація, орендар - Гонтовий Сергій Анатолійович. Право оренди зареєстровано за останнім 11.01.2008 року, що свідчить про те, що саме Гонтовий С.А. є орендарем вказаної земельної ділянки та фактично користується нею з 11.01.2018, тобто з моменту укладення договору. Також, не обгрунтованим є твердження, що позивач до використання земельної ділянки не приступив. Тобто, будівництво готельно-ресторанного комплексу розпочате не було, втрати лісового господарству не завдані. Змін будь-якого характеру стосовно земельної ділянки, як то встановлення огорожі, вирубка дерев, тощо позивач не здійснював. При цьому, позивач, викладаючи дану обставину, не зазначив відповідних доказів факту відсутності використання ним відповідної земельної ділянки. Відсутні також докази, які б свідчили про повернення земельної ділянки позивачем орендодавцю з оренди.
Від відповідача 1 до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 13557 від 06.12.21р.-електронний суд; вх. № 13698 від 08.12.21р.), в якому останній зазначає, що договір оренди був укладений та зареєстрований відповідно до норм чинного на час його укладення законодавства, а тому твердження позивача про не проведення реєстрації Договору та про фіктивність напису про державну реєстрацію є помилковим.
Проведення аукціону передбачалося лише у випадку надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки.
Отже, позивач неправильно визначив редакцію законодавства, яка повинна бути застосована до оспорюваних правовідносин, та помилково вважає, що вказана земельна ділянка повинна була передаватись в оренду за результатами аукціону.
Від Полтавської окружної прокуратури Полтавської області до матеріалів справи надійшла заява про вступ у справу відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України з метою здійснення захисту інтересів держави на стороні відповідачів, з посиланням на те, що рішення у справі № 917/1750/21 та висновки, які будуть покладені в його основу, можуть вплинути на права та обов'язки сторін у справі № 917/164/19 за позовом прокурора (вх.№13985 від 15.12.2021).
Ухвалою суду від 16.12.2021 задоволено заяву прокурора про вступ у справу, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача 2 - Полтавську обласну державну адміністрацію, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10.02.2022 на 11:00 год.
Від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява, в якій позивач повідомляє суд, що станом на 20.01.2022р. відзиви від відповідачів він не отримав та не має можливості, у встановлений судом строк, надати відповіді на відзиви (вх.№ 712 від 21.01.2022р.)
Від третьої особи до матеріалів справи надійшли пояснення (вх.№ 835 від 24.01.2022), в яких остання проти позову заперечує, вважає договір оренди землі від 11.01.2008 року укладений належним суб'єктом - Полтавською райдержадміністрацією в межах повноважень, визначених законодавством. Також зазначає, що при укладенні договору оренди землі дотримані всі вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, підстави для визнання правочину недійсним відсутні, процедура передачі в оренду земельної ділянка площею 0,975 га кадастровий номер 5324085900:00:009:0011 дотримана в повному обсязі. Крім того, третя особа просить суд застосувати позовну давність, враховуючи те, що договір оренди землі підписано сторонами 11.02.2008 року, а загальний строк позовної давності становить три роки. Отже строк позовної давності у цих правовідносинах закінчився 11.02.2011 року.
Для надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд запропонував відповідачам 1 та 2 повторно надіслати позивачу відзиви на позовну заяву, про що зазначив в ухвалі суду від 10.02.2022, розгляд справи відклав на 14.04.2022 на 11:00 год.
11.02.2022 від третьої особи до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№1614), а саме: копії листа Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 03.02.2022 №768/15-22, копії листа Полтавської обласної державної адміністрації від 28.01.2022 №01-36/569, докази направлення клопотання іншим учасникам справи.
Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатком (вх. № 1988 від 22.02.2022р. - електронна пошта, вх. № 2147 від 04.03.2022р.) з доказами направлення відзиву з додатком учасникам справи.
Від відповідача 1 до суду надійшло підтвердження направлення копії відзиву із додатками всім учасникам справи (вх. № 2251 від 17.03.2022р.).
Для надання можливості позивачу надати суду відповідь на відзиви та відповідачам заперечення на відповідь на відзиви, ухвалою суду від 14.04.2022 розгляд справи відкладено на 07.07.2022 на 11:00 год.
Судове засідання, призначене на 07.07.2022 на 11:00 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою суду від 11.07.2022 призначено розгляд справи на 29.09.2022 на 10:00 год.
Судове засідання, призначене на 29.09.2022р. на 10:00 год., не відбулося у зв'язку з участю судді Солодюк О.В. у навчанні з підвищення кваліфікації суддів місцевих господарських судів.
Ухвалою суду від 29.09.2022 призначено розгляд справи на 08.11.2022 на 10:00 год.
Ухвалою суду від 08.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2022 на 11:00 год.
Ухвалою суду від 20.12.2023 відкладено розгляд справи на 23.02.2023 на 11:40 год.
Судове засідання, призначене на 23.02.2023р. на 11:40 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою суду від 13.03.2023 призначено розгляд справи на 27.04.2023 на 10:30 год.
В судовому засіданні 27.04.2023р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області (відповідачем 1) та Фізичною особою-підприємцем Гонтовим Сергієм Анатолійовичем (позивачем) 11.01.2008 р. було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,975 га (кадастровий номер 5324085900:00:009:0011) для комерційного використання під будівництво готельно-ресторанного комплексу за межами населених пунктів та території Терешківської сільської ради Полтавського району строком на 20 років (надалі - договір).
Підставою укладення договору є Розпорядження Голови Полтавської РДА № 895 від 12.12.2007, згідно п. 5 якого Відділу земельних ресурсів у Полтавському районі вказано на необхідність забезпечити державну реєстрацію договору оренди землі.
На вказаному договорі міститься наступний запис про державну реєстрацію: "Договір зареєстрований у Полтавському кущовому реєстраційному офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2008 р. № 040854600002.
Позивач зазначає, що ним було здійснено сплату згідно розрахунку за втрату лісогосподарських виробництв, спричиненим вилученням лісогосподарських угідь від 22.01.2007 р. у розмірі 63 110,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Також було здійснено оплату згідно розрахунку за збитки завдані лісовому господарству та рахунку-фактури № 207 від 29.03.2007 р у розмірі 75 000, 00 грн, шо підтверджується платіжними дорученнями.
Однак, як зазначає позивач, до використання земельної ділянки він не приступив. Тобто, будівництво готельно-ресторанного комплексу розпочате не було, втрати лісовому господарству не завдані. Змін будь-якого характеру стосовно земельної ділянки, як то встановлення огорожі, вирубка дерев, тощо позивач не здійснював.
Позивач також зазначає, що він отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого йому стало відомо, що земельна ділянка, стосовно якої ним підписано договір оренди площею 0,975 га (кадастровий номер 5324085900:00:009:0011) насправді перебуває у власності Редька Володимера. Інформація про державну реєстрацію Договору з позивачем у реєстрі відсутня.
Отже, як зазначає позивач, Державна реєстрація договору оренди відповідачами не була проведена, а напис про державну реєстрацію, який міститься на договорі, є фіктивним. Позивач також вважає, що відповідач 1 не мав права на укладення договору оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 5324085900:00:009:0011), посилаючись на те, що власником спірної ділянки є ОСОБА_3, про що позивачу стало відомо лише 14.06.2019. Крім того, позивач зазначає, що земельну ділянку всупереч ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» передано без проведення аукціону, реєстрація права оренди спірної ділянки відповідачем 1 за позивачем не була проведена.
Враховуючи вищезазначене, посилаючись на ч.1.ст. 215, ч.ч.2.3. ст. 203 ЦК України, позивач просить суд визнати договір оренди землі від 11.01.2008 року недійсним.
Вивчивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди землі.
За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Положеннями ч. ч. 1-3, 5, статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №910/2219/19, від 21.11.2019 у справі №910/2233/19.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Відносини пов'язані з орендою землі згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про оренду землі" регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, вказаним Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Норми закону застосовуються у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення договору оренди.
Відповідно до ч.2 ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Згідно ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Тобто, укладати договір оренди земельної ділянки можуть особи у власності яких перебуває ця земельна ділянка.
Позивач посилається на те, що згідно витягу з ДЗК власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_3, а Полтавська РДА не мала права на укладення договору оренди землі.
На підтвердження недійсності правочину позивач посилається на витяг з Державного земельного кадастру.
Суд щодо наданого доказу зазначає наступне:
- замовником інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку площею 0,9750 га кадастровий номер 53240859 00:00:009:0011 є неналежна особа, яка не має відношення до справи - ОСОБА_2 ;
- документ не є офіційним документом, а тому не може підтвердити наявність речового права на земельну ділянку у невстановленої особи;
- згідно витягу з Державного земельного кадастру від 15.11.2021 № НВ-9902461822021, земельна ділянка площею 0,9750 га кадастровий номер 53240859 00:00:009:0011 відноситься до державної форми власності, власник - Полтавська райдержадміністрація, орендар - Гонтовий Сергій Анатолійович . Право оренди зареєстровано за останнім 11.01.2008 року, що свідчить про те, що саме Гонтовий С.А. є орендарем вказаної земельної ділянки та фактично користується нею з 11.01.2008, тобто з моменту укладення договору. Власником є Полтавська РДА, а зазначений у витязі орендар Гонтовий С.А .
У відповідь на запит Полтавської облдержадміністрації від 28.01.2022 № 01-36/569 Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області було направлено лист від 03.02.2022 № 768/15-22 в якому зазначено, що 14.06.2019 року державним кадастровим реєстратором на запит ОСОБА_2 було сформовано витяг з Державного земельного кадастру за кадастровим номером 5324085900:00:009:0011 № ЗВ-9910827882019, відповідно до якого надано наступну інформацію: місце розташування земельної ділянки - Полтавська область, Полтавський район, Терешківська сільська рада; цільове призначення земельної ділянки - іншого призначення; форма власності - державна; площа - 0,9750 га.
Таким чином, вищезазначеним листом Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області спростовано інформацію про те, що власником земельної ділянки є ОСОБА_3.
У справі № 917/164/19 за позовом Виконуючого обов'язки керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області до Фізичної особи-підприємця Гонтового Сергія Анатолійовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:1. Полтавської обласної державної адміністрації, 2. Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати в розмірі 363 996,16 грн, Господарським судом Полтавської області 13.05.2021 ухвалено рішення про задоволення позову.
Розірвано договір оренди землі від 11.01.2008 (земельна ділянка площею 0,975га за кадастровим номером 5324085900:00:009:0011, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Терешківської сільської ради Полтавської району Полтавської області), укладений між Полтавською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Гонтовим Сергієм Анатолійовичем; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Гонтового Сергія Анатолійовича повернути Полтавській районній державній адміністрації Полтавської області земельну ділянку площею 0,975 га за кадастровим номером 5324085900:00:009:0011, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Терешківської сільської ради Полтавської району Полтавської області; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гонтового Сергія Анатолійовича заборгованість по орендній платі за землю по договору оренди землі від 11.01.2008 (земельна ділянка площею 0,975 га за кадастровим номером 5324085900:00:009:0011, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Терешківської сільської ради Полтавської району Полтавської області) в розмірі 363 996,16 грн на рахунок НОМЕР_1 в місцевий бюджет Терешківської сільської ради.
Залишаючи вищезазначене рішення Господарського суду Полтавської області без змін, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду в постанові від 02.12.2021 у справі № 917/164/19 зазначила наступне.
«Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що згідно витягу з Державного земельного кадастру від 04.09.2019 № НВ-5314194202019, отриманого на запит Гонтового Сергія Анатолійовича , земельна ділянка площею 0,9750 га кадастровий номер 5324085900:00:009:0011 відноситься до державної форми власності, власник - Полтавська райдержадміністрація, орендар - Гонтовий Сергій Анатолійович .
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру 04.09.2019 № НВ-5314194202019, державна реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки була проведена 11.01.2008 та зареєстрована за особою Гонтового Сергія Анатолійовича .
Зазначена інформація свідчить про те, що саме Гонтовий С.А. є орендарем вказаної земельної ділянки та фактично користується нею з 11.01.2018, тобто з моменту укладення договору, чим спростовуються доводи апелянта про зворотнє».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи чи особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанови КГС ВС від 10.10.2019 по справі №910/2164/18, від 08.07.2019 по справі №908/156/18).
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).
Враховуючи вищезазначене, є безпідставними, необгрунтованими та спросованими матеріалами справи також твердження позивача про те, що до використання земельної ділянки він не приступив і будівництво готельно - ресторанного комплексу розпочате не було. Факт користування позивачем земельною ділянкою площею 0,975 га за кадастровим номером 5324085900:00:009:0011 встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.05.2021 у справі № 917/164/19 і доказів повернення земельної ділянки позивачем орендодавцю з оренди суду не надано.
Посилання позивача на те, що земельну ділянку передано в оренду без проведення аукціону, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні ділянки державної або комунальна власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
Отже, редакція Земельного кодексу України від 20.06.2007 р., яка діяла на момент прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки, не містила обов'язкової вимоги попереднього проведення такого аукціону. Зокрема, відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2007 р.), визначає наступний порядок: Особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).
Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Проведення аукціону передбачалося лише у випадку надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки.
Таким чином, процедура передачі в оренду земельної ділянки площею 0,975 га кадастровий номером 5324085900:00:009:0011 дотримана в повному обсязі.
При цьому, звертаючись з даним позовом до суду, позивач не обгрунтував та не зазначив в позові, який чином спірний договір оренди порушує його право внаслідок передачі земельної ділянки без проведення аукціону.
Щодо твердження позивача про фіктивність напису про державну реєстрацію оспорюваного договору, суд зазначає наступне.
Ведення Державного земельного кадастру запроваджено 17.10.2012 р., в той час як оскаржуваний Договір оренди землі від 11.01.2008 р. укладено 11.01.2008 р., тому на момент укладення Договору діяли інші норми, якими регулювався порядок передачі земельних ділянок державної власності в оренду.
Так, відповідно до частин 2 статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваного договору), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на і момент укладення оскаржуваного договору), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Процедура реєстрації договорів оренди землі, на момент укладення договору, регулювалася Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. №2073 (далі - Порядок)
Пунктами 2, 4, 12, 13 Порядку встановлено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.
Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.
Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.
На виконання вищенаведених норм, у розпорядженні голови Полтавської райдержадміністрації від 12.12.2007 р. №895 "Про укладення договору оренди" встановлено необхідність реєстрації Договору, та в подальшому здійснено його державну реєстрацію, що підтверджується відміткою на договорі: "Договір зареєстрований у Полтавському кущовому реєстраційному офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 11.01.2008 р. №040854600002".
Вказані факти позивач не оспорює та посилається на них у своїй позовній заяві.
Фіктивність вищезазначеного напису на Договорі, позивач пов'язує з наявністю у відомостях інформаційної довідки з ДЗК, а не витягу з ДЗК, наданої з позовною заявою, інформації про зареєстрованого власника земельної ділянки - гр. ОСОБА_3 .
Проте, з даних про земельну ділянку з кадастровим номером 5324085900:00:009:0011, які надає позивач, неможливо встановити форму власності земельної ділянки, адже, хоча у графі "Відомості про суб'єктів права власності на земельну ділянку" міститься запис про гр. ОСОБА_3 , графа "Форма власності" містить лише запис "Право власності". В той же час, за інформацією Публічної кадастрової карти (Джерело доступу: https://map.land.gov.ua/), земельна ділянка з кадастровим номером 5324085900:00:009:0011 належить до державної форми власності.
Суб'єктом права власності на землі державної власності є держава у особі відповідного органу, який наділений повноваженнями щодо їх передачі у власність чи користування, а стаття 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору), встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
З викладеного слідує, що договір був укладений та зареєстрований відповідно до норм чинного на час його укладення законодавства, а тому твердження позивача про не проведення реєстрації Договору та про фіктивність напису про державну реєстрацію є помилковим.
Також слід зазначити, що позивач у позовній заяві посилається на витяг з ДЗК, проте не зазначає його реквізитів та не надає суду його разом із позовною заявою, а замість нього в матеріалах справи міститься лише інформаційна довідка з ДЗК, яка не відображає необхідного обсягу інформації для підтвердження чи спростування доводів позивача. Окрім того, позивач стверджує, що "інформація про державну реєстрацію Договору в реєстрі відсутня", проте на підтвердження даного доводу не надано жодних доказів, а у відповідності до статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в і межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, суд наголошує, що рішенням від 13.05.2021 року по справі № 917/164/19 було розірвано договір оренди землі від 11.01.2008 року, укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області та Фізичною особою - підприємцем Гонтовим Сергієм Анатолійовичем, який в тексті рішення описаний судом, як дійсний та не заперечувався цей факт сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно п.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Солодюк О.В.