08 вересня 2023 року Справа № 915/754/21(486/99/23)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
відповідач 1: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, буд. 8; адреса електронної пошти: kptvkg@meta.ua; ідентифікаційний код 31948866)
відповідач 2: Секретар Южноукраїнської міської ради Акуленко Александр Анатолійович (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 48)
про: поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовною заявою від 23.01.2023 до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", секретаря Южноукраїнської міської ради Акуленка Александра Анатолійовича про:
1) визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. директора Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" №172 від 09 вересня 2022 "Про скорочення штату працівників";
2) поновлення ОСОБА_1 на роботі у Комунальному підприємстві "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на посаді начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ з моменту звільнення;
3) стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на посаді начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ;
4) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо не запропонування ОСОБА_1 вакантної посади директора КП ТВКГ.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13.06.2023 у справі №486/99/823 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 березня 2023 року, матеріали справи № 486/99/23 передано до Господарського суду Миколаївської області, у провадженні якого перебуває справа № 915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.06.2023 головуючим у справі №486/99/23 визначено суддю Ржепецького В.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 (суддя Ржепецький В.О.) відкрито провадження у справі № 915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866).
Ухвалою від 26.06.2023 суд постановив: прийняти справу №486/99/23 до розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866), присвоїти їй номер 915/754/21(486/99/23); справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; встановити сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 5 зазначеної норми, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Разом з тим судом враховується, що у зв'язку з військовою агресією проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та який триває до теперішнього часу.
Ураховуючи наведене, та з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, і з метою запобігання загрози життю, здоров'ю та безпеці сторін в умовах воєнної агресії проти України, суд вважає за необхідне розглянути вказану справу поза межами встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.
Виклад позицій сторін.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що з 03 грудня 2012 року він працював в КП ТВКГ на посаді начальника відділу підготовки виробництва. 27 грудня 2022 року наказом т.в.о. директора КП ТВКГ Судакова Д.С. №109-ОС від 27 грудня 2022 року його звільнено з посади начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ за скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. З наказом про звільнення його ознайомлено 27 грудня 2022 року. Вважає, що скорочення посади начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ та звільнення з роботи є протиправними та такими, що здійснено поза межами повноважень КП ТВКГ, не у спосіб та не в порядку, що передбачений законодавством України. Згідно з наказом директора КП ТВКГ №172 від 07 вересня 2022 року, посаду начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ скорочено з 01 грудня 2022 року, про що його повідомлено наказом т.в.о. директора КП ТВКГ №176 від 13 вересня 2022 року. Оскільки змін в організації виробництва і праці не відбувалося, то підстав для скорочення його посади немає. Наглядова рада є органом управління комунального підприємства, який діє згідно його Статуту. Наглядова рада КП ТВКГ була створена рішенням Южноукраїнської міської ради № 1223 від 23 серпня 2018 року. Зміни до складу Наглядової ради будо внесено рішенням Южноукраїнської міської ради №334 від 22 квітня 2022 року. Згідно п.7.3.7 Статуту КП ТВКГ, директор КП ТВКГ затверджує штатний розпис (з обов'язковим попереднім погодженням з Наглядовою радою та погодженням з міським головою). Всупереч вказаній обов'язковій умові, т.в.о. директора КП ТВКГ Судаков Д.С. затвердив з 01 грудня 2022 року штатний розклад КП ТВКГ, скоротивши посаду начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ без обов'язкового попереднього погодження з Наглядовою радою. Крім того, Відповідач 1 видав наказ №172 від 09 вересня 2022 року «Про скорочення штату працівників», пунктом першим якого скоротив чисельність і штат працівників КП ТВКГ, пунктом другим якого наказав затвердити штатний розклад у новій редакції з 01 грудня 2022 року без обов'язкового попереднього погодження з Наглядовою радою. Тим самим ОСОБА_2 вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому Статутом КП ТВКГ, оскільки прийняв рішення одноособово, в тому числі від імені Наглядової ради підприємства. Тим самим такий орган управління КП ТВКГ, як Наглядова рада була позбавлена можливості здійснювати управління підприємством в межах компетенції, передбаченої Статутом. Отже т.в.о. директора КП ТВКГ Судаков Д.С. діяв не у спосіб, передбачений законами України та вийшов за межі своїх повноважень, передбачених Статутом КП ТВКГ. Статутом КП ТВКГ не передбачено можливості директору КП ТВКГ одноособово - без обов'язкового, попереднього погодження з Наглядовою радою затверджувати будь-який штатний розклад КП ТВКГ, а слідовно і скорочувати штат підприємства. Норма законодавства щодо необхідності запропонувати всі наявні у виконавчих органах Южноукраїнської міської ради вакансії Відповідачем не виконана. Відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, після попередження його про наступне вивільнення не було запропоновано всю іншу роботу (посади), які були вільними на підприємстві. Так, йому не була запропонована вакантна посада директора КП ТВКГ, яка існує і по цей день. Посада директора КП ТВКГ перебуває у штатному розкладі КП ТВКГ і є вакантною, оскільки на даний час керівником підприємства є тимчасово виконуючій обов'язки директора. Це свідчить про те, що вказаними особами при скороченні його посади не було виконано вимоги ст.149-2 КЗпП України щодо запропонування усіх вакантних посад на підприємстві. Згідно довідки КП ТВКГ від 18 січня 2023 року за останні два місяці роботи, що передували звільненню він отримав заробітну плату: за жовтень 2022 року 19716,70 грн., за листопад 2022 року - 19593,52 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільненням становить 914,20 грн. (19716,70 грн +19593,52 грн = 39310,22 грн. : 43 роб. днів в жовтні, листопаді = 914,20 грн.). Враховуючи викладене, відповідач просив визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора КП ТВКГ №172 від 09 вересня 2022 року «Про скорочення штату працівників»; поновити його на роботі в КП ТВКГ на посаді начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ з моменту звільнення, стягнути з КП ТВКГ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на посаді начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ та визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не запропонування йому вакантної посади директора КП ТВКГ.
28.06.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.
Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на ст. 64, 65, 78 ГК України та мотивовано тим, що наглядова рада комунального унітарного підприємства утворюється за рішенням органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство. Критерії, відповідно до яких утворення наглядової ради комунального унітарного підприємства є обов'язковим, а також порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та її комітетів, порядок призначення членів наглядової ради затверджуються рішенням відповідної місцевої ради. Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1223 від 23 серпня 2018 року затверджено статут КП ТВКГ в новій редакції, обрано Наглядову раду КП ТВКГ у складі трьох осіб. 22 квітня 2021 року рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №334 внесено зміни до п. 3 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1223 від 23 серпня 2018 року, викладено його в новій редакції: обрано Наглядову раду КП ТВКГ у складі шести осіб. Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1078 від 28 липня 2022 року затверджено статут КП ТВКГ (далі статут). Згідно п. 1.1. статуту КП ТВКГ створене відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради від 26 листопада 2002 року № 53. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Южноукраїнська, статутний фонд якого утворений Южноукраїнською міською радою для задоволення суспільних та особистих потреб, підпорядковане міській раді, в межах встановлених законодавством України та цим Статутом. Відповідно до п. 7.1 Статуту, поточне (оперативне) управління Підприємством здійснює директор Підприємства, який призначається на посаду міським головою шляхом укладання з ним контракту. Згідно копії розпорядження Южноукраїнського міського голови №10-р від 14 січня 2022 року «Про призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Судакова Д.С. призначено тимчасово виконуючим обов'язки директора КП ТВКГ з 17 січня 2022 року до призначення на посаду директора підприємства у встановленому законодавством порядку за результатами конкурсного відбору. Відповідно до п. 7.3.7 статуту директор підприємства затверджує штатний розпис (з обов'язковим попереднім погодженням з Наглядовою радою та погодженням з міським головою). За погодженням з Наглядовою радою визначає конкретні розміри посадових окладів, тарифних ставок і відрядних розцінок працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород. Пунктом 7.6.1. Статуту встановлено, що від імені власника поточний контроль за діяльністю підприємства здійснюється Наглядовою радою. До складу Наглядової ради входять по два представники від єдиної постачальної організації - відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», депутатів Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та громадськості. Склад Наглядової ради затверджується рішенням Южноукраїнської міської ради строком на 5 років (п. п. 7.6.2., 7.6.3). Згідно копії відповіді на адвокатський запит від 14 лютого 2023 року Южноукраїнською міською радою Миколаївської області не приймалось рішення щодо: 1. Критеріїв, відповідно до яких утворення Наглядової ради КП ТВКГ є обов'язковим; 2. Організація діяльності та ліквідації Наглядової ради та її комітетів КП ТВКГ; 3. Порядку призначення членів Наглядової ради КП ТВКГ; Затвердження порядку утворення Наглядової ради КП ТВКГ; 5. Визначення кола питань, що належать виключної компетенції Наглядової ради КП ТВКГ. Щодо питання чи відбувалися засідання Наглядової ради КП ТВКГ за 2021-2023 р.р., повідомляють, що не є розпорядниками цієї інформації. Також відповідно відповіді члена наглядової ради ОСОБА_2 на протязі 2021-2022р.р. наглядова рада фактично не засідала жодного разу. Таким чином, з огляду на те, шо Южноухраїнською міською радою, як засновником після внесення зміни до п. 3 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1223 від 23 серпня 2018 року та обрання Наглядової ради КП ТВКГ у складі шести осіб, не ухвалено ряд рішень передбачених ч. 7 ст. 78 ГК України, такий орган, як Наглядова рада у даному складі не може вважатись легітимним, а відтак і здійснювати передбачений Статутом КП ТВКГ поточний контроль згаданим підприємством, зокрема і погоджувати штатний розклад. Що стосується наказу від 07 вересня 2022 року №172 «Про скорочення штату працівників», тимчасово виконуючого обов'язки директора комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» він був винесений в тому числі і з посиланням на листи Засновника Южноукраїнської міської ради про необхідність проведення даного скорочення та його метою є підвищення ефективності роботи персоналу, вдосконалення окремих трудових функцій, приведення штатної чисельності у відповідність до фінансових можливостей підприємства. В зв'язку з винесенням даного наказу постала необхідність у внесенні змін у штатний розклад підприємства. Штатний розклад у новій редакції також був погоджений засновником в особі секретаря Южноукраїнської міської ради, який виконує обов'язки Южноукраїнського міського голови на підставі Рішення Южноукраїнської міської ради від 16 червня 2022 року №1028 «Про дострокове припинення повноважень Южноукраїнського міського голови». Як вбачається зі штатного розкладу, окрім посади позивача скорочено ряд інших посад. Таким чином повністю доведений факт, що на підприємстві мало місце скорочення штату працівників. Відсутність погодження штатного розпису контролюючим органом підприємства, а саме Наглядовою радою, стала наслідком того, що остання не є легітимною, тобто не працює. Підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу. Отже, втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається. З урахуванням вищенаведеного посилання позивача на ту обставину, що т.в.о. директора КП ТВКГ Судаков Д.С. вийшов за межі своїх повноважень не відповідають дійсності. У позовній заяві позивачем стверджується про порушення ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки йому не запропонували посаду директора підприємства. З даним твердженням погодитися неможливо оскільки зазначена посада не є вакантною і розпорядженням Южноукраїнського міського голови № 10-р від 14.01.2022 Судакова Дмитра Сергійовича призначено тимчасово виконуючим обов'язки директора КП «ТВКГ» з 17.01.2022 до призначення на посаду директора підприємства у встановленому законодавством порядку за результатами конкурсного відбору.
10.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач зазначає, що органами управління комунального підприємства є і керівник, і Наглядова рада підприємства. Директор комунального підприємства повинен діяти лише в межах компетенції, що окреслена статутом КП ТВКГ. Тому керівник КП ТВКГ при скороченні його посади діяв не у спосіб, що передбачений законами України та вийшов за межі своїх повноважень щодо затвердження та введення в дію штатного розкладу КП ТВКГ без обов'язкового попереднього погодження з Наглядовою радою. Скорочення його посади здійснено цілеспрямовано шляхом дискримінації його особисто як неугодної особи. Відповідачем надумано про нелегітимність Наглядової ради. Секретар Южноукраїнської міської ради Акуленко О.А. приймав участь у розгляді Господарським судом Миколаївської області від 20 жовтня 2021 року у справі №915/615/21 та підтвердив факт легітимності наглядової ради КП ТВКГ. Рішенням у даній справі відмовлено у задоволенні позову КП ТВКГ до Южноукраїнської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Южноукраїнської міської ради 8 скликання №334 від 22 квітня 2021 року «Про внесення змін до складу наглядової ради КП ТВКГ, затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 23 серпня 2018 року №1223». Відповідач визнає, що посада директора КП ТВКГ на момент його звільнення була вакантною, але зазначає, що призначення проходить лише за конкурсом. Однак дані твердження не відповідають дійсності.
Пунктом 2 прохальної частини відповіді на відзив позивач просив суд витребувати у відповідача 1 копії наказів про звільнення працівників КП ТВКГ з роботи протягом періоду з 20.09.2022 року (день попередження ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення) по 27.12.2022 (день звільнення) включно.
Ухвалою від 15.08.2023 суд відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2021 про витребування доказів, яке міститься у п. 2 прохальної частини відповіді на відзив від 03.07.2023.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1223 від 23 серпня 2018 року затверджено Статут Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" в новій редакції, обрано Наглядову раду КП ТВКГ у складі трьох осіб.
22 квітня 2021 року рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №334 внесено зміни до п. 3 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1223 від 23 серпня 2018 року, викладено його в новій редакції: обрано Наглядову раду КП ТВКГ у складі шести осіб.
Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1078 від 28 липня 2022 року затверджено Статут Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" в новій редакції.
Згідно п. 1.1. Статуту Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" створене відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради від 26 листопада 2002 року № 53.
Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Южноукраїнська, статутний фонд якого утворений Южноукраїнською міською радою для задоволення суспільних та особистих потреб, підпорядковане міській раді, в межах встановлених законодавством України та цим Статутом.
Відповідно до п. 7.1 Статуту, поточне (оперативне) управління Підприємством здійснює директор Підприємства, який призначається на посаду міським головою шляхом укладання з ним контракту.
Згідно розпорядження Южноукраїнського міського голови №10-р від 14 січня 2022 року «Про призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Судакова Д.С. призначено тимчасово виконуючим обов'язки директора Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" з 17 січня 2022 року до призначення на посаду директора підприємства у встановленому законодавством порядку за результатами конкурсного відбору (а.с. 54).
Відповідно до п. 7.3.7 Статуту директор підприємства затверджує штатний розпис (з обов'язковим попереднім погодженням з Наглядовою радою та погодженням з міським головою). За погодженням з Наглядовою радою визначає конкретні розміри посадових окладів, тарифних ставок і відрядних розцінок працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород.
Згідно Статуту комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", директор підприємства несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів; заступники директора підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів, а також інші працівники приймаються на роботу і звільняються директором підприємства, згідно з чинним законодавством України (п.п.7.3.9, 7.4).
Пунктом 7.6.1. Статуту встановлено, що від імені власника поточний контроль за діяльністю підприємства здійснюється Наглядовою радою.
До складу Наглядової ради входять по два представники від єдиної постачальної організації - відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», депутатів Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та громадськості. Склад Наглядової ради затверджується рішенням Южноукраїнської міської ради строком на 5 років (п. п. 7.6.2., 7.6.3).
Згідно копії відповіді на адвокатський запит від 14 лютого 2023 року Южноукраїнською міською радою Миколаївської області не приймались рішення щодо: 1. Критеріїв, відповідно до яких утворення Наглядової ради КП ТВКГ є обов'язковим; 2. Організація діяльності та ліквідації Наглядової ради та її комітетів КП ТВКГ; 3. Порядку призначення членів Наглядової ради КП ТВКГ; Затвердження порядку утворення Наглядової ради КП ТВКГ; 5. Визначення кола питань, що належать виключної компетенції Наглядової ради КП ТВКГ. Щодо питання чи відбувалися засідання Наглядової ради КП ТВКГ за 2021-2023 р.р., повідомлено, що не є розпорядниками цієї інформації (а.с. 55).
03 грудня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду начальника відділу підготовки виробництва Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство».
Підстава - наказ №96-ОС від 29 листопада 2012 року (а.с. 20-24).
Наказом комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" № 172 від 07 вересня 2022 року "Про скорочення штату працівників" визначено скоротити чисельність і штат працівників КП ТВКГ на 36,5 штатних одиниць, в тому числі посаду начальника відділу підготовки виробництва та у зв'язку з цим внести зміни до штатного розкладу КП "ТВКГ" (а.с.11).
Підставою винесення даного наказу стали складне фінансове становище підприємства, зміни в організації виробництва і праці, спрямовані на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, приведення штатної чисельності у відповідність до фінансових можливостей підприємства та зменшення адміністративних витрат.
З даним наказом позивач ознайомлений під підпис (а.с. 16).
Нову редакцію штатного розкладу затверджено т.в.о. директора КП ТВКГ Судаковим Д.С. 19 серпня 2022 року та погоджено секретарем міської ради О.А.Акуленко 01 вересня 2022 року. Всього по підприємству 251,5 посад. Місячний фонд зарплати 2767291 (а.с.12-15).
Наказом комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" № 176 від 13 вересня 2022 року "Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв'язку зі скорочення штату" працівників підприємства, в тому числі і ОСОБА_4 про звільнення 30.11.2022 (а.с. 17).
З даним наказом позивач ознайомлений 20.09.2022 під підпис (а.с. 17).
Наказом №109-ОС від 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу підготовки виробництва у зв'язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 16).
Як витікає з позову та відповіді на відзив, поданих позивачем в процесі розгляду справи, доводи позовної заяви, ґрунтуються на таких твердженнях: протиправність скорочення штату, недотримання роботодавцем обов'язку працевлаштування.
Надаючи правову оцінку доводам позовної заяви, господарський суд виходить з того, що наведені правовідносини врегульовано чинним законодавством наступним чином.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.
За змістом п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП самостійними підставами, серед інших, змін в організації виробництва та праці визначено, зокрема, скорочення чисельності працівників і окремо скорочення штату працівників.
Так, чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 7 квітня 2011 року № 114/06/187-11).
Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.
Зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників, а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Тобто, скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника. (Постанова Верховного Суду № 824/3229/14а від 31 січня 2018 року).
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Отже обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.
Виходячи з наведеного, господарський суд відзначає, що твердження позивача, які витікають з обставин реорганізації підприємства, неправомірності дій, пов'язаних із скороченням працівників, можуть бути об'єднані, позаяк покликані спростувати факт доцільності дій керівництва юридичної особи відповідача при скороченні працівників.
При цьому, господарський суд звертається до положень Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також відповідних правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
В постановах від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) та від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Отже, не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. Правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.
В постановах від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) та від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Отже, не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
Правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.
Таким чином доводи позивача в цій частині не можуть бути підставою для висновку про неправомірність його звільнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише за відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що, оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Наказом №176 від 13 вересня 2022 року т.в.о директора КП ТВКГ Судакова Д. від 13 вересня 2022 року (а.с. 17) «Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв'язку зі скороченням штату» наказано старшому інспектору з кадрів Батечко Н.М. попередити працівників про звільнення 30 листопада 2022 року, в тому числі ОСОБА_1 начальника підготовки виробництва.
Згідно копії повідомлення «Про заплановане вивільнення» від 19 вересня 2022 року (а.с. 135) ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням штату працівників КП ТВКГ пропонувались наступні вакансії: слюсар з обслуговування теплових мереж (та теплових вузлів абонентів), слюсар з ремонту устаткування теплових мереж, слюсар АВР (водопровідні мережі), слюсар АВР (каналізаційні мережі), електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Позивач ознайомлений із повідомленням 20 вересня 2022 року.
Згідно копії повідомлення «Про заплановане вивільнення» від 05 жовтня 2022 року (а.с. 136) ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням штату працівників КП ТВКГ пропонувались наступні вакансії: слюсар з обслуговування теплових мереж (та теплових вузлів абонентів), слюсар з ремонту устаткування теплових мереж, слюсар АВР (водопровідні мережі), слюсар АВР (каналізаційні мережі), електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, водій автотранспортних засобів та вакансії, які будуть введені в дію з 01 грудня 2022 року: технік-інспектор 1 категорії, рахівник, контролер водопровідного господарства, інженер зі збуту 1 категорії. Майстер дільниці з обслуговування вузлів комерційного обліку. Позивач ознайомлений із повідомленням 05 жовтня 2022 року.
Згідно копії повідомлення «Про заплановане вивільнення» від 21 жовтня 2022 року (а.с. 137) ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням штату працівників КП ТВКГ пропонувалась додаткова вакансія водія автотранспортних засобів (2 гр до 7-ми тон). Позивач ознайомлений із повідомленням 21 жовтня 2022 року.
Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 14 жовтня 2022 року (а.с. 138) останній надав згоду на призначення його з 01 грудня 2022 року майстром дільниці з обслуговування вузлів комерційного обліку.
Згідно копії відповіді на заяву від 25 листопада 2022 року (а.с. 146) на посаду майстра дільниці з обслуговування вузлів комерційного обліку було подано дві заяви: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Комісією з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення прийнято рішення: «перевести на посаду майстра дільниці з обслуговування вузлів комерційного обліку ОСОБА_5 , враховуючи її тривалий стаж на підприємстві та досвід роботи саме в даному напрямку.
Згідно копії наказу (розпорядження) №103-ОС від 12 грудня 2022 року прийнято на роботу 19 грудня 2022 року ОСОБА_6 (прізвище погано видно) на посаду слюсаря аварійно-відновлювальних робіт КП ТВКГ (а.с. 131).
Згідно копії наказу (розпорядження) №104-ОС від 16 грудня 2022 року прийнято на роботу 19 грудня 2022 року ОСОБА_7 на посаду техніка-інспектора КП ТВКГ (а.с. 132).
Згідно копії наказу (розпорядження) №106-ОС від 19 грудня 2022 року прийнято на роботу 20 грудня 2022 року ОСОБА_8 на посаду слюсара з ремонту устаткування теплових мереж 4 розряду КП ТВКГ (а.с. 133).
Згідно копії наказу (розпорядження) №74-ОС від 31 жовтня 2022 року прийнято на роботу 01 листопада 2022 року ОСОБА_9 на посаду водія автотранспортних засобів (2 гр до 7-ми тон КП ТВКГ (а.с. 134).
Таким чином з досліджених доказів вбачається, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 були запропоновані всі наявні вакантні посади, а на обрану позивачем посаду останній не міг бути переведений, оскільки на зазначену посаду було переведено особу з тривалим стажем на підприємстві та досвідом роботи саме в даному напрямку.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Отже, при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
Побідну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 759/1082/18 (провадження № 61-2942св19).
Позивач не виклав переконливі аргументи, що саме він має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці у порівнянні з іншою особою, переведеною на посаду майстра дільниці з обслуговування вузлів комерційного обліку, а також має інші переваги у залишенні на роботі з урахуванням установлених судами обставин.
Стосовно доводів позивача пов'язаних із посадою директора товариства, господарський суд відзначає, що доводи позивача, які містяться в позові та відповіді на відзив ґрунтуються на обставинах неправомірної бездіяльності Відповідача 2 як особи - представника власника Відповідача 1 при реалізації положень ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, відповідно до ч. 9 ст. 9 зазначеного Закону в редакції Закону України №2259-ІХ від 12.05.2022, у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п'ятою, шостою статті 10 цього Закону.
Сторонами не заперечуються такі обставини, пов'язані з даним предметом.
Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №560 від 26 квітня 2012 року (а.с. 65) затверджено Порядок призначення керівників підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська, Типову форму контракту з керівником підприємства, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська (а.с. 69-76), Порядок проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська (а.с. 77-79).
Відповідно до п. 2.1 Порядку призначення керівників підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська прийняття на роботу керівника підприємства, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська, здійснюється міським головою на підставі: подання керівника відповідного виконавчого органу Южноукраїнської міської ради, пропозицій конкурсної комісії (а.с. 66-68).
Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №253 від 25 лютого 2021 року (а.с. 80-81) внесено зміни до рішення Южноукраїнської міської ради від 26 квітня 2012 року №560, в тому числі в зміни до Порядку призначення керівників підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська, зокрема, виключено у п. 2.1 слова «керівника відповідного виконавчого органу Южноукраїнської міської ради».
Розпорядженням Южноукраїнського міського голови № 19-р від 28 січня 2022 року «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» визначено склад комісії з проведення конкурсу та порядок його проведення (а.с. 82-83, 96).
Разом з тим, надаючи оцінку доводам сторін в цій частині, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності секретаря Южноукраїнської міської ради щодо реалізації ним своїх повноважень, визначених ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не віднесено зазначеною нормою до компетенції господарського суду, а тому не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство.
Отже, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Зазначений спір щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування може бути вирішений в залежності від підстав його подання судом цивільної або адміністративної юрисдикції.
Враховуючи наведене в цій справі судом не можуть бути взяті до уваги підстави, на які посилається позивач в обґрунтування недотримання роботодавцем вимог ст. 40 КЗпП України.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. директора КП ТВКГ №172 від 09 вересня 2022 року «Про скорочення штату працівників»; поновлення його на роботі в КП ТВКГ на посаді начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ з моменту звільнення та визнання протиправною бездіяльності відповідача1 щодо незапропонування йому вакантної посади директора КП ТВКГ.
Вимога позивача щодо стягнення з КП ТВКГ на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на посаді начальника відділу підготовки виробництва КП ТВКГ є похідною від вимоги про поновлення його на роботі і тому також задоволенню не підлягає.
При ухваленні рішення суд виходить виключно з обсягу доказів, наданих сторонами. Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них. Суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 2, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи зазначене, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 - Секретаря Южноукраїнської міської ради Акуленка О.А. закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК.
2.В задоволені позову відмовити.
3.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
4.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
відповідач: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, буд. 8; адреса електронної пошти: kptvkg@meta.ua; ідентифікаційний код 31948866).
Судове рішення складено та підписано судом 08.09.2023.
Суддя В.О.Ржепецький