06.09.2023 Справа № 914/2636/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
розглянув матеріали заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» (79045, м. Львів, вул. Коломийська, 5/29, код ЄДРПОУ 37800875)
Про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» (79020, м. Львів, вул Варшавська, 136, кв. 30, код ЄДРПОУ 41001204) 29540,00 грн заборгованості за договором поставки № 10/12-2 від 10.12.2021 та судовий збір - 268,40 грн
встановив:
30 серпня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» заборгованості за договором поставки № 10/12-2 від 10.12.2021 та судовий збір - 268,40 грн.
Розглянувши подану заяву, у відповідності до вимог розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
Так відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 5 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Заявник зазначив, що заборгованість підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 31.03.2022 підписаного електронними підписами сторін.
Як встановлено судом, до заяви долучений Акт звірки із зазначенням в графах «підписи» електронних відміток про наявність на документі електронного цифрового підпису.
Як передбачено ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як визначено у ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
В розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Однак, заявником не надано до матеріалів заяви доказів того, що сторонами (уповноваженими особами) вчинено підписання вказаного акту, оскільки до вказаного електронного документу не додано відповідного Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, повинен мати електронний цифровий підпис, що засвідчується відповіданим проктолом перевірки елетронного підпису, проте, наданий заявником Акт звіряння не може вважатися електронним документом, оскільки не містить будь-яких електронних даних, які слід було б вважати електронним цифровим підписом (з можливістю ідентифікувати підписантів акту) в розумінні вищенаведених приписів законодавства. Заборгованість боржника не підтверджена жодними іншими доказами. Відтак, з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Договір поставки свідчить про намір сторін, однак не підтверджено первинними документами факт його виконання. Акт звіряння взаємних розрахунків не є первинним документом. Дана вимога є спірною, відтак не може розглядатись в порядку наказного провадження.
Згідно пунктів 1 та 8 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За приписами ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» від 30.08.2023 про видачу судового на підставі п.1, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.153 ГПК України Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
За розгляд заяви про видачу судового наказу заявник сплатив судовий збір у розмірі 268,40 грн. Згідно з ч.2 ст.151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУШПАР» 29540,00 грн заборгованості за договором № 10/12-2 від від 10.12.2021 та судового збору в розмірі 268,40 грн.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя Запотічняк О.Д.