79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.08.2023 Справа № 914/1778/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь, Дніпропетровська обл.,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крам Постачання», м. Львів,
про: стягнення 147 591,03 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Воронов Р.С.;
Хід розгляду справи.
Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крам Постачання» про стягнення 144 034,83 грн.
Ухвалою від 07.06.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 05.07.2023.
23.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 15687/23).
Ухвалою від 05.07.2023 суд відклав розгляд справи на 18.07.2023.
05.07.2023 на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову (Вх. № 2621/23).
Ухвалою від 18.07.2023 суд заяву про зміну предмету позову (Вх. № 2621/23) задоволив частково. Прийняв вимогу про збільшення пені в розмірі 29044,02 грн.
В судових засіданнях 18.07.2023, 26.07.2023 та 01.08.2023 судом оголошувалась перерва до 26.07.2023, 01.08.2023 та 28.08.2023 відповідно.
01.08.2023 на електронну адресу суду надійшли пояснення позивача (Вх. № 18858/23).
28.08.2023 на електронну адресу суду представником відповідача подано клопотання про стягнення судових витрат (Вх. № 20805/23).
В судове засідання 28.08.2023 з'явився представник відповідача в режимі відеоконференції, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, представник позивача не з'явився, причин не явки не вказав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні 28.08.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №2005290 від 30.11.2020 позивачем оплачено поставлений відповідачем товар на загальну суму 592 735,06 грн, в тому числі ПДВ - 98789,18 грн, однак податкова накладна на вказаний товар відповідачем зареєстрована не була, чим позбавлено позивача права на включення суми ПДВ до податкового кредиту.
Правова позиція відповідача.
Відповідач заперечив щодо позовних вимог з огляду на наступне.
28.03.2023 р, в день отримання від позивача коштів на розрахунковий рахунок, ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» склало податкову накладну за № 18 на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» на суму 592 735,06 грн., в т.ч. ГІДВ 98 789,18 грн, граничний термін для реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - 18.04.2023 р.
У вказаний термін Відповідач не зміг зареєструвати податкову накладну, оскільки згідно рішення податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податків № 43529 від 24.10.2022 р., ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» віднесено до категорії ризикових підприємств за п.8 Критеріїв ризиковості, що в свою чергу тягне за собою автоматичне блокування податкових накладних до реєстрації в ЄРПН.
Податкова накладна № 18 від 28.03.2023 р. була направлена для реєстрації в ЄРПН 30.05.2023 р. та згідно отриманої квитанції від 30.05.2023 р. від ДПС України, її реєстрація в ЄРПН зупинена, оскільки ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
06.06.2023 р. комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області, було винесено рішення № 8948392/41060155 про реєстрацію податкової накладної № 18 від 30.03.2023 р. та 07.06.2023 р. ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» стримало квитанцію № 2 про її реєстрацію в ЄРПН.
Також зазначив, що не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» саме на підставі податкового законодавства.
Фактичні обставини встановлені судом.
30 листопада 2020 року між Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАМ ПОСТАЧАННЯ" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 2005290, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі - Товар), що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.
На підставі Договору поставки між АТ НЗФ та ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» за поставлений дрібняк коксовий на адресу позивача, 28.03.2023 АТ НЗФ перераховано ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» 592 735,06 грн в т.ч. ПДВ 98789,18 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 256526 від 28.03.2023 долученим до матеріалів справи.
Підпунктом б пункту 7.1.6 Договору передбачено, що у день виникнення у Постачальника податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які здійснюються відповідно до умов цього Договору, зокрема за податковими зобов'язаннями, що виникли згідно з поставками Товару за касовим методом, зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у граничні строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПКУ, та надати її Покупцеві в день реєстрації в електронній формі через систему М.Е. Dok або OPZ тощо.
Станом на день пред'явлення позовної заяви відповідачем в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 7.1.6 Договору не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) по «касовому» методу податкову накладну на суму 592 735,06 грн., в т.ч. ПДВ на суму 98 789,18 грн.
Пунктом 8.6 Договору передбачено, що за кожне порушення зобов'язань, передбачених пунктами 7.1.4 - 7.1.7 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % від загальної вартості Товару з ПДВ.
Відповідно до п. 8.11. Договору передбачено, що за кожний день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої електронної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлений Товар Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості товару (послуг) з ПДВ.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу вимогу від №19-4016/6877 від 27.04.2023 щодо сплати штрафу у розмірі 118 547,01 грн. Вказана претензія відповідачем була одержана 03.05.2023, проте залишена без задоволення.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу у розмірі 118 547,01 грн та 25 487,82 грн пені за Договором поставки № 2005290 від 30.11.2020.
Ухвалою від 18.07.2023 суд прийняв вимогу про збільшення пені в розмірі 29044,02 грн.
06.06.2023 р. комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області, було винесено рішення № 8948392/41060155 про реєстрацію податкової накладної № 18 від 30.03.2023 р.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно з ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодекс України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені, у зв'язку з невиконанням ним зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що, як зазначає позивач, призвело до втрати ним права на податковий кредит.
Пунктом 7.1.4 договору визначено, що постачальник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі декларувати свої податкові зобов'язання шляхом подання до податкових органів податкової звітності складеної і заповненої згідно з вимогами чинного законодавства України.
Підпунктом б пункту 7.1.6 Договору передбачено, що у день виникнення у Постачальника податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які здійснюються відповідно до умов цього Договору, зокрема за податковими зобов'язаннями, що виникли згідно з поставками Товару за касовим методом, зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у граничні строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПКУ, та надати її Покупцеві в день реєстрації в електронній формі через систему М.Е. Dok або OPZ тощо.
Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п.п. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Умовами п. 8.6, 8.11 Договору визначено, що за кожне порушення зобов'язань, передбачених пунктами 7.1.4 - 7.1.7 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % від загальної вартості Товару з ПДВ; за кожний день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої електронної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлений Товар Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості товару (послуг) з ПДВ.
Позивач направив відповідачу претензію № 19-4016/6877 від 27.04.2023 щодо сплати штрафу. Вказана претензія відповідачем була одержана 03.05.2023, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення, проте залишена без задоволення, тому АТ «Нікопольський завод феросплавів» було змушене звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 118 547,01 грн на підставі пункту 8.6 договору поставки та 29 044,02 грн пені на підставі п. 8.11 договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
На підставі ст.ст. 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст.525, 526 ЦК України, ст. 103 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст.218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
За приписами ст. 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до сг.549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Частиною першою ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, а саме свої зобов'язання, визначені у п. 7.1.4, 7.1.6 договору поставки, якими передбачено, що постачальник повинен забезпечити своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ та своєчасну їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку з чим позивач позбавлений права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов'язання на суму .
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» 28.03.2023 р, в день отримання від покупця коштів на свій розрахунковий рахунок, склало податкову накладну за № 18 на суму 592 735,06 грн., в т.ч. ПДВ 98 789,18 грн, однак лише 30.05.2023 р. була направлена для реєстрації в ЄРПН та згідно отриманої квитанції від 30.05.2023 р. від ДПС України, її реєстрація в ЄРПН зупинена, оскільки ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
06.06.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області винесено рішення № 8948392/41060155 про реєстрацію податкової накладної № 18 від 30.03.2023 р.
Умовами п. 8.6, 8.11 Договору визначено, що за кожне порушення зобов'язань, передбачених пунктами 7.1.4 - 7.1.7 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % від загальної вартості Товару з ПДВ; за кожний день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої електронної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлений Товар Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості товару (послуг) з ПДВ.
Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 29 044,02 грн за період з 19.04.2023 по 06.06.2023 та штраф 118 547,01 грн. При цьому позивач нараховує неустойку (штраф, пеню) на загальну суму товару з ПДВ, тобто від суми 592 735,06 грн.
Щодо визначеної сторонами бази нарахування неустойки (штрафу, пені) - від загальної вартості товару з ПДВ, то суд відзначає, що частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та пеня нараховується саме на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а не на загальну суму товару з ПДВ.
Отже, такий спосіб розрахунку неустойки, застосований позивачем, з урахуванням суми, на яку згідно чинного законодавства можна нараховувати неустойку (суми несвоєчасно виконаного зобов'язання) у результаті перевищує законодавчо встановлене обмеження розміру даного виду відповідальності.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення неустойки з урахуванням приписів ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, тобто на суму невиконаного зобов'язання, дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період не реєстрації накладної з 19.04.2023 по 06.06.2023 в розмірі 29 044,02 грн є такою, що підлягає до задоволення частково, оскільки період має розраховуватись до 05.06.2023, відтак до стягнення підлягає 23 709,40 грн пені та 98 789,21 грн штрафу. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Відповідач підписуючи договір брав на себе відповідальність передбачену п. 7.1.4 - 7.1.7 Договору, однак був віднесений до категорії ризикових підприємств, а господарська діяльність це діяльність на свій страх і ризик, відтак відповідач зобов'язаний дотримуватись умов договору або сплачувати штрафні санкції передбачені договором.Судом не беруться до увагт твердження відповідача про те ,
що не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у ТОВ «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» саме на підставі податкового законодавства , суд не погоджується із таким твердженням з огляду на таке:
1. відповідач зобов"язаний вчасно реєструвати свої зобов"язання , що передбачено податковим законодавством.
2. порушення податкового законодавства впливає на право позивача , оскільки останній позбавлений права своєчасно відшкодавати ПДВ із здійснених операцій.
3. сторони передбачили відповідальність за дане порушення, що не заборонено законом , а санкції в разі порушення податкового законодавства відповідачем , будуть накладатись контролюючим органом у відповідності до чинного законодавства, відповідач змішує відповідальність передбачену договором і законом.
4. віднесення відповідача до категорії ризикових підприємств, це інший вид відповідальності, якщо останній не погоджувався із вказаним рішенням він не позбавлений був права оскаржувати даний акт, якщо ж його дії призвели до прийняття такого рішення то і відповідальність повинен нести відповідач.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, який в судове засідання повторно не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, а тому вони підлягають до повного задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (пункт 21) та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.40).
28.08.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про стягнення судових витрат.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано до суду договір про надання правової допомоги № 19/06 від 19.06.2023, укладений між ТОВ «Крам Постачання» та адвокатом Воронов Р.С. та акт здачі-приймання виконаних робіт № 28/08 від 28.08.2023.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Здійснивши аналіз доказів поданих відповідачем в обґрунтування витрат на правову допомогу, та враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що заява представника ТОВ «Крам Постачання» щодо відшкодування судових витрат підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 750,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити за безпідставністю.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в розмірі 2227,68 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» (79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 2, код ЄДРПОУ 41060155) на користь Акціонерного Товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) 23709,40 грн. - пені, 98789,21 грн. - штрафу та 2227,68 грн судового збору.
3. Стягнути з Акціонерного Товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМ ПОСТАЧАННЯ» (79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 2, код ЄДРПОУ 41060155) 750,00 грн витрат на правову допомогу.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2023.
Суддя Запотічняк О.Д.