ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2023Справа № 911/2296/22
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу 911/2296/22
за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, 11, ідентифікаційний код 02466949; фактична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд. 16/108)
до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" (07201, Київська обл., м. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24, ідентифікаційний код 24219849)
про стягнення 946 632,70 грн
Комунальне підприємство Київської обласної ради "Друкар" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 09.11.2022 №301 до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 946 632,70 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2022 позовну заяву Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" про стягнення 946 632,70 грн разом з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" про стягнення 946 632,70 грн передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 позовну заяву залишено без руху.
09.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.02.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 заяву Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" задоволено. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 24.04.2023 включно.
Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.11.2017 між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Друкар" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 59/17 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення 3 поверху адміністративного будинку загальною площею 142,3 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 16/108, що знаходиться на балансі КП КОР «Друкар», вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 30.04.2017 року і становить 1 567 577,00 грн. без урахування ПДВ (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.2 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення державного підприємства.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі Майна.
У відповідності до пунктів 3.1 - 3.2 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженої рішенням Київської обласної ради від 02.06.2016 № 111-04-VII, і становить без ПДВ 19 900,00 грн на місяць з урахуванням індексу інфляції за травень 2017 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
При дефляції (коли індекс інфляції менше 1) для розрахунку орендної плати застосовується індекс 1.
Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок балансоутримувача щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати (крім бюджетних установ). Орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Балансоутримувач щомісячно перераховує до обласного бюджету 50 % від отриманої орендної плати. Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться орендарем, після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно з виставленим рахунком, протягом 3-х днів із дня отримання рахунку.
Пунктом 3.10 договору сторони погодили, що оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат балансоутимувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.
Відповідно до пункту 5.7 договору встановлений обов'язок орендаря нести витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, які не входять до орендної плати та сплачувати окремо на підставі додатків до договору та виставлених рахунків.
Також, пунктом 5.8 договору встановлений обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна.
Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.11.2017 до 20.11.2018 включно.
А у відповідності до п. 10.2 Договору зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін, шляхом укладання відповідного Договору. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом 15 днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Згідно п. 10.4. Договору для продовження терміну дії Договору Орендар за 3 (три) місяці до закінчення строку Договору подає своє письмове звернення для отримання погодження у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 п. 10.7. Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а у відповідності до взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, п. 10.9. Договору регулюються чинним законодавством України.
Відповідно до додатків 1.2 та 1.3 до договору розмір витрат, пов'язаних з утриманням будинку за місяць складає 2 305,26 грн (без ПДВ), та розмір витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки за місяць складає 455,50 грн (без ПДВ).
Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 21.11.2017 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди за договором - вбудовані нежитлові приміщення 3 поверху адміністративного будинку загальною площею 142,3 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 16/108.
27.06.2018 між КП КОР «Друкар» та ДП «СЛП «Київоблагроліс» укладено додаткову угоду №1 до Договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, якою відповідно до п. 1 рішення Київської обласної ради від 27.04.2018 № 437-21-VII «Про надання Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» пільги по сплаті орендної плати» встановлено орендну плату в розмірі 1,00 (однієї) гривні без ПДВ на рік з 21.11.2017 по 31.12.2018.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за Договором оренди № 59/17 від 21.11.2017, внаслідок чого у нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 788 860,58 грн, за прострочення сплати якої нараховано 157 722,12 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини), інше окреме індивідуально визначене майно.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Згідно п. 1.7. Порядку Передача в оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що передається в оренду: підприємствам, установам, закладам спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, бюджетним установам, музеям, підприємствам чи громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам або її членам під творчі майстерні), релігійним організаціям для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній, громадським організаціям ветеранів або інвалідів, реабілітаційним установам для інвалідів та дітей-інвалідів, державним та комунальним спеціалізованим підприємствам, установам та закладам соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», Пенсійного фонду України та його органам, державним видавництвам і підприємствам книгорозповсюдження, вітчизняним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру).
Ініціатива щодо оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області може виходити від орендодавців, зазначених у пункті 5 цього Порядку, та від фізичних і юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до пункту 6 цього Порядку (п. 1.8 Порядку).
Відповідно до п. 7.5 Порядку пролонгація договорів оренди майна територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області здійснюється за погодженням балансоутримувача та управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради, а також, у визначених випадках, Київською обласною радою.
У пункті 7.6. Порядку зазначено, що для розгляду питання про внесення змін до істотних умов договору оренди, що стосуються строку дії договору оренди, а також з метою пролонгації договору оренди, орендар, не пізніше ніж за три місяці до дати закінчення договору, подає орендодавцю заяву та у випадках, визначених законом, звіт про оцінку об'єкта оренди, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно п. 9.8 Порядку зміна розміру орендної плати, надання пільг з орендної плати, а також зміна порядку використання плати за оренду нерухомого майна здійснюється за рішенням Київської обласної ради.
У п. 9.9 Порядку зазначено, що орендарям нерухомого майна можуть бути надані пільги по сплаті орендної плати. Для отримання пільг орендар подає управлінню з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради заяву та такі документи і матеріали: обгрунтування необхідності отримання пільги; бухгалтерський звіт (в обсязі форм річного); перелік організаційних, технічних, інвестиційних заходів щодо поліпшення функціонування об'єкта оренди із визначенням термінів їх впровадження; згоду балансоутримувача на надання пільги; пропозиції про розмір пільг щодо орендної плати із зазначенням терміну, на який бажано їх одержати.
У разі, якщо заяву подано без додержання вказаних вимог, управління з комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради у тижневий термін з дня її отримання повідомляє заявника про необхідність подання у встановлений термін додаткових матеріалів. Пільга по сплаті орендної плати може надаватись одночасно з наданням дозволу Київської обласної ради на передачу майна в оренду.
За п. 9.12 Порядку Київська обласна рада після отримання відповідного пакету документів приймає рішення про надання пільг; відмову у наданні пільг; відмову у наданні пільг із зазначенням умов, за яких такі пільги можуть бути надані.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів продовження пільги по сплаті орендної плати після 31.12.2018.
У відповідності до ст. 17 Закону України «про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII (чинний на момент спірних правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У постанові Верховного Суду від 26.12.2019 р. у справі № 904/342/19 Суд висловив позицію щодо умов автоматичної пролонгації договору оренди в разі, Якщо орендар продовжує користуватися приміщенням, а від орендодавця протягом місяця з моменту закінчення договору не надійшло заперечень (ст. 764 ЦК України).
Судом встановлено, що після ДП «СЛП «Київоблагроліс» продовжувало перебувати в орендованому приміщенні, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи ДП «СЛП «Київоблагроліс» до КП КОР «Друкар» про надання дозволу паркування транспортних засобів на прибудинковій території орендованого майна від 19.02.2019 та 20.11.2020, про надання списків працівників підприємства для отримання електронних ключів від 20.06.2019, надання дозволу на установку кондиціонерів в орендованому приміщенні від 17.07.2019 та проведення ремонтних (капітальних, невід'ємних) робіт від 14.07.2020, а також відсутність підписаного сторонами Акту приймання-передачі щодо повернення об'єкту оренди орендарем орендодавцю, у порядку визначеному п. 2.3. Договору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Договір оренди з 01.01.2019 був продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним, а тому у ДП «СЛП «Київоблагроліс» виник обов'язок сплачувати орендну плату в повному обсязі, з урахуванням того, що продовження пільги по сплаті орендної плати після 31.12.2018 не відбулось.
За умовами договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна.
Позивач вказує, що орендар свій обов'язок в частині своєчасної сплати орендної плати за Договором № 59/17 не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати, яка станом на 01.10.2022 складає 788 860,58 грн.
Відповідач встановлені вище судом обставини належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення вказаної заборгованості не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що строк сплати орендної плати за договором настав, а доказів її сплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 788 860,58 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 157 722,12 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором про надання маркетингових послуг № 289/м від 02.01.2020належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" (07201, Київська обл., м. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24, ідентифікаційний код 24219849) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" (01009, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 6-8, ідентифікаційний код 26252302) 57 246 (п'ятдесят сім тисяч двісті сорок шість) заборгованість в сумі 788 860 грн 58 коп., інфляційні втрати в сумі 157 722 грн 12 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 199 грн 49 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 08.09.2023.
СуддяЛітвінова М.Є.