ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2023Справа № 910/6103/23
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетлайн"
про стягнення 3 024 462,17 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетлайн" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором №286/1/22/98 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 08.12.2022 у розмірі 3 024 462,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 31.05.2023.
19.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову.
30.05.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Протокольною ухвалою суду від 31.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 14.06.2023.
13.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
14.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Протокольною ухвалою суду від 14.06.2023 відкладено підготовче засідання на 27.06.2023.
26.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 27.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2023.
У судовому засіданні 26.07.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін, та оглянув оригінал спірного договору №286/1/22/98 від 08.12.2022.
Протокольною ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено судове засідання на 29.08.2023.
29.08.2023 у судовому засіданні суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 29.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.12.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джетлайн" (постачальник) було укладено договір №286/1/22/98 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) для потреб Міністерства оборони України та Збройних сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із специфікацією: 1) найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та/або паливо для реактивних двигунів JET A-1 (61-003-4718); 2) ДСТУ 4796:2007; 3) строк постачання - до 24.12.2022 (включно); 4) кількість - 6 000,0 тонн; 5) ціна за одиницю - 60 009,17 грн; 5) загальна вартість товару з ПДВ - 432 066 024,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору становить: без ПДВ 360 055 020 грн, крім того ПДВ 72 011 004 грн. Ціна договору, що піддягає оплаті становить 432 066 024 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник оплачує поставлені товари за ціною, встановленою сторонами у договорі.
Згідно п. 4.2 договору, за рішенням замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати (авансу) у розмірі 100% вартості товару за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати і наступної поетапної оплати поставлених партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником повного комплекту документів на оплату. Для отримання попередньої оплати постачальник надає лист-обґрунтування та рахунок на попередню оплату.
У відповідності до п. 4.6 договору, постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання товару комплект наступних документів: рахунок-фактуру на відвантажений товар, який підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі); акт приймання - передачі; видаткову накладну постачальника, яка містить обов'язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачами замовника фактичної дати надходження товару; акт прийому - передачі товару; повідомлення-підтвердження, оформлене одержувачами замовника.
Постачальником товар постачається на умовах DDP до складу замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами (п. 5.1 договору).
Згідно п. 5.2 договору, постачання товару одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 7.3.2 договору, за порушення строків постачання товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару. Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару визначеного актом приймання-передачі у випадках, а саме: при постачанні залізничним транспортом (до залізничної станції призначення), документом що підтверджує поставку товару є належним чином оформлена залізнична накладна з відміткою у акті приймання передачі (п. 4.6.2 договору), у графі надходження товару; при постачанні автомобільним транспортом (до військової частини) датою постачання товару є дата що зазначена у акті приймання-передачі (п. 4.6.2 договору) у графі надходження товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).
У зв'язку із нездійсненням відповідачем поставки товару відповідно до умов договору, позивач направив відповідачу претензію №286/370 від 19.01.2023, у якій позивач просив відповідача сплатити штрафні санкції за неналежне виконання умов договору у розмірі 3 024 462,17 грн.
У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист-відповідь за вих. №0602/23-1 від 06.02.2023, у якій заперечив проти вимог позивача та зазначив, що відповідач не отримував оригінал договору з підписом позивача, та позивачем не була здійснена попередня оплата.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умов договору щодо своєчасної поставки товару, не було поставлено товару, у зв'язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що договір фактично не був укладений між сторонами; окрім того, позивачем не було здійснено попередню оплату за договором, а відтак обов'язок відповідача поставити товар не настав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що спірний договір не було укладено, з огляду на наступне.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії договору, останній є підписаний та скріплений печатками контрагентів. Долучена до матеріалів справи копія договору відповідає оригіналу договору, який оглянуто судом у судовому засіданні 26.07.2023.
Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву визнає факт підписання договору та направлення підписаного договору контрагенту, що свідчить про погодження відповідачем та його обізнаність з істотними умовами договору, зокрема строком поставки товару.
Як вбачається із матеріалів справи, листом за вих. №0812/1 від 08.12.2022 "Щодо авансування договору №286/1/22/98 від 08.12.2022" відповідач звернувся до позивача із вимогою здійснити попередню оплату за договору та надав рахунок на оплату №121 від 08.12.2022, у якому зазначені відомості, які відповідають умовам договору.
Таким чином, відповідачем вчинялися дії, які свідчать про схвалення останнім правочину. З огляду на вказане суд відхиляє доводи відповідача про те, що останній не був обізнаний про укладення договору.
Відповідач вчиняв дії на визнання правочину (виставлення рахунку на оплату, направлення проекту додаткової угоди, направлення листа щодо здійснення попередньої оплати).
Відтак, суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, та договір №286/1/22/98 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 08.12.2022 є таким, що укладений між сторонами.
Сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити, що укладення додаткової угоди до договору є правом сторін і при недосягненні згоди щодо внесення змін до договору (укладення додаткової угоди), сторона, яка вважає, що її права порушені може звернутися до суду з позовом про захист її порушеного права, як-то визнання додаткової угоди укладеною, тощо.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу товар у строк до 24.12.2022 включено на суму 432 066 024,00 грн.
Будь-які змін до договору щодо строків поставки товару сторони не вносили у договір.
Разом з тим, відповідач зазначає, що обов'язок поставити товар у відповідача не виник, оскільки позивачем не перераховано відповідачу попередню оплату.
Згідно п. 4.2 договору, за рішенням замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати (авансу) у розмірі 100% вартості товару за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати і наступної поетапної оплати поставлених партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником повного комплекту документів на оплату. Для отримання попередньої оплати постачальник надає лист-обґрунтування та рахунок на попередню оплату.
Положеннями договору передбачено, що попередня оплата перераховується за рішенням замовника. Тобто, перерахування попередньої оплати є правом позивача, а не обов'язком. Тому посилання відповідача на положення ст. 538 Цивільного кодексу України є недоцільними у контексті зустрічних зобов'язань сторін, оскільки обов'язок відповідача поставити товар не є залежним від права позивача перерахувати попередню оплату.
Обставини справи свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки товару в строк, визначений за домовленістю сторін.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами договором товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 024 462,17 грн за період з 25.12.2022 по 31.12.2022.
Відповідно до п. 7.3.2 договору, за порушення строків постачання товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, а відтак, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання за договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовним вимог.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Міністерства оборони України - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетлайн" (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, офіс 401, код ЄДРПОУ - 44058568) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) 3 024 462 (три мільйони двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн 17 коп. - пені та 45 366 (сорок п'ять тисяч триста шістдесят шість) грн 93 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 08.09.2023.
Суддя Н.І. Зеленіна