номер провадження справи 24/209/23
06.09.2023 Справа № 908/2462/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/2462/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод газоочисного обладнання” (69063, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 247, код ЄДРПОУ 32027814)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 120 323, 57грн.
за участю представників:
від позивача: Скупа Н.О., довіреність № 25 від 19.06.2023
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (вх. № 2675/08-07/23 від 01.08.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод газоочисного обладнання” про стягнення 120323 грн заборгованості, яка складається з 116876,83 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період вересень 2022 року - квітень 2023 року, 3% річних за період з 18.10.2022 по 26.05.2023 в розмірі 1088,25грн, індексу інфляції за період з 01.11.2022 по 30.04.2023 в розмірі 2358,49грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.08.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2462/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Позивач зазначив, що відповідачу на електронну пошту були надіслані рахунки за вересень 2022 року - квітень 2023 року, у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії ТОВ «Завод газоочисного обладнання» складає 20332 кВт/год на суму 116876,83 грн. Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем підтверджується повідомленнями/листами за № 007-66/2977 від 25.05.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго». Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу боржника вимоги від 16.05.2023 №6559 щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 116876,83 грн. Наведене, за доводами позивача, є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за допущене порушення 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 16, 526, 530, 625, 610, 611, 612, 629 ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правила роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 № 312, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2462/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/209/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 06.09.2023 о 10 год. 20 хв. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”.
08.08.2023 на електронну пошту суду ПАТ «Запоріжжяобленерго» подані письмові пояснення по справі.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 06.09.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача на адресу суду не надходило. Письмового відзиву на позовну заяву до суду не направив.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
В засіданні 06.09.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (надалі -Позивач, ТОВ "Запоріжжяелектропостачання") є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та починаючи з 01.01.2019 ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з пп.1.2.15. п.1.2. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні Міністерством енергетики України видано Наказ № 104 від 04.03.2022 «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії», відповідно до п. 1 якого, тимчасово на період дії воєнного снану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником «останньої надії» та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться гна постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг.
Електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг, здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня, наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником.
У межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.
Переведення споживача на постачальника універсальних послуг здійснює оператором системи розподілу шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.
Постачання електричної енергії зазначеним у пункті 1 цього наказу споживачам (незалежно від величини договірної потужності їх електроустановок) здійснюється електропостачальником, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг, за ціною, встановленою на рівні ціни універсальної послуги для малих непобутових споживачів.
15.03.2022 позивач отримав лист № 007-72/1649 від ПАТ «Запоріжжяобленерго», що на виконання Наказу № 104 на постачання до ПУП переводиться споживач ТОВ «Завод газоочисного обладнання» (ТОВ «ЗГО») код ЄДРПОУ 32027814 з зазначенням ЕІС кодів ТКО, починаючи з 28.03.2022.
Отже, договірні відносини між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ТОВ «Завод газоочисного обладнання» відбуваються на підставі Наказів Міненерго № 104 від 04.03.2022, Правил роздрібного ринку електричної енергії та публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розміщений на офіційному сайті електропостачальника.
Згідно з Розділом 2 Договору "Предмет Договору", Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з розділом 5 Договору «Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії», Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію, які щомісяця визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4 Додатку 2 до Договору "Спосіб та термін оплати", розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунку.
У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки передбачені умовами даного розділу.
Відповідно до п. 5.10. Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Відповідачу на електронну пошту були надіслані рахунки за постачання електричної енергії постачальником за вересень 2022 року - квітень 2023 року, у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії ТОВ «Завод газоочисного обладнання» складає 20332 кВт/год на суму 116 876,83 грн.
Спожитий обсяг електричної енергії ТОВ «Завод газоочисного обладнання» за період вересень 2022 року - квітень 2023 року підтверджується повідомленням/листом за № 007-66/2977 від 25.05.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ “Запоріжжяобленерго”, щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за EIC - кодом точки комерційного обліку
Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача з щомісячною розбивкою.
Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача вимоги від 16.05.2023 № 6559 щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію. Проте сума заборгованості відповідачем не сплачена.
Отже, в порушення умов Договору в частині оплати спожитої електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період вересень 2022 року - квітень 2023 року на суму 116876,83 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання в частині строків оплати вартості спожитої електричної енергії позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 18.10.2022 по 26.05.2023 на суму 1088,25 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 01.11.2022 по 30.04.2023 у розмірі 2358,492109,35 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії” передбачено, що Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у період вересень 2022 року - квітень 2023 року в обсязі 20332 кВт/год. на суму 116876,83 грн.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за спожиту електроенергію у вересень 2022 року - квітень 2023 року становить 116876,83 грн., яка підтверджена матеріалами справи.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за спожиту електроенергію за вказаний період в сумі 116876,83грн., а отже суд приходить до висновку, що зазначена сума основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за отриману електричну енергію, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 18.10.2022 по 26.05.2023 на суму 1088,25 грн. та інфляційні втрати за загальний період листопад 2022 року - квітень 2023 року у розмірі 2358,49 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд приходить до висновку, що вказані суми розрахована правильно та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі суду не надав.
Згідно ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод газоочисного обладнання” (69063, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 247, код ЄДРПОУ 32027814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239) 116876 (сто шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 83 коп. основного боргу, 2358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн 49 коп. інфляційнійних втрат, 1088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн 25 коп 3% річних та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.09.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян