вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"07" вересня 2023 р. м. Ужгород Справа № 908/1122/23 (907/442/23)
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод», смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області
про стягнення 41 052,47 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" 22 600,24 грн пені та 18 452,23 грн штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки від 24 липня 2022 року № Л/НХ-22326/НЮ.
Ухвалою Господарського Запорізької області від 13.04.2023 постановлено матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" суми 41 052,47 грн передати до Господарського суду Закарпатської області за вимогами територіальної юрисдикції за (підсудності).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1122/23 (907/442/23) визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
Зважаючи на усунення недоліків позовної заяву в установлений судом строк, ухвалою від 19.06.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач скористався правом заперечити проти задоволення позовних вимог, подавши 26.06.2023 відзив №472/16 від 22.06.2023 на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ТОВ «Запорізький механічний завод» визнаються частково.
Позивачем, в свою чергу, 13.07.2023 подано відповідь на відзив №НЮ-1/2091 від 12.07.2023, відповідно до якої АТ «Укрзалізниця» просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з своєчасної поставки товару за Договором поставки від 24 липня 2022 року № Л/НХ-22326/НЮ, у зв'язку з чим позивачем нараховано 22 600,24 грн пені та 18 452,23 грн штрафу, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач згідно з поданим відзивом на позовну заяву №472/16 від 22.06.2023 частково визнає позовні вимоги в розмірі нарахованих позивачем 4520,05 грн та 3690,45 грн штрафу. Посилається, при цьому, на наявність підстав для зменшення нарахованих АТ «Укрзалізниця» штрафних санкцій, що за позицією ТОВ «Запорізький механічний завод» полягають у існуванні на усій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що з загальновідомим та нормативно врегульованим фактом.
У зв'язку з викладеним посилається на наявність форс-мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, а також звертає увагу, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (із змінами), територія Запорізької області, в тому числі вся територія Запорізького району, до складу якого входить м. Запоріжжя, з 12.03.2022 визнана як територія можливих бойових дій, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Звертає увагу також, що згідно зі статистичними даними повітряних тривог по всій Україні за період з 31.10.2022 по 31.12.2022р. (з дати першої заявки Покупця на поставку) кількість оголошень сигналів повітряних тривог на Запоріжжі складає 218 разів, середня тривалість кожної 00:55:41 хвилин, а у жовтні-грудні 2022р. до повітряних тривог додалися ще й обставини пошкодження інфраструктури з енергозабезпечення у м. Запоріжжя, що призвело до відсутності протягом декількох днів або декількох годин за добу у вказаний період часу електроенергії на підприємстві та виробничих площах підприємства.
За позицією відповідача наведені обставини в сукупності призвели до порушення строків поставки продукції, що є предметом до договору поставки № Л/НХ - 22326/НЮ.
Зазначає відповідач також і про порушення самим позивачем умов договору поставки від 24 липня 2022 року № Л/НХ-22326/НЮ в частині своєчасної оплати вартості отриманого за даним договором товару від відповідача та звертає увагу, при цьому, що ТОВ «Запорізький механічний завод» жодних штрафних санкції позивачу не нараховано.
Відповідь на відзив.
На спростування аргументів відповідача, що викладені у відзиві на позов позивачем подано суду відповідь на відзив №НЮ-1/2091 від 12.07.2023 за змістом якої звертає увагу на недоведеність позивачем наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які відповідно до п. 8.1. укладеного між сторонами договору та згідно з ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Зауважує, що в матеріалах справи відсутній сертифікат органів TПП України, що свідчить про недоведеність відповідачем за допомого належного і допустимого доказу наявності у спірних правовідносинах будь-яких обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), а лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону, не видавався за зверненням відповідача, не містить ідентифікуючих ознак договору та не обґрунтовує, як обставини, на які посилається відповідач вплинули на неможливість своєчасного виконання ним зобов'язань за цим Договором.
Вказує, що умови договору передбачають широкий перелік способів здійснення доставки товару, зокрема за допомогою сторонніх організацій, а також встановлюють тривалий строк для цього (більше двох тижнів).
Звертає увагу, що посилаючись на військову агресію проти України та на введення воєнного стану, відповідач не доводить за допомогою жодних засобів доказування, як ці обставини безпосередньо вплинули на неможливість своєчасного здійснення ним поставки товару у передбачений Договором спосіб і строк, а наявність лише факту оголошення повітряних тривог не може свідчити про неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, адже такі тривоги не були безперервними, тобто тривали не протягом усього робочого (операційного) дня та не впродовж усього передбаченого умовами Договору строку здійснення поставки.
За позицією позивача, не заслуговують на увагу також посилання відповідача на обставини пошкодження інфраструктури, у зв'язку із тим, що ці обставини не підтверджуються жодними засобами доказування, за допомогою яких можна було б встановити наявність дійсного причинного зв'язку між такими обставинами та неможливістю здійснити поставку товару у встановлений договором строк і спосіб.
Зауважує, також, що відповідач не повідомляв позивача в передбаченому п. 8.2. Договору порядку про неможливість своєчасного виконання ним зобов'язань з поставки товару з підстав наявності будь-яких обставин непереборної сили, що додатково підтверджує факт відсутності дійсного причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами та порушенням Відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Крім того, звертає увагу, що Договір між сторонами укладений 24.06.2022, тобто після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України та введення у зв'язку із цим воєнного стану, а тому під час укладення Договору, відповідачу були відомі зазначені обставини, як загальновідомі, а відтак він міг об'єктивно оцінити можливість виконання власних зобов'язань за цим Договором та передбачити можливі негативні наслідки для себе.
Посилається також на безпідставність тверджень відповідача про несвоєчасність розрахунків позивача за договором як на підставу, яка звільняє постачальника від відповідальності за несвоєчасну поставку заявленого товару.
Заперечення.
Відповідачем не подано заперечення в розумінні ст. 167 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
24 червня 2022 року між Акціонерним товариством «Укрзалізниця» в особі посадових осіб Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод», як Постачальником було укладено Договір поставки № Л/НХ-22326/НЮ (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного Договору), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість.
Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Договору найменування товару: Запасні частини до тепловозів 2М62 (вкладиші Д45) (Код ДК 021:2015 - 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху), номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару, його кількість визначаються в Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору).
Згідно з Специфікацією №1 (Додаток №1 до Договору) сторонами визначено, зокрема, найменування Товару (вкладиш стале-бронзовий верхній корінний/нижній корінний, вкладиш стале-бронзовий нижній/верхній шатунний, втулка підшипника розподільчого валу бронзово-бабітова, втулка стале-бронзова), його номенклатуру.
Крім того, згідно з Специфікацією №1 (Додаток №1 до Договору) Постачальник (відповідач у справі) є виробником Товару.
Відповідно до п.п. 5.1.-5.3. Договору Доставка товару Покупцеві за цим Договором здійснюється автомобільним/залізничним транспортом, або логістичними компаніями за рахунок Постачальника. Моментом доставки товару є дата фактичного прибуття товару за адресою, зазначеною в заявці Покупця, що підтверджується товаросупроводжувальними документами.
Місце поставки товару: (НХ) Служба організації та проведення закупівель, 79025, м. Львів, вул. Широка, 2
Поставка товару здійснюється Постачальником протягом не більше, ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту надання заявки Покупцем згідно п. 5.3,3. цього Договору, яка вважається дозволом на поставку Товару та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару.
За змістом п. 5.3.3. Договору заявка Покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 5.3.1. цього Договору, направляється з електронної адреси Покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу Постачальника marketing@zmz-zp.com. Датою подання заявки відповідно до п. 5.3 вважається дата відправлення її на електронну адресу Постачальника.
Пунктом 5.3.4. Договору визначено перелік товаросупроводжуючих документів, які оформляються сторонами Договору під час поставки Товару - акт приймання-передачі, видаткова накладна, товарно-транспортна або залізнична накладна.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що у випадку порушення строку поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно 10.1. Договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року або до завершення воєнного стану (в залежності яка подія настане швидше), а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Покупцем 31.10.2022 та 29.11.2022 надіслано на зазначену в п. 5.3.3. Договору електронну адресу Постачальника заявки на поставку товару (заявки №НГ/НЗТ-40/1200 від 31.10.2022 та №НЗІ/НГ-40/1396 від 29.11.2022 відповідно), відповідно до яких АТ «Укрзалізниця» згідно з розділом 5 Договору просило Постачальника поставити:
- 21 вкладиш стале-бронзовий верхній корінний/Вкладиш стале-бронзовий нижній корінний (код товару 7170207) та 10 вкладишів стале-бронзовий верхній корінний/Вкладиш стале-бронзовий нижній корінний (код товару 7170212) на загальну суму 387 255,94 грн - заявка №НГ/НЗТ-40/1200 від 31.10.2022;
- 28 вкладишів стале-бронзовий верхній корінний/Вкладиш стале-бронзовий нижній корінний (код товару 7170207) та 31 вкладиш стале-бронзовий верхній корінний/Вкладиш стале-бронзовий нижній корінний (код товару 7170212) на загальну суму 743 857,10 грн - заявка №НЗІ/НГ-40/1396 від 29.11.2022.
Надіслання означених заявок на поставку товару Покупцем, їх належне отримання Продавцем 31.10.2022 та 29.11.2022 Постачальником не заперечується та навпаки підтверджується згідно з відзивом на позов.
За твердженням Позивача, Відповідачем не виконано належним чином зобов'язання з поставки у визначений п. 5.3. Договору строк товару за заявками Покупця на поставку №НГ/НЗТ-40/1200 від 31.10.2022 та №НЗІ/НГ-40/1396 від 29.11.2022, здійснивши поставку товару за заявкою від 30.10.2022 трьома частинами (партіями) 08.12.2022, 19.12.2022 та 29.12.2022, а за заявкою від 29.11.2022 - 29.12.2022, на підтвердження чого суду надано підписані сторонами акти приймання-передачі від 15.12.2022, 28.12.2022, 30.12.2022, експрес-накладні сервісу поштового зв'язку «Нова Пошта» №59000898826627, №59000904031828, фіскальний чек від 29.12.2022, видаткові накладні № РН-000282 від 06.12.2022, №РН-000301 від 16.12.2022, №РН-000311 від 27.12.2022.
У зв'язку з наведеним, позивачем в порядку п. 7.2. Договору нараховано відповідачу за прострочення поставки товару за заявкою від 31.10.2022 № НГ/НЗТ-40/1200 штраф в розмірі 18 452,23 грн та за період прострочення з 16.11.2022 до 29.12.2022 пеню в сумі 12 186,25 грн, а за заявкою від 29.11.2022 №НЗІ/НГ-40/1396 - 10 413,99 грн пені за період з 15.12.2022 до 29.12.2022.
У відповідь на претензію Покупця № НХ Льв-1/1075 від 02.02.2023 щодо сплати в місячний строк нарахованих пені та штрафу ТОВ «Запорізький механічний завод» у відзиві на претензію №123/16 від 07.02.2023 повідомляв про значну кількість повітряних тривог, які оголошувалися в м. Запоріжжя у період з 31.10.2022 по 30.12.2022, протягом яких усі працівники відповідача перебувають у безпечному місці та про вкрай важкі обставини роботи у зв'язку з цим, незважаючи на які Постачальник вжив усіх заходів задля повного зриву контрактних зобов'язань та виготовив і поставив Покупцю обумовлений в заявках від 31.10.2022 та від 29.11.2022 товар.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов'язок продавця передати покупцеві товару, у строку, що встановлений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662, ст. 663 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
За встановленими судом обставинами, відповідач, як Постачальник за Договором, зобов'язався здійснити поставку в 15-денний строк з моменту надання заявки Покупцем (п. 5.3. Договору).
При цьому, датою подання заявки є дата відправлення її на електронну адресу Постачальника, а моментом доставки товару є дата фактичного прибуття товару за адресою, зазначеною в заявці Покупця, що підтверджується товаросупроводжувальними документами (п.п. 5.1., 5.3.3. Договору).
Одним з обов'язків Постачальника згідно з п. 6.3.1 Договору є забезпечення поставки товару у строки, встановлені Договором.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Як встановлено судом, згідно з п. 7.2 Договору, у випадку порушення строку поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, і цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов'язань таким способом, як пеня.
Господарський кодекс України не містить поняття пені, яка згідно із частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України є способом забезпечення виконання лише грошового зобов'язання.
Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Як наслідок, враховуючи частину 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тлумачення положень частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов'язання (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 904/3565/18).
Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується отримання ТОВ «Запорізький механічний завод» заявок АТ «Укрзалізниця» на поставку товару №НГ/НЗТ-40/1200 та №НЗІ/НГ-40/1396 31.10.2022 та 29.11.2022 відповідно, у зв'язку з чим встановлений в п. 5.3. Договору 15-денний строк поставки за означеними заявками сплив 15.11.2022 (по заявці №НГ/НЗТ-40/1200 від 31.10.2022) та 14.12.2022 (по заявці №НЗІ/НГ-40/1396 від 29.11.2022).
В той же час, судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, зокрема, експрес-накладним сервісу поштового зв'язку «Нова Пошта» №59000898826627, №59000904031828, фіскальним чеком від 29.12.2022, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної поставки зазначеного в заявках товару, здійснивши поставку товару за заявкою від 30.10.2022 трьома частинами (партіями), які прийняті Покупцем 08.12.2022 (на суму 123 652,56 грн), 19.12.2022 (на суму 186 903,84 грн) та 29.12.2022 (на залишок товару вартістю 76 699,54 грн), а за заявкою від 29.11.2022 - 29.12.2022 (на суму 743 857,10 грн).
Водночас, за доводами відповідача в ході виконання ним послуг згідно договору, виникли обставини, які не залежали від його волі, що призвели до невчасного виконання умов договору.
Так, оцінюючи заперечення відповідача з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних з введенням воєнного стану на території України, суд вважає за необхідне зазначити, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов'язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов'язання за договором - це не є підставою для звільнення від відповідальності за таке невиконання.
Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору (а зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України) недостатньо.
Відтак, суд констатує, що не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності.
Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №922/854/21, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
Обставини непереборної сили засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Проте, листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Поряд з тим, існування листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є автоматичним звільненням від виконання зобов'язань за договором (чи сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від такого звільнення, якщо сторона за Договором доведе, що виключно внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов'язання.
Однак головне, це те що, наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов'язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.
Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.
Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов'язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.
Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.
Суд при цьому зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв'язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач у відзиві на позов та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Таким чином, лист Торгово-промислової палати України взагалі не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та наведена практика щодо оцінки означеного листа є послідовною та зазначена в численній судовій практиці судів касаційної інстанції, зокрема й в уже згадуваній постанові Верховного суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
З урахуванням викладеного, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) у спірних правовідносинах.
При цьому, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної поставки товару є доведеним, тобто мало місце порушення відповідачем строків встановлених договором, врахувавши те, що в договорі передбачено право Замовника на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені та штрафу.
Проаналізувавши поданий позивачем у відповідності до пункту 7.2. Договору розрахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, що склала 22 600,24 грн та суму 18 452,23 грн. штрафу за прострочення поставки товару за заявкою від 31.10.2022 понад 30 календарних днів, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки позивачем виконані відповідно до умов Договору та є арифметично вірними.
Вирішуючи питання щодо стягнення нарахованих відповідачу штрафних санкцій, з урахуванням клопотання останнього про їх зменшення, суд враховує положення ст. 233 ГК України, за якими у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованих відповідачу штрафу та пені, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Позивач і відповідач в даній справі є господарюючими суб'єктами та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов'язання є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Як встановлено судом, відповідачем зобов'язання за Договором хоч і з порушенням строку їх виконання, але все ж були виконані, а зазначений в заявках від 31.10.2022 та від 29.11.2022 товар фактично поставлено позивачу в грудні 2022 року, а загальний термін прострочення строку поставки за заявкою від 31.10.2022 склав 42 дні (частина товару була поставлено з пропуском строку в 22 дні, інша частина - з 32-денним пропуском строку), а за заявкою від 29.11.2022 - відповідачем пропущено строк поставки на 14 календарних днів.
При цьому, відповідний пропуск строку відповідачем обґрунтовується, серед іншого, великою кількістю оповіщень системою цивільного захисту населення сигналу «Повітряна Тривога» в м. Запоріжжя протягом 31.10.2022 по 31.12.2022 (з дати подання першої заявки позивачем від 31.10.2022), на підтвердження чого суду надано роздруківку з веб-сайту air-alarms.in.ua (Статистика повітряних тривог) по м. Запоріжжя з 31.10.2022 по 02.02.2023, відповідно до якої за вказаний період часу системою цивільного захисту населення м. Запоріжжя було оголошено 331 сигнал «Повітряна Тривога» середньою тривалістю 51 хв.
Крім того, суд зважає на аргументи відповідача щодо пошкодження внаслідок ракетних атак російською федерацією енергетичної інфраструктури України, що призвело у період листопад-грудень 2022 року (тобто період виконання Постачальником зобов'язань за заявками від 31.10.2022 та від 29.11.2022) до систематичних вимкнень електроенергії на всій території України, в тому числі й в м. Запоріжжя та вказані обставини є загальновідомими відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України і не потребують доказування.
Такі вимкнення електроенергії в означений період мали системний характер та за всіма обставинами не могли не вплинути на виробничі процеси суб'єктів господарювання - виробників продукції, яким у спірних правовідносинах щодо предмету поставки за заявками від 31.10.2022 та від 29.11.2022 є відповідач у справі.
Водночас, судом береться до уваги, що позивачем не доводиться наявність у нього будь-яких матеріальних збитків, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, а пропуск строку виконання зобов'язання з поставки товару відповідачем не є значним.
З врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України завдання йому збитків діями відповідача, а дії останнього свідчать про наміри належного виконання зобов'язань за Договором, які однак, враховуючи системні вимкнення електроенергії, тривалі оголошення системою цивільного захисту населення м. Запоріжжя сигналу «Повітряна тривога», так і не призвели до належного виконання підприємством власних зобов'язань за Договором, а термін прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за відповідних умов є незначним.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу до 50% від нарахованих позивачем, що становить 11 300,12 грн та 9226,12 грн відповідно та стягнути вказані суми з відповідача на користь позивача, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу позивачу слід відмовити.
Водночас, суд погоджується з аргументами позивача щодо безпідставності заперечень відповідача з посиланням на прострочення позивачем строку оплати вартості отриманого за Договором товару, позаяк своєчасність розрахунку позивачем за отриманий від відповідача товар не перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з нарахованими АТ «Укрзалізниця» штрафними санкціями за несвоєчасну поставку товару. В такому разі, у випадку документального підтвердження прострочення оплати вартості товару, відповідач не позбавлений права нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі, що визначені в п. 7.1. Договору.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі, позаяк саме з його неправильних дій і виник даний спір між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький механічний завод» (90630, смт. Ясіня Закарпатської області, вул. Миру, 18, офіс 1-14, код ЄДРПОУ 01056280) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 11 300,12 грн (одинадцять тисяч триста гривень 12 копійок) пені, 9226,12 грн (дев'ять тисяч двісті двадцять шість гривень 12 копійок) штрафу та 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 08 вересня 2023 року.
Суддя Лучко Р.М.