вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2901/23
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення боргу
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача борг з неустойки у розмірі 116 548, 91грн.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №4930022518994 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами (доказами).
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
28.12.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Позивач, далі Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (далі Орендар) уклали Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6143-ОД (далі Договір), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 55,0 кв.м (корисна площа 48,5 кв.м, площа загального користування 6,5 кв.м) (далі Майно), розміщені за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет" (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 23.08.2016 і становить за незалежною оцінкою 110 042,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення магазину-складу. Використання орендованого державного майна не за призначення забороняється (п. 1.2. Договору).
Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання - передачі майна (п. 2.1. Договору).
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2016 - 1 675,30 грн. (п. 3.1. Договору).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджетна 2016 рік", дія п. 3.3. зупинена на 2016 рік в частині індексації орендованої плати) (п. 3.3. Договору).
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 837,65 грн.;
- 50% - балансоутримувачу у розмірі 837,65 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря протягом дії договору.
У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла,у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.12. Договору).
У разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути за актом приймання-передачі Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря (п. 5.10. Договору).
Орендар зобов'язаний у разі наміру продовжити строк дії Договору оренди, не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії Договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов Договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п. 5.16. Договору).
Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяці, що діє з 28.12.2016 по 27.11.2019 включно (п. 10.1. Договору).
У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу (п. 10.9. Договору).
Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між Орендарем та Балансоутримувачем, один примірник якого надається Орендарем Орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря (п. 10.10 Договору).
28.12.2016 Позивач передав в оренду майно Відповідачеві, що підтверджується Актом приймання-передачі, зокрема, нежитлові вбудовані приміщення площею 55,0 кв. м будівлі, що знаходиться на балансі: ДВНЗ "Криворізький національний університет" м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57.
06.08.2019 Позивач на адресу Відповідача направив листа № 18-02-04736, в якому просив повідомити щодо наміру подальшого використання орендованого майна.
На зазначений лист, Відповідач надав відповідь від 30.10.2019 № 4, в якій повідомив, що продовжувати дію Договору не буде. Також, повідомив, що приміщення буде повернуто за акту приймання-передачі Балансоутримувачу та після його підписання буде надіслано цей акт Позивачеві.
Позивач направив Відповідачеві листа № 18-02/07557 від 24.12.2019, в якому просив терміново повернуто об'єкт оренди у зв'язку із закінченням дії Договору.
За твердженням Позивача, у жовтні 2022 до останнього надійшов акт повернення майна з оренди від 14.09.2022, підписаний Орендарем та Балансоутримувачем. До вказаного акту додано Анкету про стан майна і розрахунків за Договором оренди, відповідно до якого неустойка (абз. 3 п. 4.8. Договору) - 172 924,19 грн. Вказаний акт та Анкета підписані сторонами без заперечення.
Позивач направив Відповідачеві претензію № 18-12-00517 від 03.02.2023, в якій вимагав сплатити до Державного бюджету України неустойку в розмірі 116 548,91 грн., в 10-ти денний строк з моменту отримання претензії.
За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/7054/20 частково задоволені позовні вимоги Регіонального відділення до ФОП ОСОБА_2 , стягнуто з ФОП ОСОБА_2 неустойку у розмірі 44 079,38 грн. (за період з 15.12.2019 по 15.12.2020).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення неустойки, обґрунтованість її нарахування.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно з абз. 1 ч.1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у чинній редакції) договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено.
У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у чинній редакції).
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Позивача не заперечував і не спростував.
Так, 28.12.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та ФОП ОСОБА_2 уклали Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6143-ОД, за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 55,0 кв.м. (корисна площа 48,5 кв.м, площа загального користування 6,5 кв.м), розміщені за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет", вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 23.08.2016 і становить за незалежною оцінкою 110 042,00 грн.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2016 - 1 675,30 грн. (п. 3.1. Договору).
У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.12. Договору).
У разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути за актом приймання-передачі Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря (п. 5.10. Договору).
Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяці, що діє з 28.12.2016 по 27.11.2019 включно (п. 10.1. Договору).
У жовтні 2022 Відповідач повідомив Позивачеві про повернення орендованого майна, що підтверджується Актом повернення з орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 14.09.2022.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/7054/20 частково задоволені позовні вимоги Регіонального відділення до ФОП ОСОБА_2 , стягнуто з ФОП ОСОБА_2 неустойку у розмірі 44 079,38 грн. (за період з 15.12.2019 по 15.12.2020).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, що порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст. 759, 762, 763 ЦК України, ст. 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється поза його умовами - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном і негайно повернути майно.
Отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, до стягнення належить 116 548,91 грн. неустойки за період з січня 2021 року по жовтень 2022 року.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код 42767945) 116 548,91 грн. - неустойки, 2 684,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков