пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 серпня 2023 року Справа № 903/277/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби
до відповідачів:
1) Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради
2) ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та стягнення 570478,29 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача-1: н/з;
від відповідача-1: Бик О. В., адвокат, ордер серія АС № 1057481 від 01.05.2023; Хільковець І. П., керівник, розпорядження № 39 від 14.02.2022;
від відповідача-2: н/з;
від прокуратури: Гудков М. В., прокурор, посвідчення № 071757 від 01.03.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Волинської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби до Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради, ОСОБА_1 в якому просить суд:
- визнати недійсним рішення тендерного комітету Нововолинського наукового ліцею-інтернату Волинської обласної ради, оформлене протоколом його засідання від 12.03.2019 №10, про визначення фізичної особи-підприємця Зубчик Валентини Іванівни переможцем конкурентної процедури закупівлі №UА-2019-02-14-001034-а та акцепт її пропозиції (намір укласти договір про закупівлю із переможцем відкритих торгів);
- визнати недійсним договір поставки від 27.03.2019 №3, укладений між Нововолинським науковим ліцеєм-інтернатом Волинської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Зубчик Валентиною Іванівною (конкурентна процедура закупівлі №UА-2019-02-14-001034-а);
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради 570478,29 грн, а з Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 570478,29 грн стягнути в дохід держави.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що підприємці Зубчик В. І. та Матвіюк М. І. під час участі у тендері (торгах), проведеному відповідачем-1, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель, у відповідності до норм Закону України "Про публічні закупівлі". Додатково зазначають, що такі дії відповідача-2 спричинили порушення інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення останнім порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створені учасниками тендеру її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.
Ухвалою суду від 21.03.2023 постановлено звернутись до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 та зобов'язано Управління Державної міграційної служби України у Волинській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) .
На виконання вимог ухвали суду від 21.03.2023 Управлінням Державної міграційної служби України у Волинській області надано відповідь щодо запитуваної інформації, де вказано, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 30.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.05.2023, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, прокурору та позивачу - відповідь на відзиви; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів подати суду: письмові пояснення щодо заявленого позову та наявні докази, відповідно до ст.168 ГПК України (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали), копії яких з додатками надіслати іншим учасникам справи, докази надіслання (опис вкладення) надати суду.
10.04.2023 позивач-2 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав пояснення № 130313-15/920-2023 від 06.04.2023 в якому просить позов задовольнити повністю, при цьому вказує, що відповідно до наказу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 04.07.2022 № 14-з проведено з 05.07.2022 по 10.08.2022 перевірку закупівель у Нововолинському науковому ліцеї Волинської обласної ради, якою встановлено ряд порушень, а саме: п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України № 922-VIII, п. 2 ч. 4 ст. 36 цього ж Закону (в редакції чинній на дату укладання договорів у 2018 та 2019 роках), ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, що відображені в акті перевірки від 10.08.2022 № 03-22/03. Так, Нововолинським науковим ліцеєм Волинської обласної ради необґрунтовано внесено зміни до договорів на закупівлю продуктів харчування, що призвело до їх закупівлі за завищеними цінами, зокрема ліцеєм укладено додаткові угоди до договору від 27.03.2019 № 3 з ФОН Зубчик В. І. на закупівлю м'яса щодо підвищення ціни за одиницю товару при відсутності коливання цін на ринку, що свідчить про необґрунтоване внесення змін до договору. Внаслідок вказаного порушення у період з травня 2019 по січень 2020 року ліцею здійснювалося постачання вказаної м'ясної продукції за завищеною ціною, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 61712,14 грн. У зв'язку з даними обставинами, Управлінням направлено директору Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради лист-вимогу від 19.08.2022 № 130303-14/1613- 2022 "Про усунення виявлених перевіркою порушень законодавства", зокрема щодо забезпечення відшкодування на користь Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 61712,14 грн заподіяної внаслідок оплати завищеної вартості товару після вкладання додаткових угод до договору від 27.03.2019 № 3 укладеного з ФОП Зубчик В. І., інформація про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) Управлінню не надходила. Також зазначає, що орган державного фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та стягнення коштів з не підконтрольних установ. В даному випадку ФОП Зубчик Валентина Іванівна є не підконтрольного установою Управлінню. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.
17.04.2023 відповідач-2 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в позові, оскільки даний позов є безпідставним та необґрунтованим, при цьому зазначає, що в позовній заяві прокурор на підтвердження умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства посилається лише на рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 № 4 по справі № 19-19. Вказує, що доказів, які підтверджують намір (вину) порушити публічний порядок, а також те, що договір суперечить інтересам держави і суспільства не надано, не зазначено жодних порушень Закону України "Про публічні закупівлі" при проведені процедури закупівлі та при укладені оспорюваного договору, а лише наявне посилання на антиконкурентні узгоджені дії. Звертає увагу суду, що відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору) не існувало підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі (ст. 17 закону), підстав для відхилення тендерної пропозиції (ст. 30 закону), а оспорюваний договір про закупівлю товарів укладений з врахуванням вимог встановлених ст. 36 зазначеного закону. Також зазначає, що при виявлені факту вчинення суб'єктом господарювання порушення, відповідний суб'єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених ч.1 ст.250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених даною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій, і відповідно стягнення в дохід держави при визнанні правочину недійсним може проводитись, якщо із дня його укладення минуло не більше року. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.
19.04.2023 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив № 205 від 14.04.2023 в якому позовні вимоги не визнає, при цьому вказує, що прокурором у позовній заяві не вказано будь-якого з видів порушення відповідачем-2 зазначених у ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не вказано, який вид відповідальності, передбачений ст. 51 даного закону має бути застосований до нього як відповідача, що свідчить про безпідставність залучення Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради як відповідача у даній справі. Крім того вказує, що в матеріалах справи відсутні підтвердження коли саме відповідачем-2 було отримано рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 № 4 по справі № 19-19, що не дає підстав для твердження прокуратури про не оскарження ним вказаного рішення. Також вважає, що Волинська обласна прокуратура не може представляти інтереси позивачів, оскільки дані суб'єкти не мають повноважень по захисту інтересів держави у сфері захисту економічної конкуренції, у зв'язку з чим просить залишити позовну заяву без розгляду. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.
20.04.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подала пояснення № 63-02/889 від 17.04.2023 в якому просить позов задовольнити повністю. При цьому вказує, що згідно з рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 № 4 по справі № 19-19 визначено факти вчинення (у тому числі Зубчик В. І.) порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Зазначає, що встановлені в даному рішенні обставини свідчать, що учасники усунули між собою конкуренцію в торгах за ідентифікатором закупівлі № UA-2019-02-01-000253-b, у зв'язку з чим є підставним та підлягає до задоволення. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.
24.04.2023 Волинська обласна прокуратура подала відповідь на відзив відповідача-1 № 15-664ВИХ-23 від 21.04.2023 в якій вказує, що позовна заява обласної прокуратури, з посиланням на приписи ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України, обґрунтована тим, що порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі. Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі №UA-2019-02-14-001034-a та прийняття рішення тендерного комітету від 12.03.2019 №10, не може мати правомірного наслідку - укладення договору від 27.03.2019 №3. Відтак, рішення тендерного комітету відповідача-1 від 12.03.2019 №10 та договір поставки від 27.03.2019 №3 оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв'язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу відповідача-2. Також зазначає, що позов у вказаній справі заявлений на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, зі змісту якої вбачаються, що у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину, а саме при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Ураховуючи обставини, встановлені у рішенням Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 №4 по справі №19-19, зокрема, наявність умислу на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише у відповідача-2, як сторони даного оспорюваного договору, одержані ним 570 478,29 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору (відповідачу-1), а отримані нею за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави. Таким чином, вважає безпідставними доводи відповідача-1 щодо застосування у разі задоволення позову прокурора двосторонньої реституції, передбаченої ст. 216 ЦК України. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави вказує, що відповідно до Статуту Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради засновником відповідача-1 1 є Волинська обласна рада, до джерел формування кошторису ліцею насамперед віднесено кошти державного та місцевого бюджету, контроль за фінансово-господарською діяльністю ліцею здійснюється засновником. У даному конкретному випадку фінансування проведеної відповідачем-1 конкурентної процедури закупівлі №UA-2019-02-14-001034-a здійснювалося виключно за рахунок коштів обласного бюджету, відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, являється Волинська обласна рада. Позивач-2, згідно пояснень від 06.04.2023 №130313-15/920-2023, наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржує, а навпаки підтримує, зокрема, просить задовольнити у повному обсязі заявлений обласною прокуратурою позов в його інтересах. Відповідно до листа від 28.02.2023 №274/47/2-23, копію якого долучено до позовної заяви, позивач-1 не заперечує проти представництва прокурором його інтересів в суді. На підставі наведеного просить відхилити наведені у відзиві відповідачем-1 заперечення, а позовні вимоги задовольнити повністю. Дана відповідь на відзив з додатками приєднана до матеріалів справи.
24.04.2023 Волинська обласна прокуратура подала відповідь на відзив відповідача-2 № 15-665ВИХ-23 від 21.04.2023 в якій вказує, що придбання відповідачем-1 товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні усіма учасниками відкритих торгів її видимості. Саме у зв'язку із тим, що неправомірна поведінка відповідача-2 не може мати будь-якого правомірного наслідку, прокурором оспорюється дійсність відповідних правочинів (рішення тендерного комітету та договору) з підстав їх невідповідності інтересам держави та суспільства (з урахуванням ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України) з умислу однієї сторони - відповідача-2. Крім того, вказує, що у позові прокурор просить визнати недійсними правочини не з підстав, зазначених відповідачем-2 у його відзиві, зокрема, не через наявність обставин, передбачених ст.ст. 17, 30 Закону України "Про публічні закупівлі", чи неналежне виконання умов договору від 27.03.2019 за №3, а у зв'язку із порушенням переможцем тендеру вимог законодавства про захист економічної конкуренції (це порушення існувало в момент прийняття/укладення спірних рішення тендерного комітету та договору). Щодо строку позовної давності зазначає, що про порушення договором від 27.03.2019 за №3 інтересів держави та суспільства з умислу відповідача-2 та про особу, яка їх порушила, позивачі та прокурор могли довідатися лише 18.03.2020. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з указаними позовними вимогами почав свій перебіг із цієї дати, а тому не пропущений. Дана відповідь на відзив з додатками приєднана до матеріалів справи.
28.04.2023 позивач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву № 578/48/2-23 від 26.04.2023 в якій просить справу розглядати за наявними матеріалами без участі його представника. Дана заява приєднана до матеріалів справи.
28.04.2023 позивач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив відповідача-2 № 579/48/2-23 від 26.04.2023 в якій вказує, що не розділяє позицію відповідача-2, не визнає наведені у відзиві аргументи відповідача-2, при цьому вказує, що ототожнення понять недійсного та нікчемного правочину, про що зазначає відповідач-2, не здійснено, оскільки прокурором чітко зазначаються правові підстави для визнання договору між відповідачами недійсним, а саме ч.3 ст. 228 ЦК України. Дана відповідь на відзив приєднана до матеріалів справи.
28.04.2023 позивач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив відповідача-1 № 580/48/2-23 від 26.04.2023 в якій вказує, що зважаючи на зазначення прокуратурою в позовній заяві про нездійснення чи неналежне здійснення виконання обласною радо повноважень щодо контролю за ефективністю використання бюджетна коштів, звертає увагу суду, що Волинська обласна рада, в силу специфіки розподілу повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування не наділена повноваженнями щодо контролю за ефективним використання бюджетних коштів, навіть незалежно від того, що в даному випадку здійснено використання коштів саме обласного бюджету. Повноваження щодо контролю за цільовим, ефективним та результативна використанням коштів місцевих бюджетів покладено, відповідно до статті 113 Бюджетного кодексу України, на органи державного фінансового контролю та місцеві державні адміністрації в особі їхніх фінансових органів, а тому формулювання прокуратури в цій частині, вважає дещо некоректним, а про порушення вимог законодавства Волинська обласна рада дізналась лише із запиту Волинської обласної прокуратури про надання копій документів та представництва інтересів. Дана відповідь на відзив приєднана до матеріалів справи.
10.05.2023 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на відповідь на відзив № 228 від 08.05.2023 в яких просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки ні Волинська обласна рада, ні Західний офіс Держаудитслужби не можуть бути позивача у даній справі, так як не мають на це повноважень. Дані заперечення з додатками приєднано до матеріалів справи.
15.05.2023 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав пояснення № 15-785вих-23 від 12.05.2023 в яких вказує, що придбання відповідачем-1 товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні усіма учасниками відкритих торгів її видимості. Саме у зв'язку із тим, що неправомірна поведінка відповідача-2 не може мати будь-якого правомірного наслідку, прокурором оспорюється дійсність відповідних правочинів (рішення тендерного комітету та договору) з підстав їх невідповідності інтересам держави та суспільства (з урахуванням ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України) з умислу однієї сторони - відповідача-2. Також зазначає, що позивачі у даній справі є належними, оскільки Нововолинський науковий ліцей Волинської обласної ради є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області в особі Волинської обласної ради (засновника), а відтак підпорядкований, підзвітний і підконтрольний позивачу-1 (органу місцевого самоврядування). Крім того, фінансування проведеної відповідачем-1 закупівлі № UА-2019-02-14-001034-а здійснювалося за кошти обласного бюджету. Відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, являється Волинська обласна рада; зокрема, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядкована, підзвітна і підконтрольна (в тому числі з питань фінансово-господарської діяльності) сторона оспорюваного прокурором правочину (відповідач-1). Звертає увагу суду на сталу практику Верховного Суду щодо наявності у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.05.2023 судом встановлено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21.12.2022 року передав справу №905/1907/21 за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, Комунального закладу "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" до товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про стягнення 365 870,72 грн, разом з касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2023 прийнято до розгляду справу №905/1907/21 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022. Призначено справу №905/1907/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.05.2023 зупинено провадження у справі № 903/277/23 до перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах; зобов'язати учасників справи повідомити Господарський суд Волинської області про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 905/1907/21.
07.07.2023 прокурор через відділ документального забезпечення контролю подав клопотання № 15-1130ВИХ-23 від 03.07.2023 про поновлення провадження у справі, оскільки 21.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову по справі № 905/1907/21.
Ухвалою суду від 14.07.2023 провадження у справі № 903/277/23 від 26.07.2023; підготовче провадження призначено на 26.07.2023.
В судовому засіданні 26.07.2023, суд ухвалив на місці відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні 26.07.2023 сторони не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Беручи до уваги викладене, строки розгляду справи, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.08.2023.
У судовому засіданні 08.08.2023 прокурор підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити; представник відповідача - 1 Бик О.В та відповідач - 2 Зубчик В.І. заперечили щодо позовних вимог, просили у позові відмовити.
У судовому засіданні 08.08.2023 судом оголошено перерву до 31.08.2023р.
Ухвалою суду від 08.08.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи відбудеться 31.08.2023.
Представники позивачів, відповідач 2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів в судове засідання 31.08.2023 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про час і місце розгляд справи.
У судовому засіданні 31.08.2023 прокурор підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити; представник відповідача - 1 Бик О.В. та Хільковець І.П. заперечили щодо позовних вимог, просили у позові відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
Нововолинським ліцеєм - інтернатом Волинської обласної ради проведено відкриті торги (конкурентна процедура закупівлі UA-2019-02-14-001034-а), переможцем яких визначено підприємця Зубчик Валентину Іванівну (рішення щодо визначення переможця тендеру та намір укласти договір поставки оформлено протоколом засідання тендерного комітету Відповідача 1 від 12.03.2019 за №10) (а.с. 39), та укладено із суб'єктом господарювання - відповідачем - 2 договір поставки від 27.03.2019 за №3, на загальну суму 570 478,29 гривень(а.с.44-47, 56).
Нововолинський ліцей - інтернат Волинської обласної ради 01.02.2020 оприлюднено звіт про виконання договору, який профінансовано за кошти місцевого бюджету на суму 570 478,29 гривень (а.с. 42-43).
Участь у спірній конкурентній процедурі приймали два учасники: підприємець Матвіюк М. І. та підприємець Зубчик В.І.
Рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 №4 по справі за №19-19 встановлено факт вчинення зазначеними суб'єктами господарювання при проведенні процедури закупівлі UA-2019-02-14-001034-а порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом спотворення результатів торгів, а саме, що учасники під час проведення аукціону не зменшували свої цінові пропозиції під час першого та другого раунду і первинка цінова пропозиція не змінилася, що свідчить про те, що учасники заздалегідь узгодили між собою свої цінові пропозиції та умови участі у торгах. Наявність господарських відносин свідчить про обмін інформацією між учасниками та змову під час підготовки та проведення торгів 1 і 2. Крім того, відділенням було встановлено наявність схожостей у документах, які надавались учасниками у складі тендерних пропозицій, то неможливо пояснити випадковим збігом обставин і виключає можливість того, що тендерні пропозиції готувались кожним з учасників торгів 1 та 2 окремо та без обміну інформацією між ними. Учасники свої тендерні пропозиції для участі в процедурах закупівлі подавали з єдиного авторизованого електронного майданчика та з однієї ІР-адреси. На підставі аналізу дій учасників торгів ФОП Матвіюк, ФОП Зубчик встановлено схожість їх пропозицій і це свідчить про те, що під час підготовки до участі у торгах учасники діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою конкуренції та необхідною умовою визначення переможця (а.с. 64-79).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Абзацами 1 - 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільству, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.^018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно- господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренцію та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону, антиконкурентцими узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).
Закон України "Про публічні закупівлі", як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 указаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).
Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).
Оголошуючи проведення відкритих торгів, замовник мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендеру.
Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що зокрема суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.
Орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням від 18.03.2020 №4 по справі за №19-19 підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі підприємцем Зубчик В. І., результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
Невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб'єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.
Вільне змагання суб'єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково- технічного прогресу.
Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці, як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.
Проте, порушення підприємцем Зубчик В. І. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне із основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить і до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
Через вчинення підприємцем Матвіюк М. І та підприємцем Зубчик В. І. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб'єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
Таким чином дії підприємця Зубчик В. І. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі
Ураховуючи зазначене, в діях підприємця Зубчик В. І. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Завідомо суперечлива мета дій підприємця Зубчик В. І. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
В силу положень ст. 202 ЦК України рішення тендерного комітету Нововолинського ліцею - інтернату Волинської обласної ради, оформлене протоколом від 12.03.2019 №10, яким підприємця Зубчик В. І. визнано переможцем, акцептувати його пропозицію та укласти із ним угоду, є правочином, учиненим замовником та спрямованим на набуття у нього та вказаного суб'єкта господарювання цивільних прав та обов'язків щодо укладення договору поставки від 27.03.2019 №3.
Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 ЦК України в подібних правовідносинах також викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 по справі №910/353/19.
У зв'язку із цим, рішення тендерного комітету Нововолинського ліцею - інтернату Волинської обласної ради, оформлене протоколом від 12.03.2019 №10 (щодо конкурентної процедури закупівлі UA-2019-02-14-001034-а), завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони підприємця Зубчик В. І. і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю (аналогічні норми містить ч. 2 ст. 32 попередньої редакції указаного Закону).
Недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору про закупівлю .
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі за №910/16309/18.
Враховуючи вищевикладене, визнання рішення тендерного комітету Нововолинського ліцею - інтернату Волинської обласної ради, оформлене протоколом від 12.03.2019 №10, недійсним, договір поставки від 27.03.2019 №3, укладений між Нововолинським ліцеєм - інтернатом Волинської обласної ради та підприємцем Зубчик В. І. на підставі вказаного рішення також підлягає визнанню недійсним.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов'язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Підприємцем Зубчик В. І. за спірним договором одержано грошові кошти в сумі 570478,29 грн, що не оспорюється сторонами та підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю від 01.02.2020 (а.с. 42-43).
Отже, підприємець Зубчик В. І., маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору від 27.03.2019 №3, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяв участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти в сумі 570 478,29 гривень.
Вищенаведене свідчить про наявність у нього умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.
Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 зроблено висновок, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.
Таким чином, грошові кошти в сумі 570478,29 грн, які були перераховані Нововолинського ліцею - інтернату Волинської обласної ради підприємцю Зубчик В. І. на виконання договору від 27.03.2019 №3, підлягають стягненню з підприємця Зубчик В. І. на користь Нововолинського ліцею - інтернату Волинської обласної ради та в подальшому з останнього у дохід держави.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ст. 258 ЦК України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.
При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Так, про факт вчинення підприємцем Зубчик В. І. антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного Нововолинським ліцеєм - інтернатом Волинської обласної ради, стало відомо із рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 №4 по справі за № 19-19.
Як наслідок, про порушення договором від 27.03.2019 №03 інтересів держави та суспільства з умислу підприємця Зубчик В. І. та про особу, яка їх порушила, прокурор міг довідатися лише 18.03.2020. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з указаними позовними вимогами прокурором не пропущений, оскільки останній звернувся 16.03.2023.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення тендерного комітету Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради, оформлене протоколом його засідання від 12.03.2019 №10, в частині визначення фізичної особи - підприємця Зубчик Валентини Іванівни переможцем конкурентної процедури закупівлі UА-2019-02-14-001034-а та акцепт її пропозиції (намір укласти договір про закупівлю із переможцем відкритих торгів).
3. Визнати недійсним договір поставки від 27.03.2019 № 3, укладений між Нововолинським науковим ліцеєм-інтернатом Волинської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Зубчик Валентиною Іванівною (конкурентна процедура закупівлі №UА-2019-02-14-001034-а).
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради (вул.Пирогова,1, м.Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 21748470) 570 478,29 грн (п'ятсот сімдесят тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 29 коп.).
5. Стягнути з Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради (вул.Пирогова,1, м.Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 21748470) в дохід держави одержані ним кошти за рішенням суду по справі № 903/277/23 в сумі 570 478,29 грн (п'ятсот сімдесят тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 29 коп.).
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 6962,59 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні 59 коп.) витрат по сплаті судового збору.
7. Стягнути з Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради (вул.Пирогова,1, м.Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 21748470) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 6962,58 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні 58 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення 08.09.2023.
Суддя А. С. Вороняк