Справа № 515/675/23
Провадження № 2/515/945/23
Татарбунарський районний суд Одеської області
іменем України
06 вересня 2023 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Зубова О.С., при секретарі судового засідання Комерзан Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,
встановив:
У травні 2023 року позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Баштанівка Татарбунарського району Одеської області померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем за заповітом. Однак, нотаріусом відмовлено у посвідченні спадкових прав за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно. Факт того, що житловий будинок належав спадкодавиці підтверджується Випискою з облікової карти об"єкта погосподарського обліку. Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі.
У підготовче засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача подав суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, судові витрати з відповідача просив не стягувати.
Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надав суду відзив, у якому просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю.
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність її учасників.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Баштанівка Білгород-Дністровського району Одеської області померла ОСОБА_3 , про що 17 серпня 2004 року в Книзі реєстрації смертей Відділу реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області вчинено актовий запис № 130 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Після її смерті відкрилася спадщина на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя, 20 серпня 2003 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі на все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона законом матиме право, заповіла своєму онукові ОСОБА_1 - позивачу у справі (а.с. 8).
Згідно з копією спадкової справи до майна померлої №198/05, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 (позивач у справі). Інші спадкоємці відсутні (а.с. 33-54).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.
В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.
Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
19 квітня 2023 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв"язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 9).
За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.
За даними технічного паспорту, виготовленого 13 вересня 2022 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлової будівлі - А, загальною площею 59,4 м?, з яких житлова площа 37,2 м?, допоміжна 22,2 м?; навісу - а; літньої кухні - Б; навісу - В; 1- хвіртка; 2 - огородження; 3 - басейн, роки будівництва 1960-1980 роки (а.с. 11-13).
Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.
Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").
Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.
За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (втратила чинність 07 липня 1994 року) підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Згідно з Витягами з погосподарських книг Баштанівської сільської ради Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області: за період 1980-1982 роки, 1993-1997 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени її сім"ї: ОСОБА_4 - донька; ОСОБА_5 - зять, ОСОБА_1 - онук, суспільно група господарства - колгоспне (а.с.62, 67-75). Власником будинку значиться померла ОСОБА_3 . Як слідує з довідки старости с. Баштанівка ОСОБА_6 №27 від 06 вересня 2023 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 1991 року по теперішній час не проживають у будинку.
Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 14 квітня 2023 року становить 41 559,00 грн., що підтверджено звітом про незалежну ринкову вартість, виготовленого ТОВ "Імперіал - 777" (а.с. 14-15).
За інформацією ТОВ "Татарбунарське РБТІ та РОН" №399 від 12 травня 2023 року згідно архівних даних БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Відповідно до довідки старости с. Баштанівка ОСОБА_6 №27 від 06 вересня 2023 року право власності/оренди на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під будинком АДРЕСА_1 не оформлене. Рішень про передачу у власність/оренду не приймалось.
Остільки, позивач довів наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.
На прохання позивача суд не стягує з відповідача судовий збір.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 , зі складовими: житлової будівлі - А, загальною площею 59,4 м?, з яких житлова площа 37,2 м?, допоміжна 22,2 м?; навісу - а; літньої кухні - Б; навісу - В; 1- хвіртка; 2- огородження; 3 - басейн, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Суддя О.С.Зубов