05.09.2023
Справа № 522/8371/23
Провадження по справі № 1-кп/522/2038/23
05 вересня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023160000000022 від 24.01.2023 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина рф, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. урень горьковської області рф, громадянки рф, яка до затримання проживала за адресою: АДРЕСА_1 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
перекладача - ОСОБА_8 ,-
Вирішення питання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22023160000000022 від 24.01.2023 року, стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 114 КК України.
В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. 314-315 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 зазначив, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні складено відповідно до вимог КПК України, підстав для затвердження угоди та закриття кримінального провадження не має, обвинувальний акт направлено на розгляд до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, у зв'язку з чим прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їхні захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Заслухавши думки прокурора, обвинувачених та їх захисників, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, виходячи з таких підстав.
Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України немає.
Угоди на стадії досудового розслідування не укладалися.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 315 КПК України обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом було роз'яснено право на колегіальний судовий розгляд даного кримінального провадження у складі трьох суддів, проте обвинуваченими не заявлялося відповідного клопотання, тому судовий розгляд слід здійснювати одноособово.
Щодо запобіжних заходів у даному кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів.
Обвинувачені та їхні захисники заперечували проти клопотання прокурора, просили відмовити в його задоволенні та застосувати відносно обвинувачених більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, вказала, що її підзахисна ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 задовго до затримання приїхали в м. Одесу, де мали свій бізнес, торгували продуктами в магазині, мали постійне місце поживання в орендованій квартирі в м. Одесі, де перебували разом із неповнолітніми дітьми, що на думку захисника, свідчить про наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, та надає суду можливість обрати її підзахисній більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не має наміру переховуватися від суду та порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, пов'язані з її статусом у даному кримінальному проваджені.
Захисник ОСОБА_7 зазначила, що вказані у клопотанні прокурора ризики є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки, не має наміру переховуватися від суду, у якому він обвинувачується, тому відносно нього можна застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем знаходження орендованого житла в м. Одесі.
Заслухавши пояснення прокурора, захисників, обвинувачених, дослідивши доводи клопотання та матеріали провадження, суд доходить таких висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на даній стадії судового провадження обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КК України за кваліфікуючими ознаками: передача та збирання з метою передачі іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, вчинене іноземцем за попередньою групою осіб.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є уродженцем м. Одеси, громадянином рф, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 , будучи громадянином рф може залишити територію України, з метою уникнення кримінальної відповідальності та продовжити свою розвідувальну діяльність на території України та інших держав, використовуючи можливості напрацьованого в м. Одесі агентурного апарату або передання його на зв'язок іншим резидентам спеціальних розвідувальних органів рф, які перебувають в м. Одесі.
Отже, зазначений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_3 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, суд вважає доведеним.
Також, суд вважає, що прокурором доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у впливі обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від наданя показань.
Крім того, суд враховує, що місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 є територія України, на якій на даний час продовжуються вестись активні бойові дії з підрозділами збройних сил держави-агресора, що унеможливлює контроль виконання ним іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого, в тому числі ст. 114 КК України, за наявності доведених прокурором ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, застосовується лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості та характеру злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , даних щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість задоволення клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який здатен запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані щодо особи обвинуваченої, яка є уродженою м. урень горьковської області рф, громадянкою рф, яка до затримання проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченої, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, що обвинувачена, розуміючи наслідки покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , будучи громадянкою рф, може залишити територію України, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також існує ризик того, що обвинувачена може продовжити свою розвідувальну діяльність на території України та інших держав, використовуючи можливості напрацьованого в м. Одесі агентурного апарату або передання його на зв'язок іншим резидентам спеціальних розвідувальних органів рф, які перебувають в м. Одесі.
Отже, суд вважає доведеним зазначений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому остання обвинувачується.
Також, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у впливі обвинуваченої на свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від надання показань.
Крім того, суд враховує, що останнє місце проживання обвинуваченої ОСОБА_4 є територія України, на якій на даний час продовжуються вестись активні бойові дії з підрозділами збройних сил держави-агресора, що унеможливлює контроль виконання нею іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого, в тому числі ст. 114 КК України, за наявності доведених прокурором ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, застосовується лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України та відповідно до ч. 6 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 , зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості та характеру злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , даних щодо особи обвинуваченої, суд доходить висновку про можливість задоволення клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який здатен запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити її належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Щодо скарги та клопотання захисника ОСОБА_9 .
В підготовчому судовому засіданні попереднім захисником обвинувачених - адвокатом ОСОБА_9 було подано скаргу на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю. Обґрунтовуючи вказане клопотання, захисник ОСОБА_9 зазначив, що вказане процесуальне рішення прокурора не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, прийняте поза межами досудового розслідування, в той час як прокурор мав час для прийняття рішення за результатами розгляду клопотання до завершення досудового розслідування, яким є отримання стороною захисту обвинувального акту, а не повідомлення прокурора про завершення досудового розслідування.
Також захисником ОСОБА_9 було подано клопотання про визначення складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, а саме виклик для допиту у якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Обвинувачені та їхні захисники підтримали вищезазначені скаргу та клопотання, подані захисником ОСОБА_9 , та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Прокурор заперечував проти задоволення вказаної скарги та клопотання про визначення складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
З приводу скарги прокурор пояснив, що отримав клопотання захисника, який на стадії досудового розслідування здійснював захист інтересів обвинувачених, про надання тимчасового доступу до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, вже після завершення досудового розслідування, тому ним було прийнято відповідну постанову від 27.04.2023 року про відмову в задоволенні вищевказаного клопотання захисника.
Стосовно виклику для допиту у якості свідків, прокурор вказав, що ОСОБА_12 є свідком сторони обвинувачення, про допит якого буде заявлено відповідне клопотання під час судового розгляду кримінального провадження. Щодо допиту у якості свідка ОСОБА_11 , то прокурор зазначив, що на стадії досудового розслідування його допитано не було, оскільки він перебував на бойовому завданні на той час, однак сторона захисту не позбавлена права в подальшому заявляти клопотання про допит останнього.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, скаргу захисника на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів,що містять охоронювану законом таємницю, та клопотання про виклик осіб для допиту у якості свідків, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд проводить підготовку до судового розгляду та вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України, визначено перелік рішень слідчого, дізнавача прокурора, які підлягають оскарженню на досудовому провадженні.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування, якщо вони не входять до переліку, визначеному ч. 1 ст. 303 КПК України, і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 цієї статті.
Відповідно до частини 3 ст. 303 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої статті 303 КПК України, а саме: 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
Таким чином, дослідивши подану скаргу захисника на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, суд доходить висновку щодо її необґрунтованості та передчасності.
Суд зазначає, що сторона захисту не позбавлена права реалізувати своє право на захист на стадії судового розгляду.
Крім того, на думку суду, скарга захисника подана передчасно, оскільки на даній стадії судового провадження неможливо повно, об'єктивно та всебічно перевірити зазначені в ній обставини без їхнього безпосереднього дослідження. Тому суд не зможе прийняти рішення за поданою скаргою до початку судового розгляду, оскільки письмові та інші докази у кримінальному провадженні ще не досліджувались, а оцінка доводам зазначених в скарзі можуть бути надані після дослідження доказів при ухваленні вироку в нарадчій кімнаті.
При цьому, сторона захисту не позбавлена права під час судового розгляду, заперечувати проти доказів сторони обвинувачення та представляти суду свої докази.
Відповідно до Постанови колегії суддів Перщої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 29.08.2023 року по справі №757/16489/22, за змістом статей 314, 315 КПК України підготовче судове засідання є обов'язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, під час якого має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов'язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.
Отже, враховуючи вищевказане суд вважає за необхідне на даній стадії розгляду кримінального провадження в задоволенні скарги захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_9 на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, відмовити, з підстав їх передчасності та їх неналежності до кола питань, що підлягають вирішенню у підготовчому судовому засіданні.
Крім того, відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд, в тому числі, з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; та розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
При цьому, суд зазначає, що гр. ОСОБА_10 був допитаний у якості свідка на стадії досудового розслідування, про допит якого прокурором буде заявлено відповідне клопотання на стадії судового розгляду даного кримінального провадження, що підтверджується долученим до обвинувального акту реєстром матеріалів досудового розслідування, тому клопотання захисника в цій частині суд вважає передчасним.
Окремо слід зазначити, що подане захисником клопотання не містить належного обґрунтування необхідності допиту у якості свідка гр. ОСОБА_11 , якого не було допитано на стадії досудового розслідування.
Питання визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню встановлено ч. 2 ст. 349 КПК. Зазначена вище судова процедура передує дослідженню доказів під час судового розгляду, а отже його вирішення в підготовчому засіданні не відповідає меті даної стадії, що передбачено нормами КПК України.
Враховуючи викладене, суд на стадії підготовчого судового засідання по вказаному кримінальному провадженню позбавлений можливості прийняти рішення щодо необхідності виклику у судове засідання свідків з боку сторони захисту, тому клопотання захисника ОСОБА_13 про виклик для допиту у якості свідків певних осіб задоволенню не підлягає, у зв'язку з його передчасністю.
Разом з тим, сторона захисту не позбавлена права заявляти клопотання про виклик для допиту у якості свідків певних осіб на стадії судового розгляду.
Судові витрати, пов'язані із залучення перекладача.
Відповідно до ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 КПК України суд забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст. 68 КПК України, у разі виникнення необхідності у кримінальному провадженні в перекладі пояснень, показань або документів, сторони кримінального провадження чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Як вбачається з матеріалів провадження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було залучено перекладача, оскільки обвинувачені є громадянами іншої держави, не володіють українською мовою, якою ведеться судочинство, а володіють російською мовою.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2023 року до участі у кримінальному провадженні був залучений перекладач ОСОБА_8 , який працює перекладачем в ТОВ «Колегія судових перекладачів», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 64, кв. 83.
Пунктом 3 частини 2 ст. 68 КПК України передбачено право перекладача на одержання винагороди за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України витрати, які пов'язані із залученням та участю перекладача для перекладу свідчень учасників кримінального провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Витрати, пов'язані із залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Відповідно до п. 9 Інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 01.07.1996 року встановлено, що необхідно визначити в ухвалі органі, який зробив виклик перекладача вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди у межах норм, зазначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 6-1 цієї Інструкції, та час, затрачений нею у зв'язку з явкою за викликом і на виконання даного їй завдання).
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за рахунок коштів державного бюджету України здійснити оплату наданих послуг усного перекладу з української мови на російську мову перекладачем ОСОБА_8 із розрахунку 700 гривень на 1 годину, за судове засідання 05.09.2023 року - 700 (сімсот) гривень 00 (нуль) копійок на 1 (одну) годину, у загальному розрахунку 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 (нуль) копійок на 2 (дві) години, за судове засідання, проведене 05.09.2023 року, відповідно до кошторисних призначень територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за КПКВ 0501020.
Доручити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області виконання ухвали в частині здійснення оплати послуг перекладача.
Керуючись ст. 29, 68, 110, 122, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 291, 303, 314-316, 372, 376 КПК України, Керуючись п. 2-9 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів №710 від 01.07.1996 року, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22023160000000022 від 24.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КК України, призначити до судового розгляду на 11.09.2023 року о 15 год. 00 хв., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, у залі судових засідань № 106, за участю прокурора, захисників обвинувачених, обвинувачених.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
Забезпечення явки свідків у даному кримінальному провадженні покласти на прокурора.
Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 05.09.2023 року, який діє до 03.11.2023 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
В задоволенні скарги захисника ОСОБА_9 на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, зокрема щодо виклику для допиту у якості свідків - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - відмовити.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за рахунок коштів державного бюджету України здійснити оплату наданих послуг усного перекладу з української мови на російську мову у кримінальному провадженні №22023160000000022 від 24.01.2023 року, стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КК України, перекладачем ОСОБА_8 з ТОВ «Колегія судових перекладачів», реквізити рахунку: НОМЕР_1 , ЄРДПО: НОМЕР_2 , у вигляді усного перекладу тривалістю за обсягом роботи 700 (сімсот) гривень 00 (нуль) копійок на 1 (одну) годину, у загальному розрахунку 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 (нуль) копійок на 2 (дві) години, за судове засідання, проведене 05.09.2023 року, відповідно до кошторисних призначень територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за КПКВ 0501020.
Доручити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області виконання ухвали в частині здійснення оплати послуг перекладача.
Копію ухвали направити до ТУ ДСА України в Одеські області та в ТОВ «Колегія судових перекладачів», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 64, кв. 83, для відома та виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_14