Справа № 947/28157/23
Провадження № 2/947/4316/23
08.09.2023 року
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В. розглянувши ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
08.09.2023 року до Київського районного суду міста Одеси в електронній формі через підсистему «Електроннйи суд» надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом зупинення стягнення виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 24.05.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №45289, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в сумі 57442,90 грн., у виконавчому провадженні №67779132.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що спірний виконавчий напис є протиправним, виданий приватним нотаріусом з грубим порушенням норм чинного законодавства, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Заявник стверджує, що на спірного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем відкрито виконавче провадження №67779132, в рамках якого виконавцем винесені відносно нього - ОСОБА_1 : 08.12.2021 року постанову про арешт коштів боржника; 07.12.2021 року постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 07.12.2021 року постанову про стягнення з боржника основної винагороди; 30.08.2023 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника. За наслідком чого, ОСОБА_1 зазначає, що виконання спірного виконавчого напису та стягнення коштів на підставі нього з ОСОБА_1 значним чином порушує його права та у разі не вжиття заявленого заходу забезпечення позову, ускладнить виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, а для відновлення права заявника за необхідне буде докласти додаткових значних зусиль та понести матеріальні витрати.
Також, заявник стверджує, що звернення до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб, до звернення до суду з позовом, обумовлено необхідністю часу на підготовлення позовної заяви, за який можуть бути вчинені дії зі звернення стягнення на його дохід на підставі протиправного виконавчого напису.
За наслідком чого, заявник був вимушений звернутись до суду з цією заявою.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В.
Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Здійснюючи розгляд заяви у порядку і строки передбачені статтею 153 ЦПК України, судом також здійснюється перевірка поданої до суду заяви на предмет її відповідності до змісту і форми, що передбачено статтею 151 ЦПК України.
Відповідно до вимог вказаної статті, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Заявником до вказаної заяви не надано доказів на підтвердження сплати судового збору, однак зазначено, що спірним виконавчим написом з нього стягнуто заборгованість за кредитним договором, як споживача фінансових послуг, за наслідком чого між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» виник спір з пов'язаний з порушенням прав споживачів, а отже він звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У постанові від 19.10.2022 в справі № 743/1481/21 Верховний Суд зазначив, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявник, як споживач фінансових послуг за кредитним договором, звільнений від сплати судового збору за положеннями статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Одночасно судом приймається, що у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
З заяви вбачається, що ОСОБА_1 має намір на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 24.05.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №45289, таким, що не підлягає виконанню.
Отже, змістом позовних вимог є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тому визначаючи підсудність даної справи слід керуватися вимогами ст.ст. 27, 28 ЦПК України.
За правилами, що визначені ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, за вибором позивача позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві (Постанова КЦП ВС від 29 жовтня 2020 року, справа № 263/14171/19).
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".
За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Відповідну правову позицію щодо визначення підсудності розгляду справ за правилами ч.12. ст.28 ЦПК України з врахуванням положень ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" висловив Верховний Суд (постанова від 29.10.2020 по справі N 263/14171/19),
У відповідності до поданих до позову документів вбачається, що спірний виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 24.05.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №45289, перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, в рамках виконавчого провадження ВП №67779132.
У виконавчому документі та наданих копіях матеріалів виконавчого провадження ВП №67779132, визначено місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що відносно до Київського району міста Одеси.
Отже, майбутній позов, про який заявником висловлено намір на пред'явлення до суду, може бути подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, а саме за місцем проживання боржника - ОСОБА_1 , що територіально відносно до Київського району міста Одеси.
За наслідком чого, обрана позивачем підсудність справи, відповідає частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частині дванадцятій статті 28 ЦПК України, а справа підсудна Київському районному суду міста Одеси, як подана за підсудністю майбутнього позову.
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Приймаючи, що заява ОСОБА_1 відповідає вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, остання підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні за відсутності сторін по справі в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається наступне.
Як вбачається між сторонами по справі, виник спір стосовно виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 24.05.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №45289, про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем відкрито виконавче провадження ВП №67779132, на підставі постанови від 07.12.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .
В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесені відносно ОСОБА_1 постанови, а саме: 08.12.2021 року постанову про арешт коштів боржника; 07.12.2021 року постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 07.12.2021 року постанову про стягнення з боржника основної винагороди; 30.08.2023 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки заявник має намір звернутись до суду з позовом немайнового характеру, у зв'язку з чим судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку судом не досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а повинна враховуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.08.2018 по справі №910/1040/18.
У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису - є адекватним та ефективним способом забезпечення позову (постанови від 25.02.2019 у справах № 924/789/18 і № 924/790/18, від 11.10.2019 у справах № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/29, від ЗО. 11.2020 у справі № 910/217/20).
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 24.05.2021 року, зареєстрованим в реєстрі за №45289, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, в рамках виконавчого провадження ВП №67779132, який оскаржується боржником у судовому порядку, адекватним та ефективним видом забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, оскільки до закінчення розгляду цієї справи приватним виконавцем може бути примусово звернено стягнення на кошти та майно позивача у безспірному порядку, а також проведені інші виконавчі дії, за наслідком чого позивач не зможе захистити або поновити свої права у межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
До того ж, даний вид забезпечення позову не завдасть збитків відповідачу та не порушує права третіх осіб, які не є учасниками справи, за наслідком чого судом не вирішується питання про застосування зустрічних заходів забезпечення позову.
При цьому, обставин, передбачених ч.ч. 4-11 ст. 150 ЦПК України, які б перешкоджали застосуванню такого виду забезпечення позову, - судом не встановлено.
Окрім того, судом відзначається, що відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, на підставі чого, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку є підставою для зупинення виконавцем вчинення будь-яких дій щодо примусового виконання виконавчого документа.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, має право після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Відповідно до ч.4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153, 352-354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а саме:
- Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 24.05.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №45289, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, в рамках виконавчого провадження ВП №67779132.
Копію ухвали направити для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича.
Копію ухвали направити для відома учасникам справи.
Зобов'язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду про забезпечення позову подати до суду позов, стосовно якого вжиті цієї ухвалою суду заходи забезпечення, з одночасним повідомленням суду про вжиті такі дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неподання такого позову у встановлений законом строк, вжиті заходи забезпечення позову будуть скасовані.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Головуючий Калініченко Л. В.