Справа № 947/27356/23
Провадження № 1-кс/947/11412/23
04.09.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023160000000683 від 24.04.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства та контролю суден Дунайського міжрегіонального управління, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 1202316000000683, відомості про яке 24.04.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 16.06.2023 року на підставі наказу голови Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 223-к від 15.03.2023 року громадянина ОСОБА_4 з 16.03.2023 року переведено на посаду старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства та контролю суден Дунайського міжрегіонального управління.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 07.10.2014 року
№ 490, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.10.2014 року
№ 1324/26101 затверджено Положення про порядок видачі посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами (далі - Положення).
Відповідно до Положення визначається порядок видачі посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами (далі - Посвідчення), для роботи на судноплавних річкових внутрішніх водних шляхах (далі - ВВШ) України…(п.1.1.); до початку роботи КК кандидат надає секретарю комісії оригінали документів, що були раніше надані в копіях. Секретар комісії звіряє копії з оригіналами та повертає після цього оригінали документів власнику (п.8.4.); персональний склад кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв та графік засідань кваліфікаційної комісії (далі - КК) на наступний рік затверджуються наказом компетентного органу щороку до 25 грудня поточного року (п. 8.6.); кількість членів КК визначається залежно від обсягу роботи та становить не менше ніж чотири та не більше ніж шість осіб, у тому числі - голова і секретар КК (п.8.7.); секретар КК не є членом КК. Секретар відповідає за розгляд документів кандидатів та допуск кандидатів до засідання КК, відповідність документів, що приймаються від кандидатів, вимогам цього Положення, формування особових справ кандидатів, правильність заповнення документів і протоколів засідання КК (далі - Протокол) (п.8.10.).
Відповідно до положення утворено кваліфікаційну комісію з підтвердження кваліфікації судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання річковими внутрішніми водними шляхами (далі - Комісії) наказом Державної служби морського і річкового транспорту та судноплавства України № 87 від 26.03.2022 року.
Відповідно до Додатку 1 до Наказу № 87 від 26.03.2022 секретарем комісії визначено ОСОБА_4 .
Як зазнаає сторона обвинувачення, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства та контролю суден Дунайського міжрегіонального управління, як секретар вищевказаної комісії, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив корупційний злочин за наступних обставин.
У невстановлений час та в невстановленому місці ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 організували злочину корупційну схему, згідно якої ОСОБА_4 , будучи секретарем кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами отримує від кандидатів на підтвердження кваліфікації судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами неправомірну вигоду за допуск до іспиту та успішне складання іспиту, яку у подальшому передає ОСОБА_8 , який будучи головою вищевказаної кваліфікаційної комісії, розподіляє отриману неправомірну вигоду між ними.
В період з 2018 року по січень 2021 року, громадянин України ОСОБА_9 , займав посаду судноводія в закордонних компаніях.
В той же час, з урахування повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_9 вирішив оформитись на роботу до судноплавних компаній, які здійснюють вантажні перевезення на річці Дунай.
В той же час, обов'язковою умовою для роботи в якості судноводія
на внутрішніх водних шляхах необхідно посвідчення судноводія торгівельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами.
З метою реалізації законного права на отримання посвідчення судноводія торгівельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами 19.04.2023 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_9 прийшов дізнатися порядок його отримання до Дунайського міжрегіонального управління Державної служби морського і річного транспорту та судноплавства України, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, 19.04.2023 року о 09 год. 10 хв. у ОСОБА_4 , до якого на прийом як до секретаря кваліфікаційної комісії, прийшов ОСОБА_9 щоб дізнатися порядок отримання посвідчення судноводія торгівельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами, виник злочинний протиправний умисел на особисте протиправне збагачення за рахунок використання наданого йому службового становища, шляхом прохання надання особисто для нього ОСОБА_9 , як кандидатом на отримання посвідчення судноводія торгівельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами, неправомірної вигоди у сумі
700 доларів США, розуміючи, що уразі відмови ОСОБА_9 зможе вичинити дії, які унеможливлять отримання останнім посвідчення судноводія відповідної кваліфікації, за попередньою змовою з головою комісії ОСОБА_8 , шляхом надання вказівки членам кваліфікаційної комісії на внесення негативних відомостей до протоколу на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах категорії «А» дільниця р. Дунай від 0 - 1119 км., таким чином
у ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 виник умисел окрім іншого і на вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 .
Того ж дня, 19.04.2023 року близько 09 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в службовому кабінеті № 10 Дунайського міжрегіонального управління Державної служби морського і річного транспорту та судноплавства України за адресою: АДРЕСА_2 реалізуючи свій умисел на незаконне збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, поєднуючи свої дії з вимаганням, виказав громадянину ОСОБА_9 , як кандидату на отримання посвідчення судноводія прохання надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 700 доларів США, за організацію складання іспиту на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами та подальше безперешкодне отримання ОСОБА_9 вказаного посвідчення, погрожуючи уразі ненадання визначного ним розміру неправомірної вигоди внесення негативних відомостей до протоколу на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах категорії «А» дільниця р. Дунай
від 0 - 1119 км., що не дозволять в подальшому отримати останнім посвідчення.
В подальшому, 28.08.2023 року близько 09 год. 45 хв. ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи в службовому кабінеті № 10 Дунайського міжрегіонального управління Державної служби морського і річного транспорту та судноплавства України за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з єдиним злочинним наміром, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи довести їх до кінця, підтвердив ОСОБА_9 механізм вчинення та не вчинення в його інтересах дій, використовуючи надане йому службове становище, яке полягало в невнесенні недостовірних відомостей до протоколу на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах категорії «А» дільниця р. Дунай від 0 - 1119 км та підтвердив готовність одержання неправомірної вигоди та пообіцяв у разі надання такої вигоди безперешкодне отримання посвідчення.
В подальшому, 31.08.2023 року близько 11 год. 45 хв., ОСОБА_9 прибув до відділення Державного підприємства «Моррічсервіс» в м. Ізмаїлі за адресою: м. Ізмаїл, вул. Свято-Нікольська, 50, для складання іспиту із підтвердження кваліфікації на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах категорії «А» дільниця р. Дунай від 0 - 1119 км.
Після складання іспиту, 31.08.2023 року близько 14 год. 05 хв., з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , на території подвір'я відділення Державного підприємства «Моррічсервіс», за адресою: м. Ізмаїлі, вул. Свято-Нікольська, 50, повідомив кандидатам на право отримання посвідчення судноводія, в тому числі ОСОБА_9 про необхідність прибути 01.09.2023 року до службового кабінету №10 за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Портова, 16, у проміжок часу з 9 години до 18 години, для підписання протоколу на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах.
На виконання вказівки ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , 01.09.2023 року близько 14 год. 20 хв. ОСОБА_9 прибув до службового кабінету №10 за адресою: АДРЕСА_2 та на прохання ОСОБА_4 присів за робоче місце останнього та підписав наданий йому протокол № 215/23 від 31.08.2023 на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах категорії «А» дільниця р. Дунай від 0 - 1119 км.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, запропонував ОСОБА_9 вийти до фойє Дунайського міжрегіонального управління Державної служби морського і річного транспорту та судноплавства України за адресою: АДРЕСА_2 та особисто одержав неправомірну вигоду у сумі 700 доларів США від ОСОБА_9 , за вчинення в його інтересах дій, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з використанням наданого ОСОБА_4 службового становища, а саме: за організацію складення іспиту на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах категорії «А» дільниця р. Дунай від 0 - 1119 км.
На виконання, заздалегідь обумовленого плану ОСОБА_8 прибув до службового кабінету № 10 за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність ОСОБА_4 , який раніше одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_9 за позитивне складання іспиту на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах категорії «А» дільниця р. Дунай від 0 - 1119 км., для розподілу між ними неправомірної вигоди одержаної від кандидатів складання іспиту 31.08.2023 року на право отримання посвідчення судноводія торговельного судна, яке допущено до плавання судноплавними річковими внутрішніми водними шляхами для роботи на Європейських внутрішніх водних шляхах.
В подальшому, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , переслідуючи свій умисел, 01.09.2023 року близько 17 год. 25 хв. перебуваючи у вказаному кабінеті, передав грошові кошти ОСОБА_8 , отримані від ОСОБА_9 , які ОСОБА_8 були розподілені наступним чином: 100 доларів США ОСОБА_8 були надані ОСОБА_4 та 600 доларів США залишились у останнього.
Після цього злочинну діяльність ОСОБА_4 та ОСОБА_8 припинено працівниками правоохоронних органів.
Так, 01.09.2023 року о 22:30 ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України та 02.09.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 3 000 712 гривень.
У судовому засіданні -
Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 заперечував проти задоволення поданого клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що пред'явлена підозра його підзахисному є необґрунтованою та матеріалами клопотання не підтверджується. Ризикі зазначені у клопотанні не доведені прокурором. Стан здоров'я його підзахисного є тяжким, а тому він не може перебувати під вартою. Розмір застави свідчить про безальтернативне прохання сторони обвинувачення про тримання його підзахисного під вартою та є непомірним для останнього. Надавши у судовому засіданні письмове заперечення проти задоволення клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 з пред'явленою йому підозрою не погодився та щодо обрання запобіжного заходу відносно нього пітримав думку свого захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 01.09.2023 року о 22:30 ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України та 02.09.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, слідчим суддею встановлено таке.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується: заявою ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допитів у в якості свідка ОСОБА_9 ; протоколом обшуку від 01.09.2023 року проведеного у приміщеннях Дунайского міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 16, прим. 10; протоколом затримання ОСОБА_4 ; вилученими наказами про призначення ОСОБА_4 на посаду; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, які проходять процедуру розсекречення.
Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувчення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та відхиляє заперечення сторони захисту в частині зазначення про необґрунтованість пред'явленої підозри.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред'явленою йому підозрою не погоджується, що суттєво збільшує ризик втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
З урахуванням наведеного, письмове заперечення сторони захисту про відсутність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 з огляду на те, що він одружений, має повнолітніх дітей, місце навчання та роботи, слідчий суддя визнає неспроможними, оскільки на даний час ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та з вказаною підозрою категорично не погоджується.
Щодо посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вказані ризики наразі не існують, адже підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді було відсторонено від посади старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства та контролю суден Дунайського міжрегіонального управління.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, з огляду на м'якість, а також встановлений в судовому засіданні ризик можливого переховування підозрюваного, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Сторона захисту зазначає, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як у нього тяжкий стан здоров'я.
При цьому, слідчому судді стороною захисту не було надано документального підтвердження незадовільного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 через який його б неможливо було утрмувати під вартою.
Відповідно до чого, слідчий суддя вважає не переконливими доводи сторони захисту про неможливість утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою через тяжкий стан здоров'я.
Встановлений під час судового засідання ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявного в рамках даного кримінального провадження ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов'язаного із корупцією.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного з корупцією.
Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злоину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину (прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище).
Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 3 000 712 (три мільйони сімсот дванадцять) гривень.
При цьому, у судовому засданні прокурор не обґрунтував належним чином розмір застави, який він просив визнаити підозрюваному ОСОБА_4 .
За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є недостатньо обґрунтованим та одночасно, з урахуванням того, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, в умовах дії воєнного стану, підозрюється у вчиненні корупційного злочину, пов'язаного із вимаганням неправомірної вигоди, прийшов до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 400 (чотирьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 073 600 (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023160000000683 від 24.04.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 30.10.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 400 (чотирьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 073 600 (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 30.10.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1