Справа № 947/27820/23
Провадження № 2/947/4280/23
07.09.2023
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -
05 вересня 2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 відповідно до якої, просить вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40199031) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню шляхом зупинення стягнення, на підставі виконавчого напису, вчиненого 01.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. зареєстрованого в реєстрі за №7921, яким звернено стягнення на грошові кошти загальною сумою 12414,14 грн. за кредитним договором 200377202 від 08.11.2015 та встановлення заборони на здійснення будь - яких дій відносно виконання виконавчого напису вчиненого 01.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. зареєстрованого в реєстрі за 7921.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суддя дійшов до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1, ч.1, ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України встановлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами).
Згідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову яка подана фізичною особою становить - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 536,80 грн.
Тобто, заявником повинен бути сплачений судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 536,80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником до заяви була додана квитанція №4718-7863-0267-5443 від 28.08.2023 на суму 536,80 грн., однак, дослідивши вказану квитанцію, суддя вважає, що врахувати її як належний доказ сплати судового збору не можливо, з огляду на наступне.
Згідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
При перевірці квитанції №4718-7863-0267-5443 від 28.08.2023 на суму 536,80 грн. про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судом встановлено, що вказана квитанція вже подавались до Київського районного суду м. Одеси під час звернення з заявою у справі №947/27398/23.
Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
При цьому за подання кожної заяви, позовної заяви, скарги до суду, тощо позивачем або заявником сплачується судовий збір окремо.
Таким чином, у кожному випадку звернення особи до суду судовий збір цією особою обов'язково повинен бути сплачений за виключенням випадків, коли позивач, заявник або скаржник звільнені від сплати судового збору.
Отже при зверненні до суду з даною заявою заявник повинен сплатити судовий збір та надати суду платіжний документ на підтвердження сплати судового збору саме за подання цієї заяви, який згідно інформацією щодо зарахування коштів, яка надається Державною казначейською службою України, перевіряється та у разі підтвердження надходження таких коштів приєднується до облікової картки саме цієї цивільної справи.
Звертаю увагу, що, використання платіжного документу, який вже подавався до суду при зверненні з іншою заявою навіть аналогічного змісту не є припустимим, оскільки кожна заява реєструються в суді з присвоєнням єдиного унікального номеру та платіжний документ, поданий до заяви, закріпляється до облікової картки саме цієї справи.
Таким чином, квитанція №4718-7863-0267-5443 від 28.08.2023 на суму 536,80 грн. не може вважатись належним доказом сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, оскільки сплачений та зарахований судовий збір у межах розгляду іншої справи №947/27398/23.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.149, 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви- повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з такою заявою, після усунення умов, що стали причинами для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бескровний Я. В.