Дата документу 07.09.2023
Справа № 501/1964/23
2/501/989/23
07 вересня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача ОСОБА_2
третя особа: орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,
предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав,
ухвалив рішення про наступне та
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі позивач) 19.05.2023 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син з часу розірвання між сторонами шлюбу проживає та знаходиться на утриманні позивача. Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків, не цікавиться вихованням та станом здоров'я сина, не забезпечує та не надає матеріальної допомоги на його утримання, тобто фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачка відзиву (пояснень) на позов не надала
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представники позивача та позивач надали до суду заяви, в яких просили проводити судове засідання без їхньої участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі (а.с.65, 67).
Відповідач надала до суду заяви, в яких визнала позовні вимоги, просила розглянути справу за її відсутності (а.с.45, 63, 64).
Представник третьої особи до суду не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом ухвалено рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні з наступних підстав.
За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження (а.с.13) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками записані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 18.08.2023 р. № 212 недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55-55 зв.).
В матеріалах справи є заяви відповідача ОСОБА_2 (а.с.63, 64), в яких вона не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання.
Відповідно до листа директора закладу дошкільної освіти «ясла-садок» № 14 «Горобинка» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 18.07.2023 ОСОБА_3 , 2017 р.н., відвідує дитячий садок, дитиною займається тільки батько ОСОБА_1 (а.с.59).
Факт проживання дитини з батьком підтверджено актом обстеження умов проживання, складеним головним спеціалістом служби у справах дітей Чорноморської міської ради 17.07.2023 (а.с.61).
Відповідні обставини також підтверджені письмовими поясненнями гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , які надані особами в порядку ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
V. Оцінка Суду.
А. Щодо позбавлення батьківських прав.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для Суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів відбувається втручання в їх право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому "якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідачів на сімейне життя, Суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачів має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Так само, Суд знаходить, що втручання у право відповідачів спрямоване на захист „прав і свобод" малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто, в даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.
Судом за обставинами справи встановлено, що відповідач не бажає та практично участі у вихованні дитини не приймаює, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею належного виховання, що свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Вказані обставини, виходячи із положень статей 164-167 СК є підставою для позбавлення батьківських прав.
Проте, в цій ситуації Суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і чи не має в данному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").
Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі „Мамчур проти України".
Повертаючись до обставин даної справи та оцінюючи проблему забезпечення як найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дітей, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
В ситуації, що розглядається, розлучення відповідача з дитиною відбулось. Навіть в період розгляду справи відповідач жодним чином не продемонструвала Суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною і в такій ситуації на думку Суду без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов'язків.
Також, важливим для Суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між нею і дитиною не зміняться в бік розлучення батьків з дітьми, які разом не проживають.
В той же час, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі №331/8310/15, провадження № 61-4879св20.
В свою чергу, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про неповнолітню дитину, що як наслідок буде сприяти захисту інших прав дитини.
Отже, Суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію прав дитини.
Крім того, Суд звертає увагу, що взаємовідносини між дитиною та матір'ю склались таким чином, що дитина протягом великого періоду свого життя проживає окремо від матері, а тому в даній ситуації Судом будуть враховані "інтереси дитини" в широкому розумінні на поняття сім'ї (включаючи біологічних батьків) (стаття 5 Конвенції про права дитини).
Суд повторює, що важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у матері, оскільки вона з нею не проживає протягом тривалого часу, так само даний захід не виключає можливість побачення матері зі своєю дитиною.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір'ю та дитиною.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169) поновити себе у батьківських правах.
В даних правовідносинах Судом були створені передумови для дотримання процедури вирішення питання про втручання в право відповідача в її сімейне життя та при визначенні „як найкращих інтересів дитини".
Зокрема, враховуючи складність питання, що розглядається було призначено підготовче судове засідання, в яке були викликані всі сторони, була забезпечена участь в розгляді справи органів опіки та піклування, які мали можливість перевірити умови проживання дитини, питання вирішувалось з наданням можливості відповідачу, як висловити свою думку, так і змінити своє відношення до виховання дитини.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування нею своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку Судом на перше місце ставляться „якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи.
Відносно наданого органом опіки та піклування висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав позивача відносно його неповнолітнього сина, суд керується наступним.
В розумінні положень цивільно-процесуального законодавства України, висновок органу опіки та піклування є одним з видів та способів доказування.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.ч.5-6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини визначений Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 (далі - Порядок № 866).
Так, п.3 Порядку № 866 визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет відповідної міської ради очолює міський голова.
Між тим, наданий суду висновок виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області підписано не міським головою, а начальником служби у справах дітей, яка не є згідно із законом уповноваженою особою.
Також, рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, яким затверджено відповідний висновок, до суду не надано.
З огляду на викладене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування і не бере його до уваги.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до листа директора закладу дошкільної освіти «ясла-садок» № 14 «Горобинка» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 18.07.2023 ОСОБА_3 , 2017 р.н., відвідує дитячий садок, дитиною займається тільки батько ОСОБА_1 (а.с.59).
Факт проживання дитини з батьком підтверджено актом обстеження умов проживання, складеним головним спеціалістом служби у справах дітей Чорноморської міської ради 17.07.2023 (а.с.61).
Відповідні обставини також підтверджені письмовими поясненнями гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , які надані особами в порядку ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, надані по справі докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов'язки, піклуватись про сина та займатисьйого вихованням і подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини.
Крім того, в матеріалах справи є заяви відповідача ОСОБА_2 (а.с.63, 64), в яких вона не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка вихованням та утриманням свого неповнолітнього сина не займається, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, його матеріального утримання, а тому є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Судом враховано, що відповідач не з'явився на жодне з судових засідань у справі про позбавлення його батьківських прав, а також на засідання комісії з питань захисту прав дитини, що свідчить про відсутність у неї зацікавленості у результатах розгляду цієї справи та можливого позбавлення її батьківських прав.
Отже, суд доходить до виновку про задоволення позову.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо неповнолітьного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 07.09.2023.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко