ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"07" вересня 2023 р. Справа № 918/473/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Миханюк М.В.
судді Коломис В.В.
судді Саврій В.А.
розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." на рішення Господарського суду Рівненської області, постановлену 01.08.23р. у справі №918/473/23
за позовом фізичної особи-підприємця Копань Андрія Вячеславовича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М."
про стягнення боргу 2 169 308,88 грн
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.08.23 у справі №918/473/23 позов фізичної особи-підприємця Копань Андрія Вячеславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." на користь Фізичної особи-підприємця Копань Андрія Вячеславовича - 1 230 768 грн 70 коп. основного боргу, 47 545 грн 60 коп. 3 % річних, 383 108 грн 07 коп. інфляційні втрати, 229 153 грн 39 коп. пені, 28 358 грн 30 коп. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 9 952 грн. 61 коп. 3 % річних, 111 171 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 157 609 грн. 21 коп. пені відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 01.08.2023 у справі №918/473/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 48 809,45грн (2 169 308,88грн *1,5%)150%).
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору.
Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання, в якому останній просить суд відстрочити сплату судового збору у справі до постановлення рішення по суті. В обгрунтування клопотання з посиланням на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», вказує на практично повне припинення діяльності відповідача, відсутність обігових грошових коштів та скрутне матеріальне становище.
Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, а не лише з урахуванням майнового стану сторони.
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник отримає кошти на сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення від сплати судового збору.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору, а клопотання про відстрочення його сплати апеляційним судом залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." на рішення Господарського суду Рівненської області, постановлену 01.08.23р. - залишити без руху.
3. Зобов'язати апелянта протягом 10-ти днів з дня отримання даної ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати докази сплати судового збору в розмірі 48 809,45 грн за подання апеляційної скарги.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
6. Ухвалу направити апелянту.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.