вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" серпня 2023 р. Справа№ 910/8948/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 30.08.2023
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023
у справі № 910/8948/23(суддя - Бондарчук В.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум"
про забезпечення позову,
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Українська залізниця"/заявник) про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту та все майно та поточні рахунки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торум" (надалі - ТзОВ "Торум");
- заборони всім банківським установам, в яких ТзОВ "Торум" має відкриті поточні рахунки, вчиняти будь-які дії з коштами, які наявні або надійдуть на рахунки ТзОВ "Торум" в межах ціни позову в сумі 10 989 706,77 грн.
Ознайомившись із поданою АТ "Українська залізниця" заявою про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилаєвся на те, що у зв'язку із неналежним виконанням ТзОВ "Торум" зобов'язань за договором поставки №ЦЗВ-14-01222-01 від 24.06.2022 в частині реєстрації податкових накладних, АТ "Українська залізниця" має намір звернутися до суду із позовом про зобов'язання зареєструвати податкову накладну та стягнення штрафу у розмірі 10 989 706,77 грн. При цьому, на думку заявника, існують підстави вважати, що ТзОВ "Торум" може не виконати судове рішення у справі після її розгляду, оскільки ТзОВ "Торум" зверталось до позивача із листами про призупинення оплати поставленої продукції та надання згоди на укладення договору відступлення права вимоги, в тому числі, за спірним договором, що свідчить про вчинення ТзОВ "Торум" дій для переведення коштів та майна іншій юридичній особі та в подальшому оголошення про банкрутство, що фактично призведе до неможливості виконання рішення в майбутньому.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 15.06.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/8948/23, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/8948/23 та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства " Укрзалізниця" шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на все майно та пеоточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум", завборони всім банківським установам, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Торум" має відкриті поточні рахунки,вчиняти будь-які дії з коштами, які наявні або надійдуть на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" в межах заявленої ціни позову в сумі 10 989 706, 77 грн.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначає, що наявні достатні підстави вважати, що ТОВ «ТОРУМ» вживає дії для ухилення від обов'язкового виконання рішень Господарського суду м. Києва (про що свідчать відкриті виконавчі провадження), шляхом виведення належних йому коштів на іншу юридичну особу. що підтверджується діями Відповідача стосовно відступлення права вимоги та призупинення до цього моменту отримання платежів на свої рахунки, які зараз під арештом, накладеним постановами Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юсТиці (м. Київ) у виконавчих провадженнях №71304565, №71615403. Зазначені вище факти свідчать про те, що відповідач фактично уникає обов?язкового виконання судових рішень про стягнення з нього коштів, а отже, існує повна ймовірність, що на момент ухвалення рішення у справі за позовом позивача до відповідача про зобов?язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій в сумі 10 989 706,77 грн будуть відсутні як кошти, так і будь-яке майно, а підприємство фактично буде доведено засновником до банкрутства. Зазначені факти свідчать про істотність ускладнення або неможливисть виконання рішення суду у майбутньому.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.23 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8948/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.20233до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
28.06.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8948/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/8948/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/8948/23. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 26.07.2023.
Суддя Шаптала Є.Ю. з 17.07.2023 по 30.07.2023 перебував у відпустці.
Головуючий суддя Гончаров С.А. 31.07.2023 перебував у відпустці.
24.07.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів в апеляційної скарги та просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що ТзОВ «ТОРУМ» є діючим підприємством, яке в стані банкрутства та припинення не перебуває, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про те, що заявником не доведено, що відсутність забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Також, відповідач звертає увагу суду на те, що предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів за договором; водночас заявник (апелянт) просить забезпечити позов шляхом накладення арешту в тому числі на все майно відповідача, що не є спірним. Тож, в цьому випадку відсутній зв?язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, яке належить до предмета спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/8948/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023. Повідомлено сторін, що судове засідання відбудеться 30.08.2023.
В судове засідання 30.08.2023 з'явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу , заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Поряд з викладеним, відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до поданої АТ "Українська залізниця" заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зокрема, вчинення ТзОВ "Торум" дій з виведення грошових коштів або майна з метою подальшого банкрутства та ухилення від виконання своїх зобов'язань. Заява АТ "Українська залізниця" мотивована лише припущенням заявника про потенційну можливість невиконання судового рішення в майбутньому.
Таким чином, саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
З огляду на відсутність доказів у даній справі, які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідні твердження позивача є нічим іншим, як припущеннями, та вжиття заходів до забезпечення позову по арешту грошових коштів та майна відповідачів не здатні покращити ефективність виконання рішення суду.
Отже, позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмовлення у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/8948/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст. 280, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/8948/23 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/8948/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
4. Матеріали оскарження № 910/8948/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11.09.2023
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв