про відмову у відкритті провадження
07 вересня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/7526/23
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України про підтвердження соціально-правового статусу, -
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить ухвали рішення про підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, шляхом визнання її членом сім'ї та такої, що перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув під час військових дій у н.п. Спірне Донецької області 09.05.2023.
Згідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Так, у розумінні п.п. 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно до пункту 1 ч. 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В свою чергу, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження;
2) позовного провадження (загального або спрощеного);
3) окремого провадження.
При цьому, згідно із ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
А ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач фактично просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме щодо її родинних відносин з ОСОБА_2 та перебування на його утриманні, з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, нормами КАС України не передбачено прийняття адміністративним судом рішення про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору.
Щодо посилання позивача у позовній заяві на правові висновки Верховного Суду про те, що даний спір підлягає вирішенню саме в адміністративному порядку, то суд зазначає, що забезпечення єдиного підходу до формування сталості та єдності судової практики, в тому числі визначення юрисдикційності того чи іншого спору, відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" повинен забезпечити Верховний Суд. При цьому, на важливість забезпечення єдності та сталості судової практики вказують наявність в процесуальних кодексах України положень про те, що підставою перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду є порушення предметної чи суб'єктної юрисдикції. Зокрема, ч.6 ст.346 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що крім випадків передбачених законом, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної, а відповідно до вимог статті 403 Цивільного процесуального кодексу України - предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з цього питання відсутнє, а адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які юридичні факти, то такий адміністративний суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ. Таким чином, у цьому випадку, адміністративний суд не є судом, встановленим законом щодо розгляду такої категорії справ.
Крім того, з аналізу рішення Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 343/1548/22, на яке також посилається позивачка, слідує те, що вимога про встановлення факту підлягає розгляду адміністративним судом у разі, коли встановлення відповідного факту поєднано з вирішенням публічно-правового спору.
Натомість, жодних позовних вимог до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 позивачка не заявляє. Більше того, в позовній заяві позивачка не вказує про існування будь-якого спору із суб'єктами владних повноважень, визначеними в якості відповідачів за даним позовом, в межах якого б існувала необхідність дослідження фактів, які в даному випадку просить встановити позивачка.
При цьому, заявлена мета звернення до суду із заявою про встановлення факту (як в цьому випадку для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") без оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних вище суб'єктів владних повноважень, не робить спір таким, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, позаяк це напряму суперечить вимогам частини першої статті 19 КАС України, якою встановлено вичерпний перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, заявлені вимоги не підлягають окремому розгляду у порядку адміністративного судочинства поза межами публічно-правового спору.
Згідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем не ініційовано публічно-правового спору, а заявлені нею позовні вимоги не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити.
Керуючись ст.ст.170, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -
1.Відмовити у відкритті провадження у справі № 340/7526/23.
2.Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду із завою з тих самих предмета і підстав, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в строк і порядок, передбачені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО