07 вересня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4613/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Мандрика В.В., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за квітень та травень 2022 року;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за квітень та травень 2022 року;
3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 20.05.2022 року по 29.05.2022 року;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 20.05.2022 року по 29.05.2022 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що з 25.02.2022 по листопад 2022 він проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , а з 20.05.2022 по 29.05.2022 - приймав безпосередню участь у бойових діях. Зазначає, що за квітень та травень 2022 року відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022, що й послугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій. (а.с.26).
25.08.2023 року відповідачем надано суду відзив на позовну заяву та відповідні докази (а.с. 31-94).
З наданого відповідачем відзиву вбачається, що відповідачем позов не визнається у повному обсязі, відповідач наполягає на здійсненні ним усіх належних позивачу виплат сум грошового утримання. Вказує, що 29.05.2022 позивач самовільно залишив бойові позиції, що має ознаки злочину, передбаченого ст.ст. 402, 408, 429 КК України, у зв'язку з чим відповідні відомості внесені до ЄРДР, а з 29.05.2022 за цим фактом тривало службове розслідування, протягом якого позивач був усунений від виконання службових обов'язків. У зв'язку з вказаними подіями, керуючись Дисциплінарним Статутом ЗСУ та низкою нормативних актів Міністерства оборони, позивачу за період з 01 по 29 травня 2022 року грошове забезпечення нараховувалось у складі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби; а починаючи з наступного дня з моменту усунення від виконання службових обов'язків - у складі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, до дня закінчення службового розслідування. Зазначає, що за квітень 2022 року позивач отримав грошове забезпечення у повному обсязі, включно з додатковою винагородою, передбаченою постановою КМУ №168.
Враховуючи такі обставини, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
З 28.08.2023 по 01.09.2023 розгляд справи не проводився, оскільки головуючий суддя не здійснював правосуддя у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці.
Дослідивши надані сторонами докази та письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 №23, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду за штатом воєнного штату та зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с. 68).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2022 №273, солдата ОСОБА_1 з 04.11.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 та наказано вважати таким, що справи і посаду здав та вибув для подальшого проходження військової служби у військову частину НОМЕР_4 (а.с. 77).
Отже, позивач перебував у списках військової частини НОМЕР_2 у період з 25.02.2022 по 04.11.2022 включно.
Також судом встановлено, що позивач дійсно приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у період з 20 по 29 травня 2022 року, що підтверджується довідкою командира в/ч НОМЕР_2 від 08.03.2023 №572 (а.с. 21).
Таким чином, під час проходження військової служби у складі в/ч НОМЕР_2 позивач приймав участь у бойових діях у період часу з 20 по 29 травня 2022 року.
Водночас, наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 29.05.2022 №82, за невиконання обов'язків служби у бойовій обстановці солдата ОСОБА_1 усунуто від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування (а.с. 60). Цим же наказом призначено проведення службового розслідування.
На виконання наказу №82 від 29.05.2022, наказом командира в/ч НОМЕР_2 №114 від 29.05.2022 солдату ОСОБА_1 , якого усунуто від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування, визначено виплачувати грошове забезпечення виходячи із розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків, не нараховувати та не виплачувати додаткову винагороду, передбачену Постановою КМ від 28.02.2022 №168 (а.с. 61).
Результати службового розслідування, призначеного наказом №82 від 29.05.2022, викладені у наказі командира в/ч НОМЕР_2 від 29.07.2022 №96/ДСК, відповідно до якого службове розслідування визнано закінченим, вирішено за порушення статті 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, невиконання вимог бойового розпорядження командира батальйону №5ДСК від 24.05.2022, позивача притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення, передбачене п. «а» ст. 48 Статуту - «зауваження» (а.с. 69-70).
Отже, у період часу з 30.05.2022 по 29.07.2022 військовою частиною НОМЕР_2 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення виходячи лише із розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, що підтверджується довідкою по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення (а.с. 12, 76).
Крім цього, з пояснень відповідача, викладених у відзиві, судом встановлено, що позивачу за травень 2022 року грошове забезпечення також виплачувалось не у повному обсязі, а лише виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби, що також підтверджується довідкою по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення (а.с. 12, 76).
Суд звертає увагу, що відповідно наданої сторонами, у тому числі позивачем, вищезазначеної довідці по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення, за квітень 2022 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у повному обсязі, включно з додатковою винагородою у розмірі 30000 грн. На вказаних обставинах також наполягає відповідач у своєму відзиві, водночас, жодних доказів, які б свідчили про протилежне, матеріали справи не містять.
За таких підстав, суд вважає позовні вимоги у частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за квітень 2022 року безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в іншій частині позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (у подальшому - Закон 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Посадові оклади військовослужбовцям виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі - постанова № 704).
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (надалі - Порядок №260), затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Пунктами 2, 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до ст. 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV, невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків, є підставою для усунення такого військовослужбовця від виконання службових обов'язків.
Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків приймається прямим командиром (начальником).
Про цей факт видається у триденний строк із дня прийняття посадовою особою такого рішення письмовий наказ про проведення службового розслідування.
Судом встановлено, що відповідно до наказу №82 від 29.05.2022 позивача було усунуто від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування, яке, відповідно до матеріалів справи, тривало по 29.07.2022.
Пунктом 1 Розділу ХХІХ Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Отже, у період часу з дня, наступного за днем усунення від службових обов'язків - 30.05.2022, по день завершення службового розслідування (29.07.2022), позивачу у відповідності до вимог п. 1 розділу ХХІХ Порядку №260 мало бути виплачено грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Матеріали справи свідчать про те, що у зазначений період позивачу виплачувалось грошове забезпечення саме у встановленому Порядком №260 розмірі, тобто відповідач, визначаючи розмір грошового забезпечення позивача наказом №114 від 29.05.2022 виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, діяв на підставі та у межах наданих законом повноважень, такі дії відповідача є правомірними, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню також не підлягають.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (дані - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
07.07.2022 Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Дія цього пункту застосовується з 24.02.2022.
Водночас, оскільки позивача наказом №82 від 29.05.2022 було усунуто від виконання службових обов'язків, у період такого усунення (з 30.05.2022 по 29.07.2022) відповідачем обґрунтовано не нараховувалось та не виплачувалось позивачу суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що не суперечить вищенаведеним вимогам Порядку №260.
Таким чином, у вказаній частині позовні вимоги також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Водночас, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що за період з 01 по 29 травня 2022 року відповідачем також не виплачувалась позивачу частина грошового забезпечення.
Так, судом встановлено, що позивачу за травень 2022 року грошове забезпечення виплачувалось не у повному обсязі, а лише виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби. Отже, не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Водночас, жодних відомостей про факт усунення позивача від виконання службових обов'язків у період з 01 по 29 травня 2022 року матеріали справи не містять, відповідних доказів відповідачем до суду не надано.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем, яким у відзиві, серед іншого, зазначається, що за травень 2022 року позивачу не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, оскільки позивачем у вказаному місяці було вчинено дисциплінарний проступок - самовільне залишення бойових позицій.
Так, відповідно до змісту наданого до суду відзиву, ненарахування та невиплату у спірному періоді позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМ від 28.02.2022 №168, відповідач обґрунтовує вимогами пункту 10 Телеграми Міністра Оборони України від 25.03.2022 №248/1298, відповідно до якого зазначається, що до наказів на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включаються військовослужбовці, які, серед іншого, відмовились виконувати бойові накази (розпорядження); вчинили інші дії (бездіяльність), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 затверджено Положення про Міністерство оборони України (далі - Положення), пунктом 8 якого визначено, що Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Накази Міноборони, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Міноборони, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і громадянами.
Отже, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд констатує, що єдиною законодавчо визначеною формою нормативно-правового акту, який видається Міністерством оборони України в межах повноважень, передбачених законом, на виконання, зокрема, актів Кабінету Міністрів України, який є обов'язковим для виконання державними органами, юридичними та фізичними особами, є наказ, який, окрім того, підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Така форма нормативно-правового акту Міністерства оборони України, як «телеграма», в свою чергу не передбачена Положенням.
За таких обставин, наведений відповідачем документ - Телеграма Міністра Оборони України від 25.03.2022 №248/1298, не відповідає встановленій законом формі, не містить доказів його державної реєстрації у встановленому законом порядку, а отже не містить ознак нормативно-правового акту, що у свою чергу виключає можливість застосування такого документу до спірних правовідносин.
Разом з тим, суд наголошує, що матеріали справи не містять жодних документів, виданих адміністрацією військової частини, у яких відповідач посилався би на вищезгадану Телеграму як на підставу ненарахування та невиплати позивачу зазначеного виду грошового забезпечення за вказаний період.
Так, зі змісту наказу №114 від 29.05.2022 вбачається, що грошове забезпечення виходячи із розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків, не нарахування та невиплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМ від 28.02.2022 №168, солдату ОСОБА_1 мало виплачуватись на період проведення службового розслідування.
Отже, на переконання суду, цей наказ стосується періоду часу з 30.05.2022 по 29.07.2022 (час усунення позивача від виконання службових обов'язків) та не поширює свою дію на період з 01 по 29 травня 2022 року.
Інших наказів командира частини та/або інших документів, які б визначали розмір та види грошового забезпечення позивача у спірний період, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх дій та бездіяльності з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, не виконав та не довів суду правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за період з 01 по 29 травня 2022 року, а отже суд приходить до висновку, що така бездіяльність відповідача є протиправною, а права позивача у цій частині підлягають відновленню.
Суд враховує, що позивач у період часу з 20 по 29 травня 2022 року приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, що підтверджується довідкою командира в/ч НОМЕР_2 від 08.03.2023 №572, а отже за цей період додаткова винагорода у відповідності до п. 1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 має бути нарахована та виплачена у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За період з 01 по 19 травня 2022 року така додаткова винагорода має бути виплачена із розрахунку 30000 грн на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним відновити права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, за період з 01 по 29 травня 2022 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01 по 19 травня 2022 року у розмірі, виходячи із розрахунку 30000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі, а за період з 20 по 29 травня 2022 року - у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень пропорційно дням участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 01 по 29 травня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01 по 19 травня 2022 року у розмірі, виходячи із розрахунку 30000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі, а за період з 20 по 29 травня 2022 року - у розмірі, збільшеному до 100000 гривень пропорційно дням участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО