08 вересня 2023 року м. Київ № 640/17079/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено суму податкового зобов'язання за платижем орендна плата фізичних осіб за 2017 рік на суму 47963,12 грн та від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено суму податкового зобов'язання за платижем орендна плата фізичних осіб за 2018 рік на суму 80717,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки нарахування орендної плати за 2017-2018 роки є безпідставним, позаяк позивачем було відчуджено нерухоме майно, а 29.05.2017 орендодавцем прийнято рішення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін, на виконання чого, 06.06.2017 сторонами було підписано угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка повернена орендодавцю згідно акта приймання-передачі від 08.06.2017. Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Однак, позивач наголошує на тому, що в порушення вимог чинного законодавства, ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення рішення щодо сплати орендної плати за землю за 2018 рік в сумі 80717,41 грн та за 2017 рік в сумі 47963,12 грн. (80717,41 грн. - 32754,29 грн.), при цьому, за 2017 рік спірне податкове повідомлення рішення було винесене на різницю між сумою річної орендної плати та сплаченого позивачем платежу самостійно 29.07.2017 в розмірі 32754,29 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 10.09.2019 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду”.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДПС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
03.10.2019 до суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що нарахування позивачу орендної плати за спірними податковими повідмоленнями-рішеннями є законним та узгоджується з приписами ПК України, при цьому, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо розірвання даного договору оренди земельної ділянки, 04.04.2019 ОСОБА_1 сформовані та направлені ППР для сплати орендної плати за 2017 рік (з 07.06.2017 по 31.12.2017) в сумі 47 963,12 грн. та за 2018 рік в сумі 80717, 41 грн., які отримані позивачем особисто.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 25.04.2019 року отримав податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДФС у Київській області форми «Ф» за № 63834-5506-1016/Р2 від 04.04.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем оренда плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму - 47963,12 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 63834-5506-1016/Р2 від 04.04.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем оренда плата з фізичних осіб за 2018 рік на суму - 80717,41 грн.
Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх неправомірними, необгрунтованими та такими, що підлягає скасуванню, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до норм ст. 269 ПК України, платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Приписами п. п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Відповідно до приписів ст.. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За змістом п. п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Пунктом 288.2 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПК України).
За змістом приписів п. 288.4, 288.5 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
1) не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. 3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. 4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку. 5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
При цьому, пунктом 288.7 ст. 288 ПК України, передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Так, відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно з пунктом 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Абзацами другим-четвертим п. 286.5 ст. 286 ПК України, передбачено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Згідно змісту п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Статтею 125 ЗК України, регламентовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно норм ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зазначені вище норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою.
У розумінні положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, пп. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.1, 287.7 ст. 287 ПК України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Судом досліджено, що 08.06.2011 між Богуславською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки. Об'єкт оренди: земельна ділянка загальною площею 1,1655 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 . Кадастровий номер 3220610100:01:010:0566. Строк оренди - 10 років. Орендна плата складає 6% на рік від нормативної грошової оцінки землі.
Земельна ділянка передавалась в оренду для експлуатації та обслуговування існуючого комплексу нерухомого майна по АДРЕСА_1 , позивачу, як власнику комплексу нежитлових будівель.
13.05.2017 позивачем відчужено зазначений комплекс нежитлових будівель на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 (покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Назарук О.М.
Відповідно до п. 1 договору, предметом купівлі-продажу є комплекс нежитлових будівель загальною площею 1342,1 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1,1655 га (кадастровий номер 3220610100:01010:0566), яка перебуває в користуванні продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 08.06.2011.
За п. 13 договору передбачено, що майно передано покупцю у приватну власність з моменту підписання даного договору.
Таким чином, перехід права власності на відчужене майно від продавця до покупця відбувся 13.05.2017.
У зв'язку із втратою права власності на відчужене нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці, позивач звернувся до Богуславської міської ради із заявою про розірвання договору оренди земельною ділянки
29.05.2017 Богуславською міською радою (орендодавець) прийнято рішення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за взаємною згодою сторін.
На виконання зазначеного рішення, 06.06.2017 сторонами було підписано угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Земельна ділянка повернута орендодавцю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 08.06.2017.
Враховуючи положення п. 1.13 договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель загальною площею 1342,1 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 1,1655 га (кадастровий номер 3220610100:01:010:0566), право власності на придбане майно та право користування такою земельною ділянкою перейшло від громадянина ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, в 2017 році, земельна ділянка площею 1,1655 га (кадастровий номер 3220610100:01:010:0566) перебувала в користуванні позивача з 01.01.2017 по 13.05.2017, тому, за висновками суду, саме за цей період створював для позивача обов'язок сплати орендної плати за землю.
Зважаючи, що річна плата за користування земельною ділянкою складала 80717,41 грн., плата за користування земельною ділянкою в період з 01.01.2017 по 13.05.2017 складає 29411,62 грн, яку, як стверджує позивач та не заперечує відповідач було сплачено, що додатково підтверджується і самим оскаржуваним рішенням, яке розраховано як різниця суми до сплати за 2017 рік та сплаченою сумою позивачем.
Тож, оскільки в порушення вимог п. 286.5 ст. 286 ПК України, контролюючим органом до 01.07.2017 податкове повідомлення-рішення щодо сплати плати за землю позивачу надіслано не було, останнім була сплачена сума орендної плати за 2017 рік розрахована самостійно в розмірі 32754,29 грн (в межах терміну користування), що засвідчено платіжним дорученнями від 29.12.2017 № 477.
Однак, в порушення норм ПК України, ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення рішення щодо сплати орендної плати за землю за 2018 рік в сумі 80 717,41 грн та за 2017 рік в сумі 47 963,12 грн. (80717,41 грн. - 32754,29 грн).
За висновками суду, податкові повідомлення-рішення форми «Ф» винесені ГУ ДФС у Київській області за № 63834-5506-1016/Р2 від 04.04.2019 та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 63834-5506- 1016/Р2 від 04.04.2019 є протиправними та такими що суперечать нормам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Щодо доводів сторони відповідача про те, що якщо договір оренди землі припинено після 01.01.2013, припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі прав, проте, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо розірвання даного договору оренди земельної ділянки, оскаржувані рішення прийняті законно, суд зазначає, що 29.05.2017 Богуславською міською радою прийнято рішення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. М. Гризун. 19 в межах м. Богуслав, за взаємною згодою сторін, а на виконання зазначеного рішення, 06.06.2017 сторонами було підписано угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки. Земельна ділянка повернута орендодавцю згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 08.06.2017. Отже, суб'єкт господарювання (орендар) у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної і комунальної власності сплачує орендну плату за фактичний період у поточному році перебування землі у користуванні, тобто до вчинення відповідних дій щодо припинення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не передбачено істотними умовами такого договору та повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді) на умовах, визначених договором.
Статтею 141 ЗК України, встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Пунктами 3, 4 ст. 142 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Вказане доводить, що саме власник земельної ділянки має внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення права оренди земельної ділянки позивачем, втім, невнесення позивачем даних про розірвання договору оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є відносинами сторін цивільного договору та не впливає саме на обов'язок позивача сплачувати орендну плату за землю, якою фактично не користується за актом приймання-здачі земельної ділянки від 08.06.2017, підписаного сторонами. Вказане не може створювати для позивача обов'язку донарахування плати за землю у разі відсутності в нього правових підстав для користування земельною ділянкою через відчуження нерухомого майна яке знаходиться на вказаній земельній ділянці.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що призвело до настання для позивача негативних наслідків у вигляді встановлення додаткового тягаря зі сплати орендної плати за землю при факті відчуження нерухомого майна та розірвання договору оренди земельної ділянки, погодженого всіма сторонами договору.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності донарахування позивачу орендної плати за землю за частину 2017 року та 2018 рік.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платижем орендна плата фізичних осіб за 2017 рік на суму 47963,12 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04.04.2019 № 63834-5506-1016/Р2, яким визначено суму податкового зобов"язання за платижем орендна плата фізичних осіб за 2018 рік на суму 80717,41 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1286,81 грн (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 81 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.