07 вересня 2023 року № 320/13139/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, скасування постанови, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати дії відповідача щодо складання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344200 від 26 липня 2022 року - протиправними;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344200 від 26 липня 2022 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та стягнення штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення в частині недотримання строку розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Крім того зазначає, що він не є перевізником вантажу у розумінні чинного законодавства, а тому, відповідно, не може нести відповідальність за зафіксоване відповідачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 є власником транспортного засобу марки «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_2 , який він використовує для здійснення підприємницької діяльності, а саме перевезенням вантажів автомобільним транспортом.
28 січня 2022 року, ОСОБА_2 , брат позивача, здійснював на вищевказаному автомобілі перевезення вантажу та о 12 год. 22 хв. на автодорозі Київ-Чоп 432 км + 500 м був зупинений державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки Маргинов В.П. та Кузьмич Ю.Н. для проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Після перевірки інспекторами було складено акт № 303927 в якому зазначено, що згідно товарно-транспортної накладної (далі також - ТТН) № 131 від 28 січня 2022 року перевезення виконувалось водієм з місця завантаження до місця перевірки по іншій карті водія, чим порушено вимоги статей 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
28 липня 2022 року щодо позивача складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 3442000 від в розмірі 17 000, 00 грн. за порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником у межах спірних правовідносин, а тому до нього не могла бути застосована адміністративно-господарська санкція у вигляді штрафу.
За змістом статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту на підставі вимог статей 48 та 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.
З наявних у справі доказів вбачається, що під час вчинення порушення водієм на транспортному засобі «RENAULT PREMIUM» 430 DXI д.н.з. НОМЕР_2 , напівпричепі KOGEL, здійснювалось транспортування вантажу - відповідно до ТТН № 131 від 28 січня 2022 року.
Позивач зазначає, що згідно змісту вказаної ТТН від 28 січня 2022 року перевізником вантажу є не позивач, а його брат ОСОБА_2 , який безпосередньо керував транспортним засобом.
Разом з тим такої ТТН від 28 січня 2022 року до матеріалів справи позивачем долучено не було, а тому такі доводи позивача суд вважає безпідставними.
Таким чином позивачем не спростовано позицію відповідача про те, що перевізником вантажу у даному випадку був саме ОСОБА_1 , що зафіксовано актом № 303927 від 28 січня 2022 року.
Щодо доводів позивача про порушення строків розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Тобто, якщо слідувати даному положенню, то оскільки акт № 303927 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складений 28 січня 2022 року, відповідна постанова мала бути прийнята у строк до 27 березня 2022 року включно.
Разом з тим, суд враховує той факт, що на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, на всій території України запроваджено воєнний стан, дія якого продовжена і станом на час прийняття даного рішення.
22 грудня 2022 року Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказ № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Згідно цього Переліку з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва, яке є місцезнаходженням відповідача, визнається територією, на якій велися бойові дії.
Зазначене, на думку суду, безумовно мало негативний вплив на дотримання строків, визначених пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.
Водночас, суд звертає на обов'язкову до застосування (в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») судову практику Верховного Суду, наведену, зокрема, у його постанові від 09 серпня 2023 року по справі № 160/11816/22. При розгляді даної справи, предметом якої також було визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, Верховний Суд встановив, що до спірних правовідносин, у тому числі в частині визначення строку застосування такого адміністративно-господарського штрафу, мають бути застосовані вимоги статті 250 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи зазначене, оскільки визначений статтею 250 Господарського кодексу України строк у даному випадку закінчувався 27 липня 2022 року, а оскаржуване рішення прийняте 26 липня 2022 року, суд не вбачає порушеним строк застосування зазначеного штрафу.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дій, скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.