06 вересня 2023 року № 761/26786/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд, відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь завдану майнову шкоду у розмірі 198 000, 00 грн, завдану моральну шкоду у розмірі 8 000, 00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року позов частково задоволено, стягнуто з Фонду майнову шкоду в розмірі 198 000, 00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу Фонду задоволено частково: рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року справу передано до Київського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Ухвалою суду від 04 травня 2023 року дану справу прийнято до провадження суддею Колесніковою І.С. та вирішено здійснювати розгляд її справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після прийняття Верховним Судом судового рішення у справі № 826/2150/16 позивач не отримав належних йому коштів, оскільки питання скасування арешту грошових коштів на рахунку позивача, накладеного 20 лютого 2017 року, було вирішено слідчим суддею зі значним порушенням процесуальних строків, а 19 вересня 2019 року Фонд повідомив про завершення виплат гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», посилаючись на положення частини 7 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому позивачеві завдано шкоду, розмір якої ним визначено у розмірі невиплаченого гарантованого відшкодування.
У наданому суду відзиві відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що ним вчинялись дії з метою виконання судового рішення у справі № 826/2150/16, проте відповідні кошти не були виплачені на користь позивача у зв'язку з накладеним на них арештом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2014 року між ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» та позивачем було укладено Договір банківського рахунку № 7934 та Договір банківського вкладу № 05/1370-2014, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого банк відкриває вкладнику вкладний рахунок у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у розмірі 198 000, 00 грн. Дата внесення вкладу - 15 травня 2014 року, дата повернення вкладу - 22 травня 2014 року.
17 червня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 365 «Про віднесення ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» до категорії неплатоспроможних».
18 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 «Про запровадження з тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».
11 вересня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».
17 вересня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від № 92 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК»» з 18 вересня 2014 року.
29 вересня 2014 року за результатами роботи створеної Уповноваженою особою Фонду Комісії з перевірки договорів, призначеної наказом № 30-А від 14 липня 2014 року, складено протокол, в якому зафіксовано прийняття рішення про надання на затвердження Уповноваженій особі переліку нікчемних договорів та інших правочинів (в електронному вигляді), виявлених за результатами перевірки. За наслідками такої перевірки Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 29 серпня 2014 року № 61, відповідно до якого було зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами згідно переліку (додатку до наказу), а також визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку.
Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача листом про нікчемність правочину, укладеного між банком та позивачем, у зв'язку із чим позивача не включено до загального реєстру вкладників ПАТ «Старокиївський банк».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року частково задоволено позов у справі № 826/2150/16 та зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування подати до Фонду гарантування додаткову інформацію щодо 53 фізичних осіб, у тому числі і позивача, а також зобов'язано Фонд гарантування вчинити дії з включення 53 позивачів до Загального реєстру вкладників ПАТ «Старокиївський Банк».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі №826/2150/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у справі № 826/2150/16.
Ухвалою Голосіївського районного суд міста Києва від 20 лютого 2017 року у справі №752/3185/17 в межах кримінального провадження № 12014000000000367 накладено арешт на грошові кошти, що знаходились на вкладних рахунках в ПАТ «Старокиївський банк», в тому числі і на кошти позивача.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 826/2150/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано в частині визнання наказу Уповноваженої особи від 29 серпня 2014 року № 61 нікчемним та в частині зобов'язання Фонду включити вимоги про позивачів до Загального реєстру. В решті судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін (а саме в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування подати до Фонду гарантування додаткову інформацію щодо 53 фізичних осіб, у тому числі позивача).
29 липня 2019 року на виконання судового рішення у справі № 826/2150/16 Уповноваженою особою Фонду було подано до Фонду додаткову інформацію щодо позивача.?
08 серпня 2019 року рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2015 затверджено зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, до якого було включено відомості про позивача. Зазначеним рішенням від 08 серпня 2019 року № 2015 також призупинено виплату гарантованих сум відшкодування, у зв'язку з накладеним арештом на грошові кошти ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року у справі № 752/3185/17.
17 вересня 2019 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також - ЄДР).
17 вересня 2019 року Фонд завершив виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, розміщеними у ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».
25 вересня 2019 року внесений запис № 10681110023024349 до ЄДР про державну реєстрацію припинення ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» як юридичної особи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами встановлюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі також - Положення № 14).
З приписів статей 26, 27 та 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Розділів III і IV Положення № 14 вбачається, що Фонд починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000, 00 грн) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
У відповідності до статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу підстав, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на Уповноважену особу Фонду.
Пунктом 5 розділу III Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно:
зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування;
зміни розміру належних їм сум;
зміни особи вкладника;
змін реквізитів вкладників;
змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Таким чином, після складення та затвердження Переліку вкладників та передачі уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду, уповноважена особа Фонду має право лише надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, що і було вчинено на виконання вимог судового рішення у справі № 826/2150/16.
Разом з тим, ухвалою Голосіївського районного суд міста Києва 20 лютого 2017 року у справі № 752/3185/17 в межах кримінального провадження № 12014000000000367 було накладено арешт на грошові кошти, що знаходились на вкладних рахунках в ПАТ «Старокиївський банк», в тому числі і на кошти позивача.
Відповідно до частини 2 статті 21 Кримінального процесуального кодексу України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до пункту 11 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Фонд гарантування є особою публічного права (стаття 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), і відповідно до приписів статті 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).
Як вже зазначалось, 29 липня 2019 року Уповноваженою особою Фонду було подано до Фонду додаткову інформацію щодо позивача на виконання судових рішень у справі №826/2150/16.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 серпня 2019 року № 2015 затверджено зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, до якого було включено відомості про позивача.
З урахуванням пункту 11 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначеним рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 серпня 2019 року №2015 призупинено виплату гарантованих сум відшкодування, у зв'язку з накладеним арештом на грошові кошти ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року у справі № 752/3185/17.
В подальшому, 17 вересня 2019 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» було подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в ЄДР.
За частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
З урахуванням вимог частини 7 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,17 вересня 2019 року Фонд гарантування завершив виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, розміщеними у ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».
25 вересня 2019 року в порядку статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» був внесений запис №10681110023024349 до ЄДР про державну реєстрацію припинення ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» як юридичної особи.
З урахуванням наведеного, ліквідація ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» вважається завершеною, а банк ліквідованим.
Таким чином повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» припинено, та, відповідно, повноваження Уповноваженої особи, які були делеговані Фондом гарантування також припинено.
Згідно зі статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.
Враховуючи наявність арешту, накладеного на грошові кошти на рахунку позивача, а також подання 17 вересня 2019 року Уповноваженою особою Фонду гарантування документів державному реєстратору для державної реєстрації припинення банку, як юридичної особи, в ЄДР, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні правові підстави здійснення виплати гарантованого відшкодування.
З огляду на чинні положення законодавства та наведені фактичні обставини, зобов'язання Фонду гарантування перед вкладниками ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» щодо виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами припинені в силу закону, а саме на підставі частини 1 статті 598 ЦК України, частини 7 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із припиненням виплат гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами внаслідок подачі документів державному реєстратору та внесення запису про припинення юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
В свою чергу, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Саме цим Законом визначено як строк завершення виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина 7 статті 26, частина З статті 28 Закону), так і підстави, за наявності яких Фонд не відшкодовує кошти вкладу.
Як вже зазначалось, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачений порядок задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку як на стадії процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, так і на стадії процедури ліквідації.
Позивач посилається у позові на статтю 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести наявність наступних елементів:
а) неправомірна поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
У контексті наведеного необхідно зазначити, що з огляду на наявність арешту, накладеного ухвалою Голосіївського районного суд міста Києва від 20 лютого 2017 року у справі № 752/3185/17 в межах кримінального провадження № 12014000000000367 на грошові кошти на рахунку позивача, а також подання 17 вересня 2019 року Уповноваженою особою Фонду гарантування документів державному реєстратору для державної реєстрації припинення банку, як юридичної особи, в ЄДР, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні правові підстави здійснення виплати гарантованого відшкодування в силу приписів норм спеціального у цих правовідносинах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, позивачем не доведена протиправність дій/бездіяльності Уповноваженої особи Фонду/Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок яких були порушені права позивача, у зв'язку із чим підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди відсутні.
В частині стягнення моральної шкоди суд звертає увагу на те, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявність такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому заподіяно шкоду та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.
Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Верховний Суд України у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16 висловив позицію щодо підстав відшкодування фізичній особі моральної шкоди.
Так, застосування положень статті 1167 ЦК України для стягнення моральної шкоди у випадку порушення договірних зобов'язань неможливе, оскільки правила вказаної статті регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема:
коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень;
у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;
при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положення статті 1167 ЦК України на відносини, які виникли із договору, не поширюються, оскільки регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.?
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди.
За таких умов, враховуючи те, що норми спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими регулюються спірні правовідносини, не передбачають відшкодування моральної шкоди, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Дана позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 травня 2018 року у справі №761/13137/16-ц та № 308/3282/15-ц від 08 лютого 2018 року.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.