ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" вересня 2023 р. справа № 300/3965/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з березня по жовтень 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2022 за №190 позивача звільнено з військової служби. Зазначає, що при звільненні військовою частиною не проведено усі належні при звільненні виплати, а саме: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 240% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу; додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022; компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік. Вважає таку бездіяльність протиправною. Крім того, зазначає, що у зв'язку з невиплатою військовою частиною вказаних сум, звертався із заявою до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ), однак жодного результату щодо виплати коштів не отримав.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
12.07.2023 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 відкрито провадження у даній справі.
14.08.2023 на адресу суду від відповідача - військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.29-35). Відповідач зазначає, що зазначені позивачем суми зараховано на його картковий рахунок 17.11.2022. Тому, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними. Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не виплачувалась позивачу, оскільки така виплата проводиться на підставі відповідного рапорту. В той же час, під час проходження служби, позивач з таким рапортом до командування військової частини не звертався.
Від оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) 14.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав здійснення розрахунку з позивачем при звільненні (а.с.46-48). Окрім того, звертає увагу суду, що належним чином відреагував на звернення позивача, направивши на його адресу відповідь.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзиви, не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, судом встановлено таке.
В період з 06.03.2022 по 09.10.2022 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2022 за №190 позивача звільнено з військової служби за пунктом 2 підпункту "а" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі)" (а.с.37).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2022 за №458 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення (а.с.38,39).
Зазначеним наказом встановлено виплату позивачу щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 240% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.10.2022 по 09.10.2022, додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн., пропорційно часу проходження військової служби за період з 01.10.2022 по 09.10.2022, грошову компенсацію за 15 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2022 рік. Крім того, зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік ОСОБА_1 отримував; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, не отримав.
Позивач зазначає, що військовою частиною, як при звільненні так і на даний час, не проведено усі належні виплати, а саме: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 240% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу; додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022; компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
З метою отримання зазначених коштів, позивач звертався із заявою до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ), однак останнім жодних заходів спрямованих на таку виплату, не вжито.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати належних при звільненні коштів та бездіяльність оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невжиття заходів спрямованих на виплату таких коштів, протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2008 за №260 (далі Порядок №260) визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Як зазначалось судом вище, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2022 за №458 встановлено виплату позивачу щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 240% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.10.2022 по 09.10.2022, додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн., пропорційно часу проходження військової служби за період з 01.10.2022 по 09.10.2022, грошову компенсацію за 15 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2022 рік. Крім того, зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік ОСОБА_1 отримував; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, не отримав.
Судом встановлено, що відповідно до Порядку №260 та наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2022 року за №498 за період 01.10.2022 по 09.10.2022 військовою частиною 17.11.2022 проведено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та винагороди на його картковий рахунок, а саме: посадовий оклад - 818,71 грн.; оклад за військовим званням - 174,19 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 645,39 грн.; премія - 2267,83 грн.; індексація -372,14 грн. Всього у розмірі 4278,26 грн.
Крім того, військовою частиною проведено виплату позивачу додаткової винагороди згідно постанови КМУ за №168 - 29 032,26 грн.; компенсації за невикористані дні відпустки - 6510,19 грн. Всього у розмірі 35 542, 45 грн.
Зазначене підтверджується довідкою про доходити та карткою особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 40,43).
Згідно відомостей розподілу виплат за №22117РВ000029098775 та за №22117РВ000029098764, на картковий рахунок позивача 17.11.2022 зараховано 35 009,32 грн. (35 542,45 грн. - 1,5% комісія = 35 009,32 грн.) та 4214,09 грн. (4278,26 грн. - 1,5% комісія = 4214,09 грн.) (а.с.41,42).
Крім того, факт виплати вказаних коштів військовою частиною на рахунок позивача, підтверджується долученою до позовної заяви випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с.8).
Як наслідок, суд доходить висновку про те, що відповідачем проведено виплату позивачу щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 240% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та компенсації за 15 днів невикористаної відпустки.
Щодо наявності у відповідача підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, то суд зазначає таке.
Згідно пункту 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира, а командиру - наказу вищого командира за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Отже, доводи відповідача щодо відсутності у нього підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, за умови неподання ОСОБА_1 відповідного рапорту, є обґрунтованими.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 07852893, АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.