Справа № 186/698/23
Провадження № 1-кп/0186/137/23
07 вересня 2023 року м.Першотравенськ
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041380000036 від 13 січня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, який має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, учасника бойових дій, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, який має на утриманні малолітніх дітей: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , непрацюючого, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисників - адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 (приймає участь у відеоконференції)
обвинувачених: ОСОБА_11 , ОСОБА_5
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів з визначенням обвинуваченому застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 214 720,00 грн., та про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на два місяці.
В обґрунтування клопотань прокурор зазначила, що ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 діб, строк дії ухвали закінчується 10 вересня 2023 року. З огляду на те, що розгляд кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не закінчено, з метою виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків виникла необхідність у продовженні запобіжних заходів враховуючи ризики, заявлені на момент обрання запобіжних заходів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які полягають у тому, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин з корисливих мотивів.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, власне житло відсутнє, за місцем реєстрації не проживає та враховуючи тяжкість злочину, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 , у зв'язку з вчиненням умисного тяжкого кримінального правопорушення, може чинити незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останньому відомі анкетні дані та місця проживання зазначених осіб. Отже, у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 не працевлаштований, у нього відсутній постійний заробіток, у зв'язку з чим останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин з корисливих мотивів.
Ризики заявлені на момент обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , які полягають у тому, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , офіційно не працевлаштований, власного житла не має, на даний час перебуває у стадії розлучення із дружиною та враховуючи тяжкість злочину, може переховуватися від суду.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , у зв'язку з вчиненням умисного тяжкого кримінального правопорушення, може чинити незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останньому відомі анкетні дані та місця проживання зазначених осіб. Отже, у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою відмови або зміни в подальшому їх свідчень.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, зумовлений наявністю попередніх ризиків та може мати місце у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Наявність вказаного ризику також обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 протягом короткого проміжку часу вчинив два кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у зв'язку з чим останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин з корисливих мотивів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі та прохала їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, вважали, що необхідно застосувати відносно ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як останній не має наміру ухилятися від суду та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, вважали, що необхідно змінити відносно ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час, так як останній не допустив порушень умов запобіжного заходу, не має наміру ухилятися від суду та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявлених клопотань, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час судового провадження вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК (частина 2 статті 331 КПК). Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6,8 ст.176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: 1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (частини 3-5 статті 199 КПК).
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Порядок продовження строку тримання під вартою врегульовано ст.199 КПК України.
Так, відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за яке передбачено покарання від шести до десяти років позбавлення волі. Обвинувачений ОСОБА_3 розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває. Таким чином, обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, а тому, розуміючи можливість призначення суворого покарання, з метою уникнення покарання може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є чітким переконанням суду, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому суд зазначає, що тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою з урахуванням вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України терміном на 60 днів.
Доказів, наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України в ході судового розгляду справи, судом не встановлено.
Суд не вбачає підстав для зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_12 не спростовують існування вищевказаних ризиків. Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою та відмову у зміні запобіжного заходу, суд враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18 березня 2008 року у справі «Ладент проти Польщі» (заява № 11036/03, п.55), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, а інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до яких при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, відповідно до якої суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Такою сумою застави суд визначає тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80520 (вісімдесят тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, що буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором згідно переліку.
Суд, давши оцінку обґрунтованості даного клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вважає, клопотання прокурора належить задовольнити з наступних підстав.
Так суд вважає, що існують вагомі ризики ймовірності ухилення та переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки дії, що ставляться ОСОБА_5 у провину носять суспільно- небезпечний характер, він звинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від шести до десяти років позбавлення волі, тому обрання йому такого виду запобіжного заходу є виправданим заходом, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією збройних сил РФ та впровадження на території України воєнного стану, відповідно до рішення Верховного головнокомандувача №62/2022 вказані ризики лише збільшились, так як повсякденний уклад цивільного способу життя в Україні порушено.
Суд вважає, що дані ризики є триваючими і вони не відпали на час розгляду даного клопотання.
Суд не вбачає підстав для зміни обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час, оскільки доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_9 не спростовують існування вищевказаних ризиків.
Тому, суд, давши оцінку всім встановленим обставинам, прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити та задля запобігання вказаним ризикам, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків необхідно подовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, поклавши при цьому на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Суд вважає, що вказаний запобіжний захід буде гарантувати його належну поведінку і не буде носити характер катування, зважаючи на його вік, його поведінку до вчинення правопорушення та стан здоров'я і виключить психологічний тиск на обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.331, 177-178, 183, 199, 350, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, під вартою на строк 60 днів по 05 листопада 2023 року включно.
Визначити заставу у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80520 (вісімдесят тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає: АДРЕСА_2 без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 відмовити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строком на 60 днів, тобто по 05 листопада 2023 року включно.
Заборонити ОСОБА_5 залишати постійне місце проживання по АДРЕСА_3 цілодобово на час дії запобіжного заходу.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки:
-прибувати до суду на кожну вимогу;
-повідомляти суд про зміну місця проживання;
-носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час, відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим негайно після її оголошення та направити до ДУВП №4 для виконання та захиснику ОСОБА_10 - до відома.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, обвинуваченими в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 08 вересня 2023 року.
Суддя: ОСОБА_1