Справа № 623/4994/21
Провадження № 1-кп/185/339/23
24 травня 2023 року м.Павлоград
Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - ювенального судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого,
якому інкримінуються
злочини, що вчинені у
неповнолітньому віці - ОСОБА_4 ,
неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
його законного представника - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши під час запровадженого воєнного стану в Україні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у дистанційному режимі відеоконференції між Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області та Державною установою Харківський слідчий ізолятор» та у дистанційному режимі з прокурором - ОСОБА_3 , неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_5 , його законним представником ОСОБА_6 , та з захисником - адвокатом ОСОБА_7 , обвинувальний акт з додатками складений у кримінальному провадженні № 12021221070000748 від 03 листопада 2021 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України, неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України, -
Прокурор, з наведенням відповідних мотивів, клопоче про необхідність вирішення питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб, обґрунтовуючи його тим, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і не відпали.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , якому інкримінуються злочини, що вчинені у неповнолітньому віці, раніше не судимий, не працює.
Кримінальні правопорушення, що інкримінуються, ОСОБА_4 вчиняв у вечірній час, що свідчить про неналежний батьківський контроль за обвинуваченим ОСОБА_4 ..
Даних про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , якому інкримінуються злочини, що вчинені у неповнолітньому віці, у суду не має.
Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими злочином та покарання за який, у разі доведеності вини, передбачено на строк від чотирьох років позбавлення волі.
24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, у тому числі й на території Російської Федерації.
Суд ураховує запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.
Враховуючи викладене, фактичне існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність наведених обставин, застосування більш мякого запобіжного заходу є неможливим. Більш того, за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а обраний відносно останнього запобіжний захід з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто, з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , у випадку зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, з огляду на тяжкість інкримінованого, процесуальні наслідки зазначеного в контексті покарання, що загрожують даній особі у разі визнання винуватою, може перешкоджати судовому провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про переховування від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя, вчинити інше кримінальне правопорушення. В зв'язку з наведеним, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, а тому з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, думки прокурора, та інших учасників процесу, а також, вбачаючи ризики, викладені в ст.177 КПК України, та з урахуванням вимог ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , тримання під вартою до 60 календарних днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 197, 331, 369 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 22 липня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1