Справа № 183/3314/14
№ 6/183/251/23
08 вересня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д. І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчих листах, -
01 вересня 2023 року заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах, виданих на виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року ухваленого у цивільній справі №183/3314/14.
В обґрунтування зазначеної заяви посилається на те, що Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 20 вересня 2016 року у цивільній справі №183/3314/14 ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» стягнута заборгованість за кредитним договором № 849715/ФЛ від 11 липня 2008 року у розмірі 916058 грн. 57 коп.
Згідно Договору №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 509, право вимоги за кредитним договором № 849715/ФЛ від 11.07.2008 року, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк» Надра» відступило на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Таким чином, з 17.07.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набула права вимоги за Кредитним договором від 11.07.2008 року, який був предметом розгляду цивільної справи №183/3314/14, розглянутої Новомосковським міськрайонним судом по суті заявлених вимог з ухваленням судового рішення та посилаючись на положення ст.442 ЦПК України просить замінити сторону стягувача з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ: 406968815, адреса: 49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро вул. Автотранспортна, будинок 2, офіс 205 у виконавчих листах по справі 183/3314/14 боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , які видавалися Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області. Заяву розглянути без участі Заявника. Заяву підтримують у повному обсязі.
В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не з'явився, просив заяву розглянути за відсутності представника заявника.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.442 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд заяви за їх відсутності.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.
Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст.446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Новомосковського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року, задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 849715/ФЛ від 11 липня 2008 року в розмірі 916 058,97 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту - 56 816,31 доларів США, що за курсом НБУ України станом на 12.03.2014 року (9,2975 грн. за 1 долар США) становить 528 249,64 грн., заборгованості по процентам - 31 802,07 доларів США, що становить відповідно 295 679,75 грн.; пені - 2 649,58 доларів США, що становить відповідно 24 634,47 грн., штраф - 7 259,49 доларів США, що становить відповідно 67 495,11 грн. (том №1 а.с.111-113).
06 грудня 2016 року судове рішення набрало законної сили.
Станом на дату розгляду зазначеного у заяві питання судом встановлено, що виконавчі листи у справі не видавалися, судове рішення до примусового виконання не зверталось.
Згідно Договору №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 509, право вимоги за кредитним договором № 849715/ФЛ від 11.07.2008 року, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк» Надра» відступило на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Відповідно до п.1 умов зазначеного Договору, Банк відступає Новому Кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Цивільний процес складається з трьох основних елементів: стадії, провадження і цивільна процесуальна форма. З часової точки зору цивільний процес характеризується стадійністю. Наявність стадій в цивільному процесі обумовлюється послідовністю і терміновістю здійснення процесуальних дій. Стадія цивільного процесу - це сукупність процесуальних дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою і характеризується, крім того, власним змістом, колом суб'єктів, особливостями процесуального оформлення і просторово-часовими межами.
Серед стадій цивільного процесу виділяються наступні: - відкриття провадження у справі; - підготовче провадження; - розгляд справи по суті; - апеляційне провадження (перегляд рішень та ухвал судів першої інстанції, які не набрали законної сили); - касаційне провадження (перегляд рішень та ухвал судів першої інстанції; постанов та ухвал апеляційної інстанції, які набрали законної сили); - провадження у зв'язку з нововиявленими або виключними обставинами; - стадія виконання судових рішень (виконавче провадження).
Відповідно до ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-III від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, стадія виконання судових рішень є завершальною стадією судового провадження у цивільних справах. Вона починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і містить у собі ряд процесуальних дій та рішень, що забезпечують реалізацію цього акта правосуддя.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-III від 02 червня 2016 року примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчого документу у вигляді виконавчого листа, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII /в редакції, що діяла на момент набрання законної сили рішенням суду/ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (набрав чинності 5 жовтня 2016 року) та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 5 серпня 2016 року (набирала чинності 5 січня 2017 року) в Україні утворено та діє Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконанні майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Так, відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції.
Перевіркою Інформації з Єдиного реєстру боржників, судом не встановлена наявність інформації про невиконанні майнові зобов'язання боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
З огляду на зазначене є встановленим, що станом на дату розгулу зазначеної заяви рішення у справі не виконано.
З огляду на викладене, дослідивши всі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», звертаючись до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах у цивільній справі №183/3314/14 з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» «Надра», як вибулої сторони на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» код ЄДРПОУ: 40696815, зазначає про наявність виконавчих листів та не надає суду відповідних доказів про хід та стадію виконання судового рішення у цивільній справі №183/3314/14, в той час як судом встановлено, що стягувачем виконавчі листи у справі взагалі не отримувались.
Крім того, судом встановлено, що 27 листопада 2020 року заявник звертався до суду з заявою видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строку на його пред'явлення (том №3 а.с.2-3). Ухвалою суді від 17.12.2020 року заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків на його пред'явлення повернута заявнику з підстав передбачених ч.3 ст.185 ЦПК (том №3 а.с.2-3).
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) зазначено, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі до відкриття виконавчого провадження. Однак, відповідно до загальних положень процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли, а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі та починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, поза межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, означає, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення прав вимоги іншим особам, таким чином уникаючи законодавчої вимоги щодо строку, що безпосередньо впливає на інтереси боржників, які не можуть бути у невизначеному стані протягом тривалого строку, що порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухваленій у справі №910/2954/17 від 11 березня 2021 року.
З огляду на викладене, зважаючи, що звернення судового рішення у цивільній справі 183/3314/14 до примусового виконання мало відбутися з моменту набрання судовим рішенням законної сили 06 грудня 2016 року на та протязі послідуючих трьох років до 06 грудня 2019 року, судом встановлено, що виконавчі листи у справі не видавалися, судове рішення до примусового виконання не зверталось, строки пред'явлення документа до виконання сплинули, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для заміни сторони кредитора (стягувача) у цивільній справі №183/3474/14 з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» «Надра», як вибулої сторони на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони у цивільній справі належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 512, 514, 515 ЦК України, ч. 1-4 ст. 12, ч.1 ст.13, 18, 55, ст.ст. 77, 80, 81, ч.2 ст.247, ст.ст. 260, 431, 442 ЦПК України, суд -
відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у задоволені заяви про заміну стягувача у виконавчих листах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена та підписана 08 вересня 2023 року.
Суддя Д.І. Городецький