Справа № 235/5966/20
Провадження № 1-кп/204/315/23
07 вересня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12020050410001111, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, утриманців не маючого, відносно якого 10.12.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,
Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України. Після вчинення злочину обвинувачений втік, зі слідством не співпрацював, відмовлявся у проведенні слідчих дій, що свідчить про його намір уникнути кримінальної відповідальності та про те, що у разі застосування до нього заходу не пов'язаного з позбавленням волі, останній може скористатися цією можливістю для переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик переховуватися від суду обумовлений також відсутністю у ОСОБА_10 стійких соціальних зв'язків та санкцією, яка передбачена за вчинення злочину, в якому він обвинувачується. Допитані свідки є знайомими обвинуваченого, відтак, у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може незаконно на них впливати та схилити їх до надання вигідних йому показань з метою спотворення реальних обставин злочину та уникнення таким чином від відповідальності. Крім того, з показань свідків вбачається, що на їх адресу з боку ОСОБА_10 висловлювалися погрози фізичної розправи, у випадку якщо вони будуть співпрацювати зі слідством. З огляду на викладене, задля забезпечення дієвого виконання кримінального провадження доцільно продовжити застосований запобіжний захід, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримала вищезазначене клопотання та просила його задовольнити.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора.
Представник потерпілих у судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що ризики вказані прокурором формальні, та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Вислухавши учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.
При розгляді цього клопотання, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою, при наявності обґрунтованої підозри.
Щодо наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, суд вважає, що на теперішній час ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні на час розгляду справи судом, що підтверджують матеріали кримінального провадження.
Як встановлено судом, ОСОБА_10 є непрацюючим, неодруженим та не має утриманців, таким чином характеризується відсутністю соціальних зв'язків і відсутністю законного та достатнього джерела доходу для забезпечення рівня його життя.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан.
Обвинувачений фактично проживає в Мелітопольському району Запорізької області, поблизу та на території якого на цей час відбуваються бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація відносно України, може привести до тимчасової окупації територій та призвести до ухилення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності.
Оскільки судове провадження у кримінальній справі ще не завершено, перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_10 може впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні. Також обвинувачений може переховуватися від суду під час воєнного стану в Україні, у тому числі й на території Російської Федерації.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку та кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами та метою запобіжного заходу.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, суд знаходить підстави для продовження строку дії обраного стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування щодо ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених у цій ухвалі та з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого,відтак клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини .
За викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, суд вбачає підстави не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до 05 листопада 2023 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 07.09.2023 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3