Справа № 932/6712/23
Провадження № 2-о/932/150/23
11 серпня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-
У липні 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена заява ОСОБА_1 , у якій останній просив суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , місце народження: село Вільшана-Слобідка, Уманського району, Черкаської області; місце смерті: місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, Україна, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 85 років.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявник зазначив про те, що він є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Євпаторія Автономної Республіки Крим.
З огляду на те, що м.Євпаторія Автономної Республіки Крим знаходиться на окупованій території України, що позбавляє його можливості отримати свідоцтво про смерть зразка встановленого українським законодавством необхідного для подальшої реалізації спадкових прав, останній вимушений звернутися до суду з даною заявою.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.07.2023 відкрито провадження у справі.
Від представника заявника надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи, до судового засідання, не з'явився, про причини не явки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії довідки про смерть №С-00015, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; причина смерті: емболія легеневої артерії І26.9, атеросклеротичний кардіосклероз І25.1, бронхіт хронічний J42; місце смерті: м.Євпаторія Автономна Республіка Крим.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Також на підтвердження заявлених вимог надано копію виписного епікризу.
Правовідносини з приводу встановлення факту, що має юридичне значення, факту смерті особи на тимчасово окупованій території України врегульовані положеннями Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі Правила).
Так, згідно ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Нормою ст.315 ЦПК України закріплено перелік таких юридичних фактів, що підлягають встановленню в порядку окремого провадження, де серед іншого зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
За змістом ст.ст.1, 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Тимчасово окупованою територією визнається і територія АР Крим та м. Севастополя, а датою початку їх тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Глави 5 Розділу ІІІ Правил державна реєстрація смерті в позасудовому порядку проводиться за заявою родичів померлого органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою. Даним медичним документом є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о); фельдшерська довідка про смерть(форма№106-1/о); або лікарське свідоцтво про перинатальну смерть.
Згідно ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Зі змісту норм ст.17 ЗУ «Про державну реєстрації актів цивільного стану», Глави 5 Розділу ІІІ Правил слідує, що за відсутності документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Нормою ст.3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення. Правова позиція суду та прийняте на її підставі рішення ґрунтуються на тому, що згідно норм Конституції України та наведених положень законів забезпечення можливості реалізації та захист прав, свобод та інтересів громадян є одним із головних обов'язків держави, виконання якого не може бути вибірковим. Отже, держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян, в тому числі права на проведення державної реєстрації актів цивільного стану як офіційного визнання і підтвердження державою фактів, з якими пов'язується подальше виникнення в громадян певних цивільних прав і обов'язків, реалізація яких залежить від можливості прийняття до уваги фактичних даних, викладених в документах, складених та виданих органами, що діють на тимчасово окупованій території України.
Стосовно даної цивільної справи, то правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для реалізації, є право заявника, як громадянина України та сина, на державну реєстрацію смерті своєї матері, що, в свою чергу, є підставою для реалізації заявником інших своїх прав, пов'язаних зі смертю матері, зокрема права на спадкування, отримання допомоги на її поховання. Натомість, реалізація вказаних прав в позасудовому порядку наразі неможлива з об'єктивних причин неможливості прийняття у відповідності до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державними органами України, в тому числі органами ДРАЦС України, документів, якими посвідчується факт, дата, місце смерті матері заявника.
Разом з тим, згідно практики ЄСПЛ, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, а саме висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), а також згідно Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case) (так званий «намібійський виняток») не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій окупованій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Отже, керуючись наведеними вище нормами законодавства та спираючись на вищезазначені правові висновки, приймаючи до уваги значення, яке має встановлення факту смерті матері заявника для реалізації прав та інтересів заявника, враховуючи, що викладені в наданих стороною заявника документах, виданих на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не діють, фактичні дані не суперечать і повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи і досліджені судом докази в своїй сукупності дозволяють суду в повній мірі переконатись в дійсності заявленого для встановлення юридичного факту, а саме смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, причина смерті - емболія легеневої артерії І26.9, атеросклеротичний кардіосклероз І25.1; бронхіт хронічний J42.
Згідно п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.265-268, 293, 317, 319, 352ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Вільшана-Слобідка, Уманського району, Черкаської області; місце смерті: місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, Україна; дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення допустити до негайного виконання. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Роз'яснити, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол
11 серпня 2023 року