Справа № 932/9195/21
Провадження № 2/932/1270/23
(заочне)
04 липня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
У листопаді 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява, в новій редакції якої, позивач просив суд визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що за договором купівлі-продажу від 05.07.2021 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 .
З огляду на те, що у вказаній квартирі рахуються зареєстрованими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не є членами сім'ї позивача та не проживають у ній, останній вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом, оскільки наявність їх реєстрації збільшує рахунки за комунальні послуги та порушує його права, як власника, на вільне користування та розпорядження вказаним нерухомим майном.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з її не відповідністю приписам ЦПК України.
ОСОБА_1 було надано документи на усунення недоліків зазначених в ухвалі від 04.11.2021.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.05.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, у позові, зазначив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися, у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмових заяв та клопотань не надали.
Враховуючи те, що відповідачі належним чином повідомлені про день, час та місце проведення судового засідання, правом на подання відзиву не скористалися, клопотань про відкладення справи розглядом до суду не надходило, суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу від 05.07.2021 посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Хоміч О.М. (зареєстровано в реєстрі за №1090), ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно копії довідки №7698 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, у квартирі АДРЕСА_2 рахуються зареєстрованими: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як роз'яснено у п.34 постанови Пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п.3 ч. 1 ст.346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є відчуження власником свого майна.
З огляду на те, що право власності ОСОБА_2 , припинено, а її реєстрація порушує права позивача, який наразі є власником вказаної квартири, на вільне користування та володіння належним йому майном, остання є такою, що втратила право користування вказаним майном.
Що ж до вимог про визнання ОСОБА_3 , таким що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Велика палата Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 у справі №447/455/17 (провадження N14-64цс20) звернула увагу на те, що ЖК УРСР був прийнятий 30.06.1983 і він не відображає усіх реалій сьогодення. ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.
Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.
У частині 1 статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Права члена сім'ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.
Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
У постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц, а також постановах Верховного Суду: від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
З огляду на те, що ОСОБА_3 не є членом сім'ї ОСОБА_1 і був зареєстрованим у вказаній квартирі за часів її належності ОСОБА_2 та виходячи з того, що процесуальна поведінка останнього свідчить про втрату інтересу до вказаного майна, вимога про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ у м.Дніпропетровську ГУДМС України у Дніпропетровській області) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ у м.Дніпропетровську ГУДМС України у Дніпропетровській області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В. Куцевол
04 липня 2023 року