Номер провадження 22-ц/821/1000/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2274/22 Категорія: 301030300 Смоляр О.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
05 вересня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Весеньов Євген Володимирович;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Павроз Ірина Аркадіївна;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
29.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.11.2007 року до 12.05.2022 року. В період шлюбу ними було придбано житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку ( кадастровий номер 7124989000:02:003:1376 площею 0,1269 га), що знаходиться під житловим будинком.
Так, позивач зазначає, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2680884037, будинок було придбано за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 05.03.2013 року. Право власності на вказане майно зареєстровано на ОСОБА_1 .
Відповідач заперечує право власності на будинок позивача, хоча остання прописана у вказаному будинку з 06.08.2013 року, що підтверджується штампом в паспорті про прописку, та довідкою Червонослобідської сільської ради.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя, а тому позивач просила суд: визнати за ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) право власності на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 17284771249), та відповідно земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1376 площею 0,1269 га (реєстраційний номер нерухомого майна - 1058483071249.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7124989000:02:003:1376, площею 0,1269 (га).
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна : 17284771249), та на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:003:1376 площею 0,1269 (га) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1058483071249).
Залишено у праві власності ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна : 17284771249), та на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:003:1376 площею 0,1269 (га) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1058483071249).
Стягнуто з ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати в сумі 2048,81 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позовні вимоги доведені належним чином, тому підлягають до задоволення, враховуючи, що спірне нерухоме майно було придбано у шлюбі, вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, а їх частки у майні є рівними.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є таким, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, не врахувавши дійсних обставин справи, у зв'язку з чим рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, зазначається, що судом при прийнятті рішення застосовані правила про рівність часток у спільному майні подружжя, проте не встановлено критерії майна.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час придбання будинку коштів у подружжя не вистачало, а тому грошові кошти на придбання будинку були наданої батьком відповідача - ОСОБА_3 .
Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що ОСОБА_1 за особисті кошти та кошти своїх батьків робив ремонт у будинку, що підтверджується актом № 1 від 08 листопада 2022 року, актом № 2 від 12 грудня 2022 року та переліком робіт по облаштуванню кухні.
Скаржник посилається на постанову від 05.10.2021 року ВС КЦС (справа № 755/16464/20) та вказує, що законодавець передбачає, що внаслідок придбання подружжям квартири, житлового будинку чи іншого майна у кредит - боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір або розписку.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі
з 17.11.2007 року, який розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.05.2022 року (справа № 712/11483/21).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 22225881 від 05 березня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за відповідачем зареєстрована земельна ділянка за тією ж адресою, яка була виділена відповідачу у приватну власність рішенням сесії Червонослобідської сільської ради для обслуговування житлового будинку 22.09.2016 року, кадастровий номер 7124989000:02:003:1376 площею 0,1269 (га).
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 мотивував апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не дослідив походження коштів на придбане вищевказане нерухоме майно, вказавши, що кошти отримував від свого батька - ОСОБА_3 .
Проте, колегія суддів вважає за важливе зазначити, що скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів підтвердження отримання грошових коштів від батька - ОСОБА_3 , та те, що саме ці кошти були отримані в інтересах сім'ї для придбання нерухомого майна.
Так, у Постанові ВС/ЦКС ( справа № 639/7335/15-ц від 03 травня 2018 року) Верховний Суд зазначив, що для солідарної відповідальності жінки за боргами чоловіка недостатньо лише факту виникнення боргу, тобто отримання позики під час шлюбу. Необхідно встановити, що така позика або будь-який інший правочин, з якого виникає борг чоловіка був укладений в інтересах сім'ї.
Так, в матеріалах справи відсутня будь-яка боргова розписка укладена між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_3 , відсутні будь-які кредитні договори, які б давали підстави суду для висновку про боргові зобов'язання перед позикодавцем як чоловіка та дружини, а тому дані твердження скаржника не знаходять своє підтвердження у відповідності до матеріалів справи у зв'язку з чим не підлягають до задоволення.
Разом з тим, не є коректними й доречними посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.10.2021 року ВС КЦС (справа № 755/16464/20) правові висновки якої обумовлені іншими обставинами.
Отже, враховуючи викладені обставини справи, скаржником в силу вимог ст.ст.76-81 ЦПК України не надано доказів, що кошти взагалі були отримані в позику для придбання нерухомого майна, та використані в інтересах сім'ї у разі їх отримання.
Що стосується поданих актів про надання послуг, квитанцій (ТОВ «Епіцентр К»), видаткової накладної, та інших товарних чеків пов'язаних з ремонтними роботами, які було додані до апеляційної скарги, колегія суддів вважає за важливе зазначити, що частина витрат на ремонт та реконструкцію спірного будинку була проведена за час спільного проживання сторін, тобто до розірвання шлюбу 12.05.2022 року з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім'ї. Щодо витрат понесених відповідачем після розірвання шлюбу, це питання підлягає вирішенню в порядку передбаченому цивільним законодавством і на питання визначення розміру часток подружжя в спільному майні не впливає.
Отже, здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною будинку та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 травня 2020 року (справа № 243/5477/15-ц).
Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було правильно застосовано відповідні положення Сімейного Кодексу України та Цивільного кодексу України та визначено, що зазначене вище майно є спільною сумісною власністю, частки подружжя у вказаному майні є рівними, оскільки не доведено протилежне.
Проведений судом поділ майна колегія суддів вважає об'єктивним, справедливим та таким, що максимально відповідає інтересам кожного з подружжя.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 07 вересня 2023 року.
Судді