Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1000/23 Головуючий у 1-й інст. Адамович О.Й.
Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С.
07 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Галацевич О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу №295/1000/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Адамовича О.Й. в м. Житомирі
26 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, в якому просив припинити з 25 січня 2023 року стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлених судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира №295/13753/18 від 23.10.2018.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2023 матеріали цивільної справи №295/1000/23 передано на розгляд за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що він з відповідачкою перебував в шлюбі, який розірвано на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02.07.2012 у справі №2-2793/12. У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Зазначив, що протягом тривалого періоду відповідачка перебуває за кордоном, а син ОСОБА_3 , на утримання якого стягуються аліменти, перебуває в Україні, що встановлено постановою Житомирського апеляційного суду від 14.12.2022 року.На підставі наведеного, позивач просив припинити з 25.01.2023 стягнення аліментів, встановлених судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира №295/13753/18 від 23.10.2018.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2023 року позов задоволено частково.
Припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлених судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира №295/13753/18 від 23.10.2018.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахувавав, що 14.12.2022 Житомирський апеляційний суд виніс постанову у справі №296/9929/20 про зміну розміру аліментів, якою частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1
ОСОБА_2 зазначає, що обставини, на які посилається позивач (а саме: нецільове використання аліментів, проживання дитини не з матір'ю, навчання в Києві) вже були встановлені Житомирським апеляційним судом, це рішення має преюдиційне значення. Корольовський районний суд м. Житомира у рішенні від 19.05.2023 у мотивувальній частині не зазначив жодної нової обставини, яка б слугувала підставою для припинення виплати аліментів на її користь.
ОСОБА_2 наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги інспекційну перевірку службиу справах дітей Житомирської міської ради від 30.11.2022, оскільки така перевірка проведена за місцем проживання бабусі дитини, матері позивача ОСОБА_4 , яка не є одержувачем аліментів.
06 вересня 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи заявника викладені в ній, вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.05.2023. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на даний час син проживає з батьком, який його забезпечує купує продукти, одяг та інші необхідні речі. Зазначає, що з урахуванням предмета цього спору ключовим є те, з ким з батьків проживає дитина на час звернення до суду із позовом, і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі. Наголосив на тому, що на сьогодні відповідачка відсутня в Україні та до Житомира не поверталася з березня 2022 року, з моменту виїзду до Республіки Польща, а син не спілкується з матір'ю з 2023 року.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.19).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.07.2012 у справі №2-2793/12 розірвано.
23 жовтня 2018 Богунським районним судом м. Житомира видано судовий наказ у справі №295/13753/18, яким визначено стягуватиз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №296/9929/20 від 17.01.2022 року розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 відповідно до судового наказу, виданого Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/13753/18 від 23 жовтня 2018 року, зменшений до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Житомирського апеляційного суду у справі №296/9929/20 від 14 грудня 2022 року постановлено змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , які стягуються на підставі судового наказу, виданого Богунським районним судом м. Житомира від 23 жовтня 2018 року, зменшивши їх розмір з 1/4 частини до 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.36-46).
Задовольняючи позовні вимоги про припинення стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що настали істотні обставини, які зумовлюють припинення обов'язку батька сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки дитина фактично проживає з батьком, який зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь матері, з якою дитина не проживає. Настання цих обставин впливає на припинення позивачем сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина та, відповідно, надають йому право вимагати звільнення від цього обов'язку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно довідки Київського військового ліцею імені Івана Богуна №123 від 01.09.2022 року ОСОБА_3 зарахований на навчання у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна з 08 липня 2022 року, наказ начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна №182-АГП. Термін навчання по червень 2024 року (а.с.20).
30 листопада 2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 27.10.2022 року з метою обстеження умов проживання та перевірки цільового витрачання аліментів на дитину Службою у справах дітей Житомирської міської ради було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 ( за місцем проживання матері позивача) та складено відповідний акт, згідно якого: умови проживання належні, наявні усі побутові зручності; для виховання та розвитку дитини створено такі умови: наявна окрема кімната та місце для приготування уроків, окреме спальне місце, одяг та взуття відповідно до сезону, продукти харчування та готові страви, військова форма, спортивна форма, канцелярія; за цією адресою проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_4 , бабуся, пенсіонер. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на І курсі Київського військового ліцею імені Івана Богуна, стосунки, традиції сім'ї: під час спілкування з підлітком з'ясовано, що фактично з кінця травня 2022 року він проживає за рахунок коштів батька ОСОБА_1 та бабусі зі сторони батька ОСОБА_4 ; результат бесіди: мати ОСОБА_2 з початку березня 2022 року перебуває за межами України і періодично пересилає неповнолітньому сину ОСОБА_3 незначні суми коштів (близько 1,5-2 тис. грн.) на місяць, що явно не задовольняє потреби неповнолітнього у харчуванні, одязі, додаткових потреб у навчанні та зайнятті спортом (а.с.13-14).
Також 30 листопада 2022 року посадовими особами Служби у справах дітей Житомирської міської ради було складено висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого розмір аліментів на дитину перевищує два прожиткових мінімуми на дитину відповідно віку. Під час інспекційного відвідування встановлено, що одержувач аліментів не забезпечує потреб дитини. З кінця травня 2022 року неповнолітній ОСОБА_3 фактично проживає на матеріальному утриманні батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_4 . Мати ОСОБА_2 лише періодично зараховує на картку сина кошти в розмірі близько двох тисяч гривень на місяць, чого не достатньо навіть для задоволення базових потреб неповнолітнього. За результатами бесіди з дитиною з'ясовано, що неповнолітній ОСОБА_3 повідомив, що з кінця травня до кінця вересня 2022 року проживав у квартирі батька ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 . З кінця вересня 2022 року проживає у квартирі бабусі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-18).
Згідно довідки ТОВ Фірма "КОМПАС" №48 від 10.04.2023 року, яка видана на підставі Акту про фактичне проживання від 05.04.2023, а також довідки ТОВ Фірма "КОМПАС" №237 від 08.07.2021 року, яка видана на підставі Акту про фактичне проживання від 06.07.2021року, ОСОБА_3 , 17.04.2007 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.172).
Судом також встановлено, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, яка видана Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, №10-14/4839 від 20 квітня 2021 року, ОСОБА_3 , 17.04.2007 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.111).
З матеріалів справи вбачається, що з червня 2022 року по березень 2023 року від платника ОСОБА_2 на рахунок отримувача ОСОБА_3 було здійснено переказ аліментних коштів сину - (а.с.97-100,102-110,112-115,117,119-120).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 14.12.2022р. у справі №296/9929/20 встановлено, що восьма частина від доходу позивача (без урахування бойових) складає 7625,63грн.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у період з жовтня 2022 року по березень 2023 року щомісячна сума коштів, яка перераховувалася відповідачкою синові не перевищувала вказану суму. Зокрема, після зменшення розміру аліментів з 14.12.2022р. з 1/4 до 1/8 від доходу та після звернення з позовом про припинення стягнення аліментів, відповідачкою перераховано сину кошти - у грудні 2022 року - 2500грн., у січні 2023 року- 4800грн., у лютому та у березні 2023 року - по 5000грн.
До цього у червні 2022 року відповідачкою було перераховано синові 500грн, у вересні - 10 000грн., у жовтні -2450грн, у листопаді - 2000грн.
Суд першої інстанції зазначив, що підтверджені суми, які перераховувалися відповідачкою синові, співпадають з поясненнями наданими неповнолітнім ОСОБА_3 , як під час перевірки службою у справах дітей у листопаді 2022 року, так і в судовому засіданні.
Вирішуючи спір, суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Так, відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Судом встановлено, що син сторін син ОСОБА_3 самостійно обрав місце проживання з батьком і на час розгляду справи в суді не виявив бажання змінити своє місце проживання.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
У справі яка переглядається, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нецільового використання відповідачкою частини аліментів, які стягуються з позивача на її користь.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, обгрунтовано встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 , проживав разом із матір'ю, а з травня 2022 року проживає з батьком та перебуває на його утриманні.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
Відтак, з урахуванням предмета спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Також з аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є також у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Як вже зазначалося, відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Тому батьки несуть відповідальність за утримання дитини в рівних частках, проте з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що сама відповідач ОСОБА_2 не надає власних коштів на утримання сина, а перераховує кошти лише з сум аліментів, отриманих від позивача ОСОБА_1 (і то не в повному обсязі), що свідчить про те, що ОСОБА_2 особисто не в повній мірі виконує обов'язки, встановлені законом на утримання нею неповнолітнього сина.
Зібраними у справі доказами доводиться, що неповнолітній син ОСОБА_5 визначив своє місце проживання з батьком, окремо від матері, на користь якої стягуються аліменти.
Матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачкою того, що вона проживає в Республіці Польща, їх спільний з позивачем син проживає від неї окремо. Дитина проживає в України, періодично за місцем свого проживання, за місцем фактичного проживання свого батька та за місцем проживання бабусі по лінії батька. Зі свідчень неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що в нього не має доступу до квартири матері, в якій він зареєстрований, а також те що він не проживав у вказаній квартирі вже на момент звернення позивача з даним позовом. ОСОБА_3 наголосив, що він зробив свій вибір проживати з батьком. Вказані обставини є істотними та такими, що припиняють право на отримання аліментів тим з батьків, з ким проживала дитина на момент їх призначення.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення стягнення аліментів.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що обставини, передбачені ч.4 ст. 273 ЦПК України від подання позову про зміну розміру аліментів і до подання позову про припинення стягнення аліментів не змінились, а тому не було підстав для задоволення позову, є безпідставними, оскільки в ході розгляду цієї справи достовірно встановлено, що син сторін однозначно обрав місце проживання з батьком, який бере більш активну участь у його вихованні та утриманні порівняно з матір'ю, з матір'ю, що перебуває в Польщі, не тільки не проживає, а й не має доступу до квартири в м. Житомирі, де раніше мешкав та є зареєстрованим.
Аналіз грошових переказів, здійснених ОСОБА_2 на користь сина з грудня 2022 року по березень 2023 року свідчить про те, що відповідачка перераховувала кошти синові у розмірі значно меншому, ніж аліменти, що стягуються із позивача на її користь на утримання їх спільної дитини - сина ОСОБА_3 . Протилежного в судовому засіданні не доведено.
Зазначені обставини є правовою підставою для припинення стягнення аліментів.
Доводи в апеляційній скарзі щодо порушення службою у справах дітей Житомирської міської ради умов Порядку при інспекційному відвідуванні щодо цільового витрачання аліментів на дитину, зокрема щодо строків проведення перевірки, місця перевірки, не повідомлення відповідачки про перевірку не спростовують висновків суду першої інстанції та не потребують повторення мотивів суду першої інстанції, наведених у своєму рішенні.
Твердження в апеляційній скарзі, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюють органи опіки та піклування шляхом проведення інспекційних відвідувань одержувача аліментів, а не позивача та його матері, не впливають на правильність вирішення спору, належності та допустимості доказів, оскільки судом першої інстанції на підставі повно і об'єктивно встановлених усіх обставин справи, достовірно встановлено, що одержувач аліментів ОСОБА_2 проживає в Республіці Польща, а тому інспекційна перевірка, виходячи з інтересів дитини, проводилась з урахуванням тієї обставини, що мати дитини на момент проведення перевірки була відсутня на території України. Відсутність відомостей про перетин кордону ОСОБА_2 з посиланням на відповідь Державної прикордонної служби України від 25.04.2023 № 91-18925/18/23 не спростовує факту проживання ОСОБА_2 за межами України.
Інші доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення вимог про припинення стягнення аліментів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржниці, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий Судді: