Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9192/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12022060400000787 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 24 травня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого:
15.10.2009 Корольовським районним судом м.Житомира за ч.2 ст.186,75,76,104 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
14.06.2010 Корольовським районним судом м.Житомира за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
11.04.2011 Богунським районним судом м.Житомира за ч.2 ст.187, ч.4 ст.70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;
23.06.2017 Корольовським районним судом м.Житомира за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ст.3 ст.185,70 КК України на 3 роки позбавлення волі;
29.10.2019 Баранівським районним судом Житомирської області
за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення
волі;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст.185 КК України, -
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судом, кваліфікації дій та доведеності його вини, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання за 2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України, яке не пов'язане з позбавленням волі. В решті вирок залишити без змін. Вважає вирок суду підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що при призначенні покарання, судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, потерпілий не має до нього претензій та просив призначити покарання на розсуд суду. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що він має бажання вступити до лав ЗСУ.
Вироком Богунського районного суду м.Житомира від 24 травня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 встановлено рахувати з часу набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 05.09.2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній, у вигляді тримання під вартою, але не більше, ніж на 60 днів, тобто до 22.07.2023 року.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин встановлених судом та викладених у вироку ОСОБА_8 у період дії воєнного стану, а саме 12.05.2022 року близько 11 год.05 хв. перебував в приміщенні магазину «Продукти-1121» ТОВ «АТБ-Маркет», що за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 24, де у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна із вказаного магазину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна під час воєнного стану, ОСОБА_8 керуючись корисливим мотивом, пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються ніким непоміченими, шляхом вільного доступу зі стелажів магазину таємно викрав чуже майно, а саме: горілку торгової марки «Хортиця Срібна Прохолодна 40%» в кількості 1 шт. ємкістю 0,5л. вартістю 112 грн. 90 коп., горілку торгової марки «Хортиця Платинум 40%», в кількості 1 шт. ємкістю 0,5 л. вартістю 110 грн. 70 коп., пиво торгової марки «Арсенал Міцне» в кількості 1 шт., ємкістю 1,25 л. вартістю 51 грн. 10 коп. та напій торгової марки «REVO ALCO ENERGY» в кількості 1 шт. ємкістю 0,5 л. вартістю 39 грн. 10 коп., належне ТОВ «АТБ-Маркет», та утримуючи вказане майно в руках направився до виходу з приміщення магазину «Продукти-1121» ТОВ «АТБ-Маркет».
В подальшому, з метою доведення злочинного умислу до кінця, ОСОБА_8 , не розрахувавшись за викрадений товар, минаючи касову лінію, покинув приміщення магазину, таким чином виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були виявлені та припинені охоронцем магазину.
Таким чином, ОСОБА_8 намагався завдати ТОВ «АТБ-Маркет» майнової шкоди на загальну суму 313 грн. 08 коп.
Своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд вказаних вимог закону дотримався.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України за викладених в оскаржуваному вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи, ніким в апеляційному порядку не оспорюється, як і не оспорюється правильність кваліфікація його дій, а тому у вказаній частині вирок суду не переглядається.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо призначення занадто суворого покарання, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до санкції ч.4 ст.185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тобто судом першої інстанції призначено обвинуваченому ОСОБА_8 мінімальний строк покарання, з врахуванням особи обвинуваченого та вимог ст.65 КК України.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнав повне визнання вини та щире каяття у вчиненому.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, та після звільнення з місць позбавлення волі, через 2,5 місяці знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що він належних висновків не зробив та вперто не бажає ставати на шлях виправлення.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України у мінімальному розмірі, що на думку апеляційного суду відповідає особі останнього та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про можливість застосування положення ч.1 ст.69 КК України при призначенні йому покарання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не встановлено кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкість вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що судом першої інстанції не враховано в достатній мірі, що він щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки даних щодо активного сприяння розкриттю злочину не встановлено, а наявність однієї пом'якшуючої обставини - щире каяття, не є підставою для застосування до обвинуваченого вимог ч.1 ст.69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.185 КК України, або переходу до іншого більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Проте, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такий оцінці принципового характеру.
За таких обставин, з огляду на встановлення судом першої інстанції лише однієї обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд не звернув увагу на той факт, що він бажає вступити до лав ЗСУ, апеляційний суд вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, вказане питання підлягає вирішенню в порядку ст.616 КПК України шляхом звернення з відповідним клопотанням до прокурора.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстапнції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не має.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 24 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.
Судді :