Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5050/23
Номер провадження 1-кп/711/484/23
05 вересня 2023 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності, подане в рамках кримінального провадження,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250310000373 від 02.02.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білозір?я, Черкаської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250310000373 від 02.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
До початку судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , мотивуючи своє клопотання тим, що згідно обвинувального акту від 28.07.2023 досудовим розслідуванням встановлено, що не раніше 12.04.2019, більш точного періоду органом досудового розслідування не встановлено, у ФОП ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_2 на самовільно зайнятій ділянці, яка на той час знаходилась у комунальній власності Черкаської міської ради. Тобто, кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 , за обвинувальним актом 12.04.2019. Стаття 49 КК України не містить окремої вказівки щодо особливостей обрахування строку давності щодо триваючих злочинів. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 164/479/20 кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України не є триваючим, а є закінченим з моменту фактичного самовільного зайняття земельної ділянки та здійснення реконструкції, що за версією сторони обвинувачення є 12.04.2019. Таким чином, згідно висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, самовільне здійснення будівельних робіт, які відносяться до такого виду будівництва як реконструкція за адресою АДРЕСА_2 , проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136400-02-040-0021, площею 36 кв.м мало місце 12.04.2019.Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Отже, до вказаного кримінального правопорушення підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діяв станом на час вчинення, а саме станом на 12.04.2019 року. Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції КК України станом на 12.04.2019 року) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м?яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України (в редакції КК України на момент вчинення 12.04.2019 року) є злочином невеликої тяжкості. В той же час, на момент розгляду даної справи, згідно Закон України No 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України, з урахуванням санкції цієї статті діючої на час вчинення діяння (12.04.2019 року) - є кримінальним проступком. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності. якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції. Саме такий правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 309/1201/15, від 21.03.2019 у справі № 667/1148/16, від 03.04.2019 у справі № 293/651/17, від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к (провадження №51-6463 км 19). Перебіг строку давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не переривався, також відсутні дані про те, що він ухилявся від слідства, чи до закінчення строків давності скоїв новий злочин. Враховуючи те, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а стороною обвинувачення було інкриміновано вчинення протиправного діяння 12.04.2019 року (більш точного часу встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим), наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Оскільки з 12.04.2019 року, тобто з дня закінчення вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, минуло більш як 4 роки, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує щодо його звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення, тому просив закрити кримінальне провадження відносно обвинуваченого на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 просили задовольнити подане клопотання та закрити провадження відносно ОСОБА_4 , у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання захисника та закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , але звернула увагу, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України не є проступком, а є злочином.
Судом, з метою забезпечення істинності та добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснено останньому, що суд, за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, може закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, звільнити особу від кримінальної відповідальності. Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою кримінального правопорушення, закон надає їй право заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
ОСОБА_4 у судовому засіданні надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 197-1 КК України, пояснивши, що йому відомо про те, що таке звільнення є нереабілітуючою підставою та про наслідки такого звільнення, просить закрити кримінальне провадження та звільнити його від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.
Суд, заслухавши думку прокурора та захисника, з'ясувавши позицію обвинуваченого, впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення і зокрема щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що у останнього не раніше 12.04.2019, більш точного періоду органом досудового розслідування не встановлено, як у суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виник злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка на той час знаходилася у комунальній власності Черкаської міської ради.
Реалізуючи зазначений злочинний намір, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 , не раніше 12.04.2019 року, більш точного періоду органом досудового розслідування не встановлено, у порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 125, ст. 126, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 Земельного Кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного Кодексу України, ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджених Постановою КМУ від 13.04.2011 № 466, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації, а також без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, самовільно здійснив будівельні роботи, які відносяться до такого виду будівництва як реконструкція за адресою: АДРЕСА_2 , проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136400-02-040-0021, площею 36 кв.м, яка перебуває у власності територіальної громади м. Черкаси та є комунальною власністю Черкаської міської ради ( юридична адреса: м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36), яка знаходиться на розі вулиць Благовісна та В.Чорновола, за адресою; м. Черкаси, вул. Благовісна, будинок 302.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 197-1 КК України, як самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі за №200/4664/14-к.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом зокрема і у зв'язку зі звільнення особи від кримінальної відповідальності про що суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Так, ст. 44 КК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Статтею 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули, такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
При цьому матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України), а процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з'ясувати думку щодо такого звільнення у особи, яка від такої відповідальності може бути звільнена. Так, у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.07.2019 року справа за №515/331/17 зауважено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі. Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи, ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того, ВП Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 року справа за №598/1781/17 наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо. Тобто суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
В даному випадку судом встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце не раніше 12.04.2019 (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), що в свою чергу дає підстави вважати, що початком перебігу строку давності вчинення кримінального правопорушення є саме 12.04.2019 (наведені обставини сторонами кримінального провадження не заперечувалися і не спростовані) та містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України - самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ст. 12 КК України - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України відноситься до нетяжкого злочину. З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання захисника обвинуваченого, закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Крім того, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України», відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується, а також рішенням у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, термін позовної давності забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Така відмова може призвести до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
Отже, з'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, беручи до уваги думку прокурора, яка проти звільнення обвинуваченого від відповідальності на підставі ст. 49 КК України не заперечувала, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі вимог ст. 49 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскільки кримінальне провадження підлягає закриттю, то і запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання необхідно скасувати.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.05.2023 року, накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 7110136400:02:040:0021, площею 36 м2, яка розташована на розі вулиці Благовісна та вулиці В.Чорновола, м. Черкаси, що знаходиться у власності територіальної громади міста Черкаси.
Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно.
Згідно правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 12.09.2022 року справа за №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави. Відтак процесуальні витрати за проведення експертизи в цій справі слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 284, 286, 314, 369-372, 376 КПК України, ст. 49 КК України
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250310000373 від 02.02.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України - закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання - скасувати.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.05.2023 року, на земельну ділянку з кадастровим номером: 7110136400:02:040:0021, площею 36 м2, яка розташована на розі вулиці Благовісна та вулиці В.Чорновола, м. Черкаси, що знаходиться у власності територіальної громади міста Черкаси.
Речовий доказ по справі: земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:02:040:0021, площею 36 м2, яка розташована на розі вулиць Благовісної та АДРЕСА_3 , що знаходиться у власності територіальної громади м. Черкаси - залишити у розпорядженні власника.
Процесуальні витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи, висновок № СЕ-19/124-23/2376-БТ в розмірі 7648,00 грн. - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію ухвали надати учасникам судового провадження.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 08.09.2023 року о 09 годині 30 хвилин.
Суддя: ОСОБА_1