Справа № 204/10377/23
Провадження № 1-кп/204/1243/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
06 вересня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №62023050010001829 від 13 червня 2023 року, відносно -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Балівка Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» №2915-IX від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №17 від 17.01.2023, ОСОБА_4 , призначено на посаду командира 2 відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №105 від 15.04.2023 майора ОСОБА_5 допущено на посаду тво командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №105 від 15.04.2023 капітана ОСОБА_6 призначено на посаду начальника штабу-першого заступника командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст.28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29,31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що військовослужбовці молодшого офіцерського складу за своїми військовим званням є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Заступник командира батальйону підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу батальйону; за відсутності командира батальйону виконує його обов'язки. У батальйонах, де посада заступника командира батальйону не передбачена, його обов'язки виконує начальник штабу батальйону.
Таким чином, начальник штабу - перший заступник 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 , по відношенню до командира 2 відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , був прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, а останній - підлеглим капітана ОСОБА_6 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно зі статтею 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його , військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін . Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно зі ст.ст.6,11,16,127,128 Статуту, ст.ст.3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України , дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни .
Більше того, ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України мотопіхотний батальйон військової частини НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
В свою чергу, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
24 травня 2023 року близько 08:29 начальник штабу-першого заступника командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 перебуваючи в місці тимчасової дислокації розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 довів до солдата ОСОБА_4 бойовий наказ тво командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 , №1122/КСП/5 від 23.05.2023, щодо висування до 14:00 на позиції 2 стрілецького батальйону ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зайняти оборону на вказаному напрямку та вести оборонний дії (або наступальний бій) наявними вогневими засобами.
Отримавши зазначений наказ свого прямого начальника солдат ОСОБА_4 злякався виконувати покладені на нього обов'язки військової служби у безпосередньому зіткненні з противником та вирішив відмовитись від виконання наказу.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді командира 2 відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.6,11, 16,28,29,30,31,32,35,36,37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 08:29 24 травня 2023 року перебуваючи в місці тимчасової дислокації особового складу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в населеному пункті АДРЕСА_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримавши бойовий наказ свого прямого начальника - тво командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1
майора ОСОБА_5 , №1122/КСП/5 від 23.05.2023, який доведено начальником штабу-першим заступником командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 щодо висування до 14:00 на позиції 2 стрілецького батальйону ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зайняти оборону на вказаному напрямку та вести оборонний дії (або наступальний бій) наявними вогневими засобами,
відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями, що виразилися у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та просив суворо не карати.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. У судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд, допитавши обвинуваченого, дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 своїми діями, що виразилися у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , всі обставини справи.
Так обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.
ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, характеризується негативно.
Відповідно до ст.66 КК України у якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття, повне визнання винуватості.
Згідно до ч. 1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У даному випадку, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, повне визнання винуватості, що на переконання суду, істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, а саме, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, а також позицію прокурора, який просив призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті з заміною на тримання в дисциплінарному батальйоні, суд приходить до висновку, що в даному випадку при призначенні покарання за ч.4 ст.402 КК України слід на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі та, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, замінити позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 24 травня 2023 року, зарахувавши у строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Витрати на проведення експертиз в кримінальному проваджені відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.62 КК України ОСОБА_4 замість призначеного покарання у виді позбавлення волі призначити покарання у виді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 24 травня 2023 року, зарахувавши у строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня оголошення вироку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1