Справа № 420/13450/23
07 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг надати ОСОБА_1 дозвіл на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 01.02.2023 року звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви позивачем було додано договір дарування №7331 від 11.06.2022 року, інформаційну довідку №321658133 від 01.02.2023 року та згоду ОСОБА_2 (дружини), яка є власником вказаної нерухомості.
Водночас відповідачем відмовив позивачу у задоволенні його заяви оскільки він не надав згоду на реєстрацію від інших власників майна.
Ухвалою суду від 19.06.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
28.06.2023 року від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що позивачем відповідно до пункту 35 Порядку №265 не було надано для реєстрації місця його проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 згоду усіх власників майна, а тому йому протиправно було відмовлено у здійсненні такої реєстрації.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення у справі №420/13450/23 ухвалено в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування головуючого у справі у відпустці.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України.
Відповідно до договору дарування від 11.06.2022 року №7331 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача, зареєстровано право власності на 18/1000 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вид власності: спільна часткова.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності зокрема: ОСОБА_2 (18/1000), ОСОБА_3 (19/1000), ОСОБА_4 (7/1000).
01.02.2023 року позивач звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви позивачем було додано договір дарування №7331 від 11.06.2022 року, інформаційну довідку №321658133 від 01.02.2023 року та згоду ОСОБА_2 (дружини), яка є власником вказаної нерухомості.
Разом з тим, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради відмовив позивачу у задоволенні його заяви, оскільки позивачем не було надано згоду на реєстрацію за вказаною адресою від інших власників майна.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/13450/23.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 ст. 77 КАС України).
Дослідивши адміністративний позов позивача, відзив на нього та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішенням Одеської міської ради від 16.03.2016 року №421-VІІ Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради було визначено виконавчим органом, який здійснює повноваження органу реєстрації, передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зокрема здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання осіб на території міста Одеси.
Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законами України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", а також Цивільним і Сімейним кодексами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11.12.2003 року (далі - Закон №1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
У статті 3 Закону №1382-IV визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
01.12.2021 року набув чинності Закон України від 05.11.2021 року №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон №1871-IX), яким урегульовані відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
За змістом статті 2 Закону №1871-IX декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Згідно зі статтею 3 Закону №1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
У силу частини шостої статті 5 Закону №1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
За змістом статті 9 Закону №1871-IX у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України /частина перша/.
До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:
1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;
2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;
3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);
4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);
5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;
7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
3. У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.
У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання (перебування) подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом /частина сьома/.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1871-IX особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.
У силу пункту 3 частини першої статті 12 Закону №1871-IX орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі.
Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (надалі - Порядок - №265).
Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Так згідно пункту 35 Порядку №265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:
1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;
2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);
3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);
5) документи, що підтверджують:
право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);
6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);
7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Позивач не заперечує, що у нього відсутні документи, що підтверджують його право на проживання в житлі за адресою АДРЕСА_1 , однак, вказує, що він має право на реєстрацію місця проживання, оскільки його дружина є власником 18/1000 часток домоволодіння.
Так як вже було зазначено судом, дружині позивача на праві власності належить 18/1000 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вид власності: спільна часткова.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності зокрема: ОСОБА_2 (18/1000), ОСОБА_3 (19/1000), ОСОБА_4 (7/1000).
Отже ОСОБА_2 не є власником всього будинку та її частка не виділена в натурі в окремий об'єкт нерухомості.
Також, слід врахувати норми ч. 1 ст. 316 ЦК України, якими визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК країни, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Правомочність володіння слід розуміти, в передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (панувати над ним, зараховувати на свій баланс).
Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).
Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Основні засади здійснення права спільної часткової власності визначені у статті 358 Цивільного кодексу України.
Так, частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до частини 2 статті 358 Цивільного кодексу України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Отже, закріплена у пункті 35 Порядку №265 вимога про необхідність надання згоди на реєстрацію місця проживання особи співвласниками житла обумовлена особливостями реалізації правомочності володіння, користування та розпорядження майном (житлом), що перебуває у спільній частковій власності, суть яких полягає у тому, що здійснення будь-яких юридично значимих дій, пов'язаних із здійсненням права власності, вимагає отримання згоди інших осіб, яким належить це майно.
Отже, при реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов'язковою.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 27.02.2020 року по справі № 522/8166/17.
Аналогічна правова позиція була висловлена також і П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 18 березня 2022 року по справі №420/18361/21.
Суд зауважує, що у заяві про реєстрацію місця проживання зазначено про надання згоди виключно ОСОБА_2 . Згода інших співвласників житла разом із заявою не надана.
Впродовж розгляду даної справи позивач жодним чином не вказав та відповідно не довів, що він намагався отримати згоду на реєстрацію від інших співвласників, а так само позивач не довів існування умов, які унеможливлюють отримати йому згоду на реєстрацію від інших співвласників.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що ОСОБА_2 володіє лише часткою спільного майна, її частка не виділена в натурі, для реєстрації місця проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має бути згода всіх співвласників, однак такої згоди позивач не надав, а тому відповідачем йому правомірно відмовлено у такій реєстрації, що відповідає положенням чинного законодавства.
Виходячи з відсутності підстав для задоволення адміністративного позову позивача, у суду відсутні підстави, визначені ст.139 КАС України, для розподілу судових витрат в адміністративній справі №420/13450/23.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 73, 90, 77, 132, 134, 139, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.